Педагогіка як наука і як мистецтво

 

1. Об'єкт, предмет та завдання педагогіки 
2. Місце педагогічної науки у системі наук
3. Система педагогічних наук
4. Основні категорії педагогіки
5. Завдання освіти 
6. Педагогіка як мистецтво

 

 

 Назва дисципліни педагогіка (παιδαγωγική) походить від грецьких слів — від «педе» (παίδε мн. від παίς) — хлопчики (хлопчик) и «агогіке» (αγωγική від ἄγω) — ведення (вести). 

Отже, педагогіка – це наука про принципи, закономірності та практичне здійснення процесу формування осо-бистості людини як члена суспільства.

Педагогіка – це прикладна наука, що спрямовує свої зусилля на оперативне розв'язання суспільно ва-жливих проблем виховання, освіти, навчання. 

З визначення зрозуміло, чому суспільство приділяє педагогіці важливого значення. Адже педагогіка є одним з ключових факторів самовідтворення суспільства. Як правило, від його імені діє держава, встанов-люючи суспільно прийнятні стандарти педагогіки.

З’ясуємо спочатку значення широко відомого поняття «наука». 

Наука – це людська діяльність з виробництва нового знання та методів його отримання та збережен-ня їх в інваріантній (незмінній, однаковій для всіх людей) формі – з метою майбутнього вільного викорис-тання, а також результат такої діяльності, тобто знання в інваріантній формі, придатне до вільного викорис-тання. 

Педагогіка як і кожна наука має власний об'єкт і предмет вивчення та дослідження.

Об'єкт дослідження – це фрагмент реальності, який досліджується, а предмет – це властивості, хара-ктеристика об'єкта. Тобто предмет дослідження завжди уточнює та конкретизує поле дослідження. Нові напрямки науки завжди виділялися з основної галузі як новий предмет дослідження який виникає при розв’язанні нових завдань, які ставляться заради досягнення нових цілей. Це і забезпечує процес розвитку науки. 

Об'єктом педагогіки є процес формування особистості, система явищ, пов'язаних з розвитком індивіда.

Предметом педагогіки є об’єктивні закони процесу виховання а також реальна суспільна виховна практика формування підростаючих поколінь, особливості й умови організації цього процесу.

Ціль, мета педагогіки – ефективне передання досвіду, накопиченого людством для молодого поколін-ня, його виховання. 

Тому найважливішими завданнями педагогіки як науки є дослідження закономірностей процесу ви-ховання, його структури й механізмів, розробка теорії й методики організації навчально-виховного проце-су, його змісту, принципів, організаційних форм, методів та прийомів.

Робота, дії, що виконуються об’єктом з певною метою, для виконання завдань, називається функцією цього об’єкту. Функція об’єкту у процесі також визначає значення цього об’єкту, роль яку цей об’єкт віді-грає в розглянутому процесі.

Головна функція педагогіки – пізнавати закони виховання, освіти й навчання людей і на цій основі пропонувати педагогічній практиці найоптимальніші засоби досягнення накреслених завдань. Тобто вона складається з теоретичного та практичного компонентів.

Слід зауважити, що стаючи до написання наукової роботи (дипломної, магістерської, курсової), слід дуже чітко сформулювати і виписати предмет, об’єкт та завдання роботи. Якщо роботу у повному обсязі читає лише обмежене коло фахівців, то незвані пункти – усі, хто знайомиться з нею. За ними формується попередня думка про роботу, яка досить часто стає і остаточною.

 

 

Успіхи вчених у розробці педагогічних інновацій здебільшого досягаються в результаті загальнонау-кового підходу до об'єктів дослідження. Саме на межі педагогічних наук з іншими науками про людину найчастіше здійснюються відкриття. Ізоляція педагогіки від інших наук – причина низької ефективності її розробок, непереконливих практичних рекомендацій і рецептів. Історія науки свідчить, що педагогічна ду-мка спочатку розвивалася в руслі загальнофілософських знань. Ідеї освіти й виховання відображалися в релігійних догматах, вченнях про державу, законодавчих актах, літературних творах минулого.

У філософії наука про виховання знаходить, перш за все, опорні методологічні положення. Теорія наукового пізнання є методологічною основою наукової педагогіки. Сприяють розвитку творчого мислення й такі розділи філософії, як теорія пізнання (гносеологія), філософська антропологія, логіка. Під впливом впливових філософських шкіл сформувалися основні педагогічні напрямки. А саме: екзистенціалізм та фе-номенологія, позитивізм, прагматизм. 

Педагогіка органічно пов'язана з психологією. 

Педагогіка тісно пов'язана з фізіологією. 

Соціологія як наука про суспільство, про процеси його функціонування і розвитку, торкається й га-лузі освіта, виконання науки про них. В результаті соціального відображення дійсності розвиваються й такі спеціальні дисципліни, як, наприклад, соціологія освіта, виховання, соціологія студентства, соціологія міс-та, села, здоров'я та інші. Результати соціологічних досліджень збагачують педагогічну науку і дозволяють оцінювати педагогічні явища в ракурсі іншої науки. 

 

 

З розвитком суспільного прогресу, зростанням нових знань, будь-яка наука розширює поле свого до-слідження. З’являються нові об’єкти та предмети дослідження. Так само відбувається й розширення галузей педагогіки. У загальновизнаному переліку педагогічних наук нині налічується їх досить значна кількість.

Ясельна педагогіка вивчає закономірності і умови виховання дітей ясельного піку. Її значущість стрімко зростає. Характерною особливістю є її взаємозв'язок з психологією, фізіологією, медициною та ін-шими науками.

Дошкільна педагогіка 

Педагогіка школи – найбагатша і найрозвиненіша галузь науки про виховання. Тисячоліття її існу-вання в світовій історії дозволили надбати найцінніший досвід керівництва розвитком, формуванням підро-стаючих поколінь у різних соціально-економічних умов. 

Педагогіка середньої спеціальної освіти перебуває нині у стадії становлення. Її теоретичний фонд розвивається за рахунок запозичення, адаптації теоретичних та прикладних положень шкільної