Переклади Максима Рильського

Чогось боїться і мерзне син -

Малого тулить і гріє він.

 

«Чому тремтиш ти, синку, щомить?!

- Король вільшаний он там стоїть!

Він у короні, хвостатий пан! -

«То, сину, сивий нічний туман!»

 

- «Любе дитя, до мене мерщій!

Будемо гратись в оселі моїй,

Квіти прекрасні знайду тобі я,

У злото матуся одягне моя».

 

- Мій тату, мій тату, яке страшне!

Як надить вільшаний король мене! -

«Годі, маля, заспокойся, маля!

То вітер колише в гаю гілля!»

 

- «Хлопчику любий, іди ж до нас!

Дочки мої у танку в цей час,

Дочки мої тебе вийдуть стрічать,

Вітати, співати, тебе колихать!»

 

- Мій тату, мій тату, туди подивись!

Он королівни вільшані зійшлись! -

«Не бійся, мій синку! Повір мені:

То верби сивіють удалині!»

 

- «Мені, хлопче, люба краса твоя!

З неволі чи з волі візьму тебе я!»

- Мій тату, мій тату, він нас догнав!

Ой, як болюче мене він обняв!

 

Батькові страшно, батько спішить,

В руках його хлопчик бідний кричить;

Насилу додому доїхав він,

В руках його мертвий лежав його син.

Федір Тютчев

Весенняя гроза

Люблю грозу в начале мая,

Когда весенний, первый гром,

как бы резвяся и играя,

Грохочет в небе голубом.

 

Гремят раскаты молодые,

Вот дождик брызнул, пыль летит,

Повисли перлы дождевые,

И солнце нити золотит.

 

С горы бежит поток проворный,

В лесу не молкнет птичий гам,

И гам лесной и шум нагорный -

Все вторит весело громам.

 

Ты скажешь: ветреная Геба,

Кормя Зевесова орла,

Громокипящий кубок с неба,

Смеясь, на землю пролила.

Весняна гроза

Люблю я час грози весною,

Коли травневий перший грім,

Немовби тішачися грою,

Гуркоче в небі голубім.

 

Гримить відлуння голосисто!

От дощик бризнув, пил летить.

Краплин прозорчасте намисто

На сонці золотом горить.

 

Біжать потоки вод прозорих,

Пташиний не змовкає гам,

І в лісі гам, і шум у горах, -

Усе підспівує громам.

 

Ти скажеш: пустотлива Геба,

Кормивши Зевсові орла,

Громокипучий кубок з неба

На землю з сміхом розлила.

 

 

Дiяльнiсть Рильського в галузi художнього перекладу (вона – ще багатша i рiзноманiтнiша, нiж показано тут) – не епiзод в його поетичнiй творчостi, а великий подвиг поета i громадянина. Щороку розширюється сфера об'єктiв його поетичної дiяльностi: крiм класикiв свiтової лiтератури, вiн_ _перекладає твори поетiв-сучасникiв iз братнiх республiк Союзу – М. Тихонова, М. Светлова, М. Iсаковського, Я. Купали, Я. Коласа, М. Танка, Г. Табiдзе, С. Чiкованi, А. Iсаакяна, М. Миколайтiса-Путiнаса та багатьох iнших. А водночас iз цим вiн продовжує i свою оригiнальну творчiсть.

Поетичні успіхи в роботі над перекладами Пушкіна приносили поету велику творчу радість, наснажували його на нові творчі дерзання. «Вспоминаю, – писав Рильський, – и не стыжусь признаться в атом, – что среди ночного безмолвия я заплакал от счастья, когда мне удалось, как мне кажется, довольно верно передать изумительные строки:

Шипенье пенистых бокалов

И пунша пламень голубой…

Після російської і білоруської Рильський-перекладач, мабуть, найбільше уваги приділяв польській літературі. Він чудово переклав на українську мову багато творів великих польських поетів – А. Міцкевича та Ю. Словацького. В 1949 році вийшов українською мовою в перекладі М. Рильського (друга редакція) роман у віршах А. Міцкевича «Пан Тадеуш», який вважається енциклопедією життя Польщі другої половини XVIII – початку XIX ст. Здійснивши перше видання «Пана Тадеуша» українською мовою ще в 1927 році, М. Рильський знову повернувся до роботи над перекладом, бо справедливо бачив в Адамі Міцкевичі «полум’яного польського патріота і послідовного поборника дружби народів».

Дійсністю стали благородні мрії А. Міцкевича. Його твори читають не тільки вільні польські робітники і селяни. Завдяки чудовим перекладам Рильського та інших українських поетів твори Міцкевича стали доступними для робітників і колгоспників України. Народна артистка Наталія Ужвій у «Листі до поета» з почуттям глибокої вдячності зізнається: «Наш театр імені Івана Франка з особливим почуттям працює над п’єсами, перекладеними із інших мов, коли їх перекладає Максим Рильський… Ваш переклад «Сірано де Бержерака» в своїй витонченій майстерності і дотепності змагається з оригіналом»

Особливо багато і блискуче перекладав М. Рильський з слов’янських літератур. «Для нього слов’янські мови, – каже Микола Тихонов, – що шумлять, як швидкі свіжі ріки, давали справдешню радість, і він поринав у їхні співучі глибини, перекладав, досліджував, насолоджувався цим багатством. І які перемоги здобував він, перекладаючи українською Пушкіна й Міцкевича, наприклад!». Максим Рильський був залюблений у книги. Художні твори багатьох народів і віків допомагали йому пізнати життя далеких часів, заповіти попередніх; поколінь, мрії й ідеали людей праці.

Красою і художньою майстерністю його переклади часто змагаються з оригіналом. «Зроблене ним, – писав Л. Булаховський, – для зближення української культури з російською та іншими – французькою, польською – культурами є справжній поетичний подвиг, вагу якого аж ніяк не можна переоцінити: мало літератур можуть похвалитися такою силою блискучих перекладів, з таким винятковим хистом виконаних працею одного майстра, як українська, – невтомною працею Рильського». Чудові переклади поета, як він того і бажав, служать двом великим цілям – справі розвитку української соціалістичної культури і братерському єднанню народів. Майстерність Рильського-перекладача вчитель може проілюструвати його перекладами з російської літератури.

 

 

1. Базьшев В. Н., Сорокин Ю. А. Интерпретативное пере¬водоведение. – Ульяновск, 2000.

2. Білецький О. Творчість М. Рильського. – К. : Дніпро, 1985

3. Гачичеладзе Г. Р Художественньїй перевод и лите- ратурньїе связи. – М., 1972.

4. Грицик Л Егоцентричний переклад як проблема компаративістики // Українська філологія: Школи, напря¬ми, проблеми. – Львів, 1999. – Ч. 2.

5. Дюришин Д. Функция перевода в особой межлите- ратурной общности – Т. 1. – Братислава, 1987.

6. Колесник Г. М. Слово крилате, мудре, пристрасне. – К., 1965

7. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение. – М., 2002.

8. Рильський Максим. Зібрання творів: У 20-ти т. – К., 1987. – Т. 16.

9. Рильський Максим. Зібрання творів: У 20-ти т. – К., 1986. – Т. 14.

10. Рыльский М. Ф. Искусство перевода: Статьи. Заметки. Письма. – М. : Сов. писатели, 1986

11. Руда Т. / Максим Рильський як теоретик перекладу // Народна творчість та етнографія. – 2005. – №3. – с. 4-9.