Основи демографії

 

 

 

 

 

Тема 6. «Міграції населення. Різновиди міграцій»

 

1. Поняття та види міграції.

 

2. Міграційні когорти. Міграційні потоки

 

3. Міграційні коефіцієнти

 

 

 

1. Поняття та види міграції.

 

Міграції в широкому розумінні слова, крім переселень, охоплюють усі види переміщень населення в просторі – сезонні, епізодичні, маятникові. Вони являють собою масові переміщення населення через границі тих або інших територій будь-якої тривалості, регулярності й цільової спрямованості зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час, а у випадку  маятникових  міграцій –  і  без  його  зміни.  Міграції  населення складаються з міграційних потоків, а тому саме поняття міграції вживають у збірному розумінні й у множині.

Сезонні міграції – це переміщення переважно працездатного населення  в  місця тимчасової  роботи  й  проживання  на  строк  звичайно  в кілька місяців, зі збереженням можливості повернення в місця постійного проживання.

 

Епізодичні міграції являють собою ділові, культурно-побутові, рекреаційні та інші поїздки, здійснювані не тільки нерегулярно в часі, але й необов'язково  в  тих  самих  напрямках.  Якщо  в  ділових  поїздках  беруть участь, як правило, працездатні контингенти, то в рекреаційних, туристичних і   комерційних –   і   решта   населення.   Соціально-демографічний   склад учасників епізодичних міграцій досить різноманітний.

Маятникові міграції – це масові міжпоселенські щоденні або щотижневі переміщення населення від місць проживання до місць роботи й у зворотному напрямку. У маятникових міграціях бере участь значна частина міського й сільського населення. У процесі маятникових міграцій здійснюється територіальне переміщення одного з головних ресурсів виробництва – робочої сили, яке має зворотний характер, одноденний цикл і не супроводжується зміною місця проживання. Соціально-економічний склад трудових маятникових міграцій і міжпоселенських культурно-побутових і рекреаційних поїздок населення принципово різний: перші перебувають у сфері суспільного виробництва, другі ж – у сфері особистого споживання. І якщо маятникові мігранти, зайняті в сфері суспільно зорганізованої роботи, беруть участь у створенні продукції в матеріально-речовинній формі або в наданні різного роду послуг, то населення, яке здійснює міжпоселенські культурно-побутові, соціально-культурні й рекреаційні поїздки, не виробляє ні матеріальних цінностей, ні послуг – воно їх споживає.

Однією з головних ознак міграцій є перетинання адміністративних кордонів тих або тінших територій – держави, області, населеного пункту. На цій підставі виділяють насамперед зовнішні й внутрішні міграції. Зовнішні міграції (еміграція й імміграція) пов'язані з перетинанням державного кордону, їх також називають міжнародними й, у свою чергу, розділяють на міжконтинентальні й внутріконтинентальні.

 

Внутрішні міграції є міжпоселенськими переміщеннями населення усередині країни. Ніякі внутрішньопоселенські переміщення, наприклад, у межах того самого міста, як міграції населення не розглядають. Розрізняють міграції  сільського  й  міського  населення,  міжміські  міграції  й  міграції  в межах сільської місцевості, а предметом вивчення є міграційні потоки в напрямках "село – місто", "місто – місто", "місто – село" і "село – село". До недавнього  часу  міграції  в  напрямках  "село –  місто"  і  "місто –  місто" домінували в структурі міграційних потоків в Україні.

Розрізняють також міграції в межах окремих великих територіальних одиниць –  області,  економічного  району,  автономної  республіки.  У  цих випадках міграції розділяють на внутрішньообласні й міжобласні, внутрішньорайонні й міжрайонні, внутрішньореспубліканські й міжреспубліканські.

По способу здійснення міграції класифікують як організовані й неорганізовані. Перші здійснюють за допомогою й при участі державних і суспільних  органів,  другі  ж –  силами  й  засобами  самих  мігрантів,  без матеріальної й організаційної підтримки з боку будь-яких установ. Неорганізовані міграції називають іноді індивідуальними.

Переселення, які мають необоротний характер, деякі дослідники класифікують як постійні міграції. Усі інші види міграцій, які мають тимчасовий характер, класифікують як зворотні.

2. Міграційні когорти. Міграційні потоки

 

Для кожної окремої людини міграція становить одиничну подію. Але як масовий процес міграції населення складаються з потоків, які належать певному часу й території. Під міграційними потоками в демографії розуміють сукупності одиничних міграційних переміщень, що поєднуються спільністю  напрямку,  що  визначається  районами  вибуття  або  прибуття

 

мігрантів протягом певного календарного проміжку часу. Однієї з важливих закономірностей міграційних процесів є наявність зустрічних потоків між місцями прибуття й вибуття мігрантів. Їх називають прямими й зворотними потоками. Більший за розмірами із двох спрямованих назустріч один одному міграційних потоків позначають як  домінуючий,  а менш інтенсивний –  як протилежний. Різницю між ними називають чистим потоком, а їх суму – обміном населення між двома районами.

Міграційна когорта – сукупність мігрантів, що поєднується спільним періодом міграцій у певний населений пункт або район. Її виділяють на підставі даних переписів населення про тривалість проживання мігрантів у місцях вселення. Відомості про міграційні когорти становлять інтерес із погляду історії міграцій, їх територіальних і тимчасових закономірностей, їх внеску у формування населення – зміни його чисельності й складу.

Міграційна  поведінка  є  одним  з  видів  демографічної  поведінки  і являє собою сукупність дій і відносин, які опосередковують переселення індивідів або відмову від них. У рамках вивчення міграційної поведінки досліджують соціально-психологічні аспекти індивідуального, групового й масового відношення людей до зміни місця проживання.

Процес   міграції