Основи демографії

3. Подальший розвиток за певних умов призводить до стану, коли зниження смертності сповільнюється або припиняється (смертність, на жаль, не може скорочуватися нескінченно), тоді як зниження народжуваності продовжується. Починається депопуляція, вимирання населення.

Першим досліджував це явище і розробив типологію структури населення шведський демограф Густав Зундберг (1847—1918). Він проаналізував розвиток населення Швеції за 150 років (1750—1900) (демографічний перехід у Швеції почався значно раніше, ніж в Україні). Г.Зундберг залежно від частки дітей, батьків і прабатьків виділив три основні типи вікової структури населення: прогресивний, стаціонарний і регресивний.

Змісттерміна«прогресивнаструктура»нетребарозумітияк «передова». Це означає динамічну структуру населення, що швидко збільшується, оновлюється через високу народжуваність і смертність, із великою часткою дітей і невеликою — літніх людей. Стаціонарний тип статево-вікової  структури  передбачає,  що  у  віковій  структурі урівноважується частки дітей і прабатьків. При регресивному типі структури прабатькипомітноперевищуютьдітей.

Поколіннявтакомунаселенні змінюються повільно.

Еволюція статево-вікової структури під час демографічного переходу від традиційного до сучасного типу відтворення населення є закономірністю демографічної революції, що підтверджується статистично.

 

4. Демографічне старіння населення. Загальною тенденцією зміни вікової структури населення всіх країн у міру зниження народжуваності і зростання середньої тривалості життя є неухильне зростання у віковій структурі частки населення старших років. Цей процес отримав назву демографічного старіння населення (точніше, його вікової структури).

Старіння населення — процес, що відбувається в сучасному світі, результатом  якого  є  розвиток  демографічної  старості.  Це  нове  явище. Першим на нього звернув увагу Г. Зундберг, що знайшло відображення в його типології статево-вікових структур. Проте лише у другій половині XX ст. старіння стало всесвітнім явищем.

Під старінням населення, або демографічним старішанням, розуміють збільшення частки літніх і старих людей в усьому населенні. Старіння населення є результатом тривалих демографічних змін, зрушень у характері відтворення населення, у народжуваності і смертності та їхньому співвідношенні, а також, частково, міграції.

Розрізняють два типи старіння населення:

• Старіння знизу, що є результатом зниження народжуваності.
• Старіння зверху, що є результатом збільшення середньої тривалості майбутнього життя, зменшення смертності в старшому віці за умови низької народжуваності.

 

Слова „знизу» і „зверху» вжиті тут у зв'язку з особливим графічним способом зображення вікової структури населення. Зниження народжуваності приводить до звуження основи піраміди, а зниження смертності в старшому віці — до розширення її вершини.

Можна вважати, що в розвинених країнах уже настав етап демографічної старості, хоча і в цих країнах процес ще не завершився. У більшості союзних республік, що входили до складу колишнього СРСР, він розпочався   в   70-х   роках   минулого   століття.   Повільніше   цей   процес відбувався в середньоазіатських республіках.

Процес старіння проходить нерівномірно в часі через нерівномірність економічного і культурного розвитку країн.

Унаслідок старіння населення змінюються найважливіші показники його відтворення.

Збільшення частки людей старших вікових груп у суспільстві є важливим структурним фактором, який впливає на зниження загальних коефіцієнтів народжуваності та підвищення загального коефіцієнта смертності, уповільнюючи природний приріст населення.

Збільшення  частки  старих  людей  у  населенні  спричинило  появу нових серйозних завдань щодо соціального забезпечення цієї частини населення,  розвитку  галузі  медицини,  спрямованої  на  лікування  літніх людей, — геріатрії, організації їх лікування, організації використання праці людей старших вікових груп, їхнього досвіду і знань, створення гідних умов

життя.

 

Основною причиною старіння населення є зниження народжуваності, що автоматично зменшує частку дітей у населенні і збільшує частку людей старших вікових груп. Зниження смертності — закономірність, притаманна періодові демографічного переходу, — впливає на процес старіння досить суперечливо.  Зниження  смертності  відбувається  насамперед  в  молодих групах   населення,   що   сприяє   збереженню   дітей   і   молодих   людей,

«омолоджує» населення, навіть частково компенсує зниження народжуваності. Зниження смертності людей старшого віку зумовлює подовження тривалості життя, старіння населення.

Для  оцінки  ступеня  демографічної  старості  населення  існує  такий показник – питома вага населення у віці 60 років і старше (по критеріях ООН

– 65 років і старше) у всьому населенні.

 

В останній час статево-вікова структура населення України змінювалась під впливом двох груп соціально-економічних факторів. Перша

—   пов'язана   з   дією   світових   історичних   процесів,   з   демографічним переходом до сучасного типу відтворення населення. Тривають такі процеси, як старіння населення, зростання віку балансування чисельності чоловіків і жінок та ін.

Проте є друга група факторів, сподіваємося, тимчасових, що призвели до жорстоких ударів по статево-віковій структурі населення України. Вони пов'язані з системною кризою, спричиненою жорсткими умовами переходу від централізованої планової економіки до ринкової. Демографічна криза пов'язана з соціально-економічною системою як її найважливіший вияв.

Передусім  розглянемо  співвідношення  чоловіків  і  жінок  у населенні України. Співвідношення кількості чоловіків і жінок трохи поліпшилося порівняно з повоєнним періодом, але вже десятиліття, як воно не  змінюється.  За  даними  перепису  1959  р.,  на  1000  жінок  в  Україні припадало 797 чоловіків, перепису 1989 р. — 857. За оцінкою Держкомстату України, у 2000 р. цей показник становив 860 чол. Зміни на краще зовсім незначні. Повільність досягнення рівноваги чоловіків і жінок особливо помітне,  якщо  порівняти  цей  показник  в  Україні  з  іншими  країнами,

передусім з тими, які також мали величезні