Основи демографії

Парадокс же полягає в тому, що для того, щоб розвестися і покинути сім'ю, теж потрібне житло, кудись треба переїхати. І таким чином житлова недостатність, з одного боку стримує зростання шлюбності і народжуваності, а з іншого – утримує від розлучень.

 

 

1. Шлюб і його форми.
2. Демографічне поняття "шлюбність".
3. Показники шлюбності.
4. Розлучуваність в демографії.
5. Тенденції шлюбності й розлучуваності в Україні.

 

Подружній  шлюб  –  форма  відносин  між чоловіком і  жінкою,  що визначає їх права й обов'язки по відношенню один до одного та до їхніх

дітей.

 

Першою формою відносин між статями вважається груповий шлюб, характерний для ранньої стадії первісного суспільства. Груповий шлюб був відношенням між родами. Усякі полові відносини усередині роду були заборонені. Груповий шлюб був, очевидно, дислокальним, тобто чоловік і дружина не жили разом і не належали до одному господарсько-побутового колективу. Надалі груповий шлюб між членами різних статей звузився до осіб, що належать до одного покоління, і потім змінився парним шлюбом. Спочатку  подружжя,  імовірно,  жили  окремо,  потім  у  розвитку  парного шлюбу чоловік став переходити в рід дружини (матрілокальний шлюб), а пізніше –  дружина в рід чоловіка (патрілокальний шлюб). Парний шлюб на цьому етапі ще зберігає пережитки групового шлюбу.

Перехід до землеробства й скотарства сприяв розпаду родового ладу, підвищенню господарської ролі чоловіка. Парний шлюб зміцнюється й дає початок шлюбу моногамному – шлюбному союзу одного чоловіка тільки з однієї жінкою. Шлюби, як правило, стають монолокальними – подружжя входило до складу однієї родини й одного господарства.

У  ході  історичного  розвитку  основною  формою  шлюбу  стає моногамія. У деяких народів вона існує паралельно з полігамією – шлюбним союзом   більш   ніж   двоє   партнерів,   у   т.ч.   полігінія   –   багатоженство, поліандрія – шлюб однієї жінки з кількома чоловіками. Однак згодом поширення полігамної форми шлюбу поступово скорочується.

Розвиток індустріального суспільства, що супроводжується урбанізацією, ростом освіти, втягуванням жінки в суспільне виробництво, приводить до нової зміни шлюбу. Процедура укладання шлюбу спрощується.

Церковний шлюб заміняється цивільним шлюбом.

Росте число чоловіків і жінок, що не вступають у шлюб, збільшується число   дошлюбних   зв'язків.   Ріст   загальної   й   фахової   освіти   підвищує шлюбний вік.

Шлюбний вік – вік, починаючи з якого закон або звичаї допускають одруження.

У більшості країн шлюбний вік установлюється законодавством з урахуванням  віку  статевої  зрілості,  а  також  психологічної  й  соціальної зрілості осіб, що вступають у шлюб, а також з урахуванням існуючих традицій, звичаїв і інших умов країни.

Таблиця 1.

Шлюбний вік по деяким країнам світу

Примітка: подвійні пари чисел означають відмінності по штатах, релігійних або етнічним групам.

 

2. Демографічне поняття "шлюбності"

Шлюбність – соціально-демографічний процес утворення шлюбних пар у населенні.

Шлюбність обумовлюється й регулюється соціально-культурними нормами, має юридичні, соціальні, економічні й інші аспекти.

Демографічне значення шлюбності – у її тісному зв'язку з природнім відтворенням населення. Шлюбність виступає як найважливіший фактор народжуваності. Шлюбність (у комбінації із процесами розлучуваності й овдовіння) визначає відтворення шлюбної структури населення, яка залежить від ситуації на "шлюбному ринку", формування шлюбного кола, наявності шлюбного вибору.

"Шлюбний ринок" – система співвідношень чисельності різних груп шлюбноздатного населення. Ситуація на "шлюбному ринку" залежить від числа потенційних шлюбних партнерів у населенні даної території, його статевовікової структури.

Шлюбне коло – сукупність можливих шлюбних партнерів. Шлюбне коло визначається системою законодавчих і морально-етичних норм суспільства, а також соціально-економічним положенням партнерів, особливостями їх особистісних якостей.

Шлюбний вибір – вибір шлюбного партнера в рамках даного шлюбного кола. На шлюбний вибір впливають соціальні, економічні, культурні, психологічні й антропологічні критерії, при цьому значення кожного з них змінюється в часі.

 

3. Показники шлюбності.

Шлюбністьхарактеризуєтьсясистемоюабсолютнихівідносних показників, що включають дві групи:

1. показники одруження;
2. показники стану в шлюбі.

Показники  шлюбного  стану  характеризують  шлюбну  структуру,  і були розглянуто в попередній темі.

Основними показниками одруження є наступні:

1. загальне число шлюбів за рік – характеризує абсолютні масштаби шлюбності;
2. приватнечислошлюбів–характеризуєчислошлюбівпо черговості, території, місяцях року й т.п.;
3. загальний коефіцієнт шлюбності – відношення загального числа шлюбівза досліджуванийперіод(звичайнозарік)досередньої

(середньорічний) чисельності населення, у промилле;

 

B – кількість укладених шлюбів.

 

- спеціальний коефіцієнт шлюбності – відношення загального числа шлюбів у    досліджуваному періоді (звичайно за рік) до середньої (середньорічний) чисельності населення в шлюбному віці (старше 15 років),

у промилле;

Р16+ – чисельність населення шлюбного віку.

 

-  статевовікові  (вікові)  коефіцієнти  шлюбності  –  відношення числа шлюбів, укладених у певному віці в досліджуваному періоді (звичайно

 

за  рік),  до  середньої  (середньорічний)  чисельності  населення  цієї  вікової групи (розраховуються окремо для чоловіків і для жінок), у промилле.

Інформація про зареєстровані шлюби береться з поточної статистики (у РАГСах). За даними переписів скоріше можна судити про фактичні шлюби (незалежно від їхньої реєстрації).

Абсолютні показники шлюбності не можуть характеризувати інтенсивність цього процесу, і в демографічному аналізі використовуються, головним чином, для розрахунків