Особливості організації та функціонування інформаційних систем обліку необоротних активів” на прикладі закритого акціонерного товариства "DX - студія"

 

 

Головною складовою типової конфігурації є план рахунків. Склад рахунків і їх властивості визначають методологію ведення бухгалтерського і податкового обліку, реалізованого в конфігурації.

Типова конфігурація включає один план рахунків, заповнений у відповідності з планом рахунків, затвердженим Міністерством фінансів України наказом № 291 від 30. 11. 1999 р. для використання підприємствами і організаціями України в бухгалтерському обліку виробничо-господарської діяльності.

Зазначимо, що настройка плану рахунків доступна для корекції тільки в режимі конфігурування. Це зумовлено тим, що документи, а також спеціалізовані і регламентовані звіти конфігурації настроєні на певні властивості конкретних рахунків. Тому зміна їх користувачем може вимагати істотного коректування в алгоритмах формування операцій документів, в алгоритмах автоматичного формування різних звітів.

Проте, деякі дії по зміні плану рахунків, а саме, введення нових рахунків і додання субрахунків до рахунків, що вже є, можна виконувати без виклику Конфігуратора.

До властивостей плану рахунків конфігурації відносяться:

• склад субрахунків;

• ознаки активних, пасивних, активно-пасивних рахунків;

• ознаки забалансових рахунків;

• настройка аналітичного обліку;

• настройка кількісного обліку;

• настройка валютного обліку.

Кожний рахунок в плані рахунків має піктограму у вигляді букви «т» жовтий колір якої є ознакою ведення обліку по даному рахунку в розрізі субрахунків. При спробі вказати в проводках операцій такий рахунок загалом буде видано відповідне повідомлення, і сформувати таку проводку не вдасться.

Помітка піктограми червоною «галочкою» означає, що властивості даного рахунку (субрахунку) можна редагувати тільки в режимі конфігурування. Зазначимо, що в типовій конфігурації піктограми всіх рахунків і субрахунків відмічені подібним чином.

Вивести на друк поточний план рахунків можна за допомогою кнопки «Печать» екранної форми плану рахунків.

Особлива роль у виробничо-господарській діяльності підприємства належить основним фондам.

Основні принципи формування інформації про основні фонди і інші необоротні матеріальні активи підприємства викладені в П (С) БУ 7 «Основні кошти». Цим положенням врегульовані питання оцінки, переоцінки, амортизації, надходження і вибуття вказаних об'єктів.

Основними коштами вважаються матеріальні активи, що використовуються підприємством в процесі виробництва або постачання товарів, виконання робіт, здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій протягом періоду, що перевищує 12 місяців.

Облік наявності і руху об'єктів основних коштів підприємства ведеться на рахунку 10 «Основні кошти». Для цілей аналітичного обліку основні кошти розділені на 9 класифікаційних груп (земельні ділянки, кап. витрати на поліпшення земель, будинки, споруди ін.). Облік об'єктів кожної групи ведеться на окремих субрахунках рахунку 10.

Ті необоротні матеріальні активи, які не увійшли до складу об'єктів обліку на рахунку 10, але разом з тим, задовольняють визначенню основних фондів, утворюють групу «інших необоротних матеріальних активів». До них відносяться малоцінні об'єкти основних фондів, бібліотечні фонди, тимчасові споруди ін.

Облік наявності і руху об'єктів інших необоротних матеріальних активів підприємства ведеться на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи».

Податковий облік основних фондів підприємства регламентується Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи визначені в П (С) БУ 8 «Нематеріальні активи».

Згідно з вказаним документом, нематеріальний актив визначається як немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відособлений від підприємства) і знаходиться на підприємстві з метою використання протягом періоду більше за один рік (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях ін.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться на синтетичному рахунку 12 «Нематеріальні активи», структура якого (субрахунки) визначає види (склад) нематеріальних активів.

Згідно П (С) БУ 8 придбаний нематеріальний актив визнається як актив, тобто відбивається в балансі, якщо:

1) існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням такого активу;

2) вартість такого активу можна достовірно визначити. Незважаючи на відмінності у визначенні об'єктів ОЗ, НМА, інших необоротних матеріальних активів в бухгалтерському обліку цих об'єктів можна виділити декілька етапів, що мають самостійне значення і документальне оформлення. Таким етапами є:

• надходження на підприємство і зарахування його на баланс (тобто введення в експлуатацію) ;

• поліпшення (модернізація, модифікація реконструкція і т. п.) ;

• нарахування амортизації;

• переміщення;

• вибуття з організації внаслідок продажу або ліквідації.

У типовій конфігурації облік об'єктів ОЗ, НМА, інших необоротних матеріальних активів ведеться на рахунках 10, 11, 12 в розрізі їх місць зберігання (субконто 1 «Места хранения») і найменувань/виду об'єктів (субконто 2 «Необоротные активы»). При цьому, оскільки об'єктом аналітичного обліку основних коштів є окремий інвентарний об'єкт, на рахунку 10 в плані рахунків конфігурації не передбачено ведення кількісного обліку.

Список об'єктів основних коштів ведеться в конфігурації в довіднику «Необоротные активы».

У довіднику «Необоротные активы» ведеться список як об'єктів ОЗ, НМА, інших необоротних матеріальних активів, так і інших необоротних активів (рахунок обліку 18). Оскільки довідник має трирівневу структуру, то саме такі групи і рекомендується в ньому створити.

Даний довідник