Педагогіка як наука і як мистецтво

Педагогіка професійно-технічної освіти – вивчає закономірності підготовки робітників високої ква-ліфікації.

Також можна виділяти галузі педагогіки, пов’язані з окремими галузями культури: музична педаго-гіка, хореографічна педагогіка, спортивна тощо, які сьогодні мають тенденцію до набуття самостійного статусу.

Педагогіка вищої школи в системі педагогічних наук займає особливе місце. Її розвиток обумовле-ний кількома чинниками. Серед них – фактор наукового потенціалу. Майбутніх спеціалістів навчають представники вищої кваліфікації: доктори наук, професори, академіки, автори наукових теорій, розробники концепцій, інформаційних технологій у своїх спеціальних галузях. Багато з них беруть участь у створенні нових дидактичних конструкцій вищої освіти, розробляють оригінальні методики навчання студентів. Не-рідко ці інноваційні розробки здійснюються за участю студентів. Багато дидактичних розробок, виконаних для потреб вузівського навчання, створюються у двох версіях: вузівській і шкільній. В результаті методика університетської пізнавальної праці переноситься в школу і стає засобом оновлення шкільного навчального процесу.

Друга специфічна особливість педагогіки вищої школи — це її тісний і нерозривний зв'язок з шкіль-ною педагогікою.

Виробнича педагогіка вивчає закономірності навчання робітників, переорієнтації їх на нові засоби виробництва, підвищення їх кваліфікації, навчання новим професіям. Необхідність наукових розробок у цій галузі педагогіки визначається об'єктивними законами розвитку як матеріального, так і духовного вироб-ництва.

Військова педагогіка розкриває закономірності, теоретично обґрунтовує, розробляє принципи, ме-тоди, форми навчання і виховання військовослужбовців усіх рангів. Елементи військової педагогіки зустрі-чаються в загальноосвітніх школах і системі вузівської освіти.

Соціальна педагогіка – має теоретичні і прикладні розробки в галузі позашкільного виховання й освіти дітей і дорослих. Останнім часом все ширше вживається поняття «другої освіти», яку дають багато-профільні освітньо-виховні заклади. У клубах, будинках народної творчості, музичних і театральних студі-ях, на станціях юних техніків, спортивних базах діти і молодь знаходять можливість задовольняти свої тво-рчі потреби, залучаються до корисних форм відпочинку, отримують і професійні знання.

Педагогіка третього віку розробляє систему освіти, розвитку, виховання людей пенсійного віку, пе-ребуває в стадії становлення. Багато педагогічних розробок для створення оптимальної реалізації досвіду літніх людей, їх нормального, здорового режиму життєдіяльності, здійснюються на межі медицини і такої специфічної галузі знання, як геронтологія.

Виправно-трудова педагогіка передбачає теоретичні обґрунтування і "розробки практики переви-ховання осіб, які перебувають в ув'язненні за здійснені злочини. Інша її назва — педагогіка пенітенціарних закладів. Існує дитяча і доросла галузі наук з перевиховання людей, що відбувають покарання. З появою нових різновидів злочинів, розширюється сфера наукових пошуків у галузі виправлення антисоціальних форм поведінки дітей і дорослих. Виправно-трудова педагогіка взаємопов'язана з юриспруденцією і правознавством.

Спеціальні педагогічні науки:

• сурдопедагогіка (виховання і навчання глухих і глухонімих);
• тифлопедагогіка (виховання і навчання сліпих і малозрячих);
• олігофренопедагогіка (виховання і навчання розумово відсталих).

Ці науки розробляють теоретичні основи, принципи, методи, ферми і засоби виховання й освіти дітей і дорослих, що мають відхилення у фізичному та розумовому розвитку.

Лікувальна педагогіка розвивається на межі з медициною. її предметом є система освітньо-виховної діяльності педагогів з хворобливими і хворими школярами. 

В умовах сьогодення у колективній науково-пошуковій діяльності викристалізувався новий напрямок теоретичної думки – педагогічна реабілітація, ідеї якої мають важливе значення не лише в роботі з хво-рими дітьми, а й для масової середньої школи, для поглиблення її реабілітаційної функції, оскільки вона покликана допомогти учневі зорієнтуватися у складному й суперечливому світі, знайти вихід із кризової ситуації.

Реабілітаційна педагогіка – це система педагогічних, медико-психологічних, соціальних заходів, спрямованих на відновлення, корекцію або компенсацію порушених психофізиологічних функцій, станів, особистісного й соціального статусу хворих дітей, дітей-інвалідів, а також тих, хто переніс хворобу, отри-мав психічну травму внаслідок різкої зміни соціальних обставин, умов життя.

Актуальним завданням реабілітаційної педагогіки є розробка ефективних методів педагогічної терапії і корекції, компенсації, ігротерапії, спрямованих на відновлення фізичного, психічного, морального та ду-ховного здоров'я дитини.

Порівняльна педагогіка досліджує закономірності функціонування й розвитку освітніх і виховних систем у різних країнах шляхом співставлення та знаходження спільного й відмінного. Пошук загального й специфічного в освітніх системах у різних народів дозволяє знаходити і науково тлумачити освітні тради-ції, системи, збагачувати національну педагогічну культуру за рахунок міжнародного досвіду.

Історія педагогіки – наука про закономірності функціонування і розвиток виховання, освіти й на-вчання в минулому. Пошуки вчених у галузі освіти й виховання узгоджені з відомими загальними періоди-заціями розвитку людства – первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, соціаліс-тичний лад, постсоціалістичний період. В історії педагогіки умовно виділяють періоди стародавньої, серед-ньовічної, нової і новітньої історії освіти.

Система педагогічних наук включає у себе численні методики навчання школярів і студентів різно-манітних дисциплін: методики викладання мови, літератури, математики, фізики, історії, хімії, біології та ін. В них містяться специфічні частинні закономірності управління розвитком мислення учнів. Досліджен-ня методик викладання окремих навчальних предметів збагачують науку не лише предметними істинами навчання конкретних дисциплін, а накопичувані ними знання набувають загальнонаукового значення і роз-ширюють арсенал загальної теорії освіти – дидактики.

 

 

Розкриття предмету педагогіки слід почати з визначення її ключових категорій.

Особистість – людина як мисляча істота, яка наділена світоглядом. 

Особа – людський індивід як суб'єкт соціальних та юридичних відносин і свідомої діяльності. Людський індивід який має права, обов’язки та несе відповідальність за свої дії.