Основи демографії

3. Рівень середньої очікуваної тривалості життя в Україні і його динаміка. За даними Держкомстату України, середня тривалість життя в країні в 2007 р. склала у чоловіків 60,89 року, у жінок – 72,75 року. Після різкого падіння цього показника в першій половині 90-х рр. – у чоловіків майже на 6,2 роки, у жінок – на 3,1 роки, – в останні два роки тривалість життя почала збільшуватися, і досить швидко. Тільки за три роки, 2005–2007, вона збільшилася на 3,3 роки у чоловіків і на 1,6 роки у жінок. Можливо, це не  короткочасне  коливання  хвилі,  а  початок  нової  тенденції,  свідоцтво

 

подолання нашим народом шокового стану і адаптації його до нових економічних  і  соціальних  реалій  життя.  Але  все-таки  середня  тривалість життя нашого населення залишається низькою в порівнянні з більшістю економічно розвинених країн і навіть ряду тих, що розвиваються (див. таблицю 4.2).

Таблиця 4.2 – Середня очікувана тривалість майбутнього життя

 

населення (для новонароджених) в Україні і окремих країнах світу в 2007

 

році

 

 

 

(років)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Показники смертності по причинах смерті. Вивчення структури рівня смертності по причинах смерті – необхідна умова в дослідженні чинників  смертності.  Причини  смерті  пов'язані  з  умовами  життя  і  праці людей, з їх способом життя. Вивчаючи структуру смертності по причинах смерті  можна  встановити  роль  тих  або  інших  природних  і  соціальних

 

чинників,  об'єктивних  і  суб'єктивних,  залежних  і  не  залежних  від  волі окремої людини.

Для характеристики рівня смертності по причинах смерті використовуються два основні типи показників: загальні і вікові коефіцієнти. Загальний коефіцієнт смертності по причинах смерті розраховується як відношення числа померлих від певної причини смерті до середньої для даного періоду часу (зазвичай рік) чисельності населення. Оскільки сума чисел померлих від окремих причин смерті, природно, дорівнює загальному числу померлих (від всіх причин) і в знаменнику дробу при розрахунку загальних коефіцієнтів смертності від окремих причин смерті знаходиться одна  і  та  ж  чисельність  населення,  коефіцієнти  смертності  по  причинах смерті можна складати. У результаті ця сума рівна загальному коефіцієнту смертності.

З огляду на те, що загальні коефіцієнти смертності, диференційовані по безлічі причин смерті, є дуже малі числа, їх виражають не в промілле, а в процентимилле (°/оооо), тобто з розрахунку на сто тисяч чоловік. На жаль, загальні коефіцієнти смертності по причинах смерті страждають тими ж недоліками, що і не диференційовані загальні коефіцієнти, тобто залежать від відмінностей  вікової  структури  населення.  Тому  їх  необхідно стандартизувати, щоб позбавити від впливу особливостей вікової структури. Останніми роками Держкомстат України в своїх демографічних щорічниках почав  регулярно  публікувати  стандартизовані  загальні  коефіцієнти смертності по причинах смерті, якими і належить користуватися.

5. Соціальний прогрес і зміна структури рівня смертності по причинах смерті. Протягом тисячоліть людство страждало і вмирало від епідемічних інфекційних захворювань – чуми, холери, віспи і інших, що спустошували іноді цілі країни. Після промислової революції, з початком

 

другої фази демографічного переходу поліпшуються економічні і санітарні умови життя населення, починається зниження рівня смертності і одночасно змінюється її структура по причинах смерті. Масові інфекційні захворювання відступають, їх частка в структурі смертності знижується до мінімуму, а їх місце займають неінфекційні хронічні хвороби, нещасні випадки і травми. Зростає роль профілактики здоров'я, санітарних аспектів умов життя і праці, можливості  кожної  окремої  людини  зберегти  своє  здоров'я  або  хоч  б віддалити  наближення  смерті.  Звідси   зростає  роль   соціальних   наук   у вивченні поведінкових аспектів смертності і тривалості життя, у виробленні рекомендацій по розвитку здорового способу життя.

6. Чинники рівня смертності і середня тривалість життя. На рівень смертності і тривалості життя населення робить вплив безліч природних і соціальних чинників. При цьому потрібно підкреслити, що природні чинники з часу виникнення людського суспільства, виробництва і культури не домінують над людством, так би мовити, в «чистому вигляді», вони опосередковуються, змінюються соціальними умовами. Людство давно вже живе в природно-соціальному середовищі, І його доля у все більшому ступеню залежить від його вибору.

Всі основні чинники представляється доцільним, з відомим ступенем умовності, об'єднати в чотири групи (перераховані в порядку їх значущості:

1)  рівень  життя  народу;  2)  ефективність  служб  охорони  здоров'я;  3)

 

санітарна культура суспільства; 4) екологічне середовище.

 

1. Рівень життя народу. Рівень життя представляється головним чинником поліпшення здоров'я населення, зниження рівня смертності і зростання середньої тривалості життя, тому що саме він створює умови (простір) для розвитку решти всіх чинників зростання загальної і санітарної культури, турботи про здоров'я, для поліпшення навколишнього середовища і

 

так  далі  Бідність  всьому  цьому  ніяк  не  сприяє.  Тим  часом