Острозька академія

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

південь від костелу мав бути розташований монастирський парк по променистій центричній схемі. На жаль, цей задум не був реалізований. Костел та монастир будувались одночасно із господарськими спорудами, які розміщувались на схід та південь від корпусу келій. У 1778 костел був освячений під іменем Святої Трійці ксьондзом Францішеком Коморницьким (1733-1780), біскупом Цесарополітанським, суфраганом Луцьким. У 1796 р. в костелі був похований його фундатор Канут Фелікс Малинський. Костел являв собою кам'яну двоповерхову, трьохнефну, з циліндричними склепіннями базиліку, увінчану високим двосхилим дахом з фронтоном. Перехід від верхнього, вужчого, ярусу до нижнього, ширшого, здійснювався за допомогою плавних вигинів волют. Фронтон костелу прикрашало вікно у вигляді чотирьохпелюсткової квітки. Фасад костелу декорований між'ярусним карнизом, іконою над центральним входом та вертикальними тягами, розміщеними відповідно внутрішньому розподілу костелу. З опису 1816 дізнаємося, що фасад храму прикрашали скульптури Св. Франциска Ассізького та Св. Антонія Падуанського. Дах був увінчаний хрестом. Скромні суворі фасади корпусу келій урізноманітнювали карнизи, тяги, наличники вікон. Внутрішнє планування корпусу коридорне, з двостороннім розташуванням приміщень. У костелі знаходилось 8 дерев'яних багато оздоблених вівтарів: Св. Трійці, розіп'ятого Ісуса, Св. Франциска, Св. Фіделікса, Св. Іозефа, Св. Антонія, Св. Фелікса, Св. Тадеуша. Перед костелом розміщувався цвинтар, викладений каменем, посередині якого стояла колона із фігурою Пресвятої Діви Марії. Після польського листопадового повстання 1830 року проти російського царату на Волині було скасовано ряд католицьких монастирів. У 1832 був закритий капуцинський монастир в Острозі, монахи переведені до Старокостянтинова, костельні речі розібрані по інших католицьких монастирях. Споруди та землі монастиря перейшли у власність уряду. Довгий час монастир стояв пусткою. Тимчасово тут були розміщені військові склади. Після появи в Острозі благодійно освітнього Кирило-Мефодіївського братства в 1865 його попечительниця графиня А. Д. Блудова виклопотала дозвіл на передачу йому занедбаної оселі колишнього монастиря. В 1865-1867 з ініціативи А. Д. Блудової та при допомозі уряду монастир був реставрований, а костел перебудований архітектором Глейзером на православну церкву у псевдоруському стилі [11].

В 1923 в будовах монастиря розмістилась польська учительська семінарія. Церква ще залишалась православною. 13 березня 1931 року церква була закрита. В 1937-38 вона знову була перебудована на костел. Псевдоросійське архітектурне декорування було знищено, але повністю відновити первісний вигляд храму не вдалося. Після возз'єднання Західної України з УРСР в костелі був влаштований спортивний зал, в корпусах – педагогічне училище. В перші тижні війни 1941 в монастирі розміщувався госпіталь: у вересні – жовтні 1941 тут функціонувала гімназія, незабаром закрита за розпорядженням німецьких властей; в кінці 1941-1942 – німецькі учительські курси; в 1943 – на початку 1944 – німецький табір, в якому відпочивали військові пілоти. Після закінчення війни в будовах монастиря розмістилось педагогічне училище, в 1956 – середня школа-інтернат. У 1956 було розпочато будівництво типового спального корпусу, в 1957-1958 збудований новий навчальний корпус на 12 класів, який з'єднувався утепленим переходом з корпусом, спорудженим в 1914. В 1986, після закриття середньої школи-інтернату, в її будовах розмістилась восьмирічна школа-інтернат для дітей із затухаючими формами туберкульозу, в 1992 – середня школа № 4, в 1994 – Острозький Вищий колегіум, створений згідно з указом Президента України Л. Кравчука від 12 квіт. 1994, переіменований указом Президента України Л. Кучми від 5 черв. 1996 – в ОА.

РОЗДІЛ ІІІ. ДРУКАРНІ УКРАЇНИ НА ЗЛАМІ XVI-XVII СТ. ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ: РЕДАГУВАННЯ І ВИДАННЯ КНИГ

Після виходу у світ Біблії друкування в Острозі на певний час припинилося. Тривала редакційно-літературна праця, планувалося підвищення наукового рівня школи. Якщо ж ідеться про друкарство, то ініціатива на якийсь час перейшла до інших осередків. Є всі підстави припускати, що князь Острозький і його співробітники співчували заходам львівських міщан щодо викупу друкарського обладнання. Співпрацювали острожани також і з віленськими білоруськими друкарями. 1583 р. після семирічної перерви відновила роботу віленська друкарня Мамоничів, 1586 р. у Вільнюсі видано посібник з граматики та діалектики за рукописом, отриманим з острізької «газофілакії». Під цим словом звичайно розуміють бібліотеку, але можна тлумачити його ширше – як скарбницю, тобто це було образне означення освітнього осередку. Мабуть, маючи на увазі майбутню співпрацю з віленськими друкарями, князь Острозький у 1588 р. погодився на передачу Кузьмі Мамоничу друкарського обладнання, яке було на той час «у ясновельможного пана князя Острозького воєводи київського у місті Константанові». Характерно, що саме у Вільнюсі друкувалися окремі видання на замовлення тодішнього луцького й острізького єпископа Кирила Терлецького [4].

Є підстави для припущення, що не в Острозі, а у Вільнюсі вийшов друком написаний «в академії острозькій» збірник, який містив полемічні твори Герасима Смотрицького «простою» мовою, – «Ключ царства небесного» та «Календар римський новий». У вступі («До народов руських короткая а пилная предмовка») автор писав про потребу дати відсіч «учителям костела римського», що вели полеміку «так словне c казальниць, яко і письмом з варстатов друкарських». Відзначимо оперативність полеміки: острізький автор критикує брошуру єзуїта Бенедикта Гербеста «Wiary kościoła rzymskiego wywody», надруковану в Кракові попереднього року. Якщо ж збірник Смотрицького надрукований таки в Острозі (в ньому, крім шрифтів, що перейшли до Вільнюса, були і шрифти, якими в 90-х роках друкували в Острозі 3), то сталося це не відразу після