Перспективи та проблеми розвитку культурно-побутового комплексу Франції

Банки активно беруть участь у діяльності промислових компанії через систему участі у володінні акціонерним капіталом, використовуючи в тому числі холдингові компанії, інвестиційні фонди. Особистий унікальний процес переплетення капіталу привів до того, що вся економіка сьогодні охоплена декількома фінансовими групами, що мають широкі міжнародні зв'язки. Це групи «Наріба», «Союз», групи Ротшільде й Ампен-Шнейдеров. Фінансові рупи впливають на формування економічної політики. Інтереси найбільших компаній відстоює Національна рада французьких підприємців (Патронат), а також різні галузеві, міжгалузеві і регіональні організації підприємців, що є могутніми важелями тиску на уряд.

Активну роль в економіці країни відіграє дрібний бізнес. Дрібні середні підприємства зміцнили свої позиції в період 70-90-х рр. Дрібний сектор дуже рухливий. Приблизно 30% підприємницьких одиниць терплять крах через два роки, а кожне друге не дотягує до п'яти років. Число фірм, що терплять банкрутство, досить значне. Перешкодою діяльності нових компаній виступає недостатність накопиченого первісного й оборотного капіталу. Дрібний сектор в основному орієнтований на сферу послуг і торгівлю.

Функціонування економічної системи відбувається під могутнім впливом держави на відтворювальний процес. За ступенем розвитку Г'МК, що виявляється в активній участі держави в регулюванні і програмуванні економіки, у поширенні державної власності Франція значно виділяється серед найбільших промислово розвинутих країн. У 90-і рр. відбулася зміна основних напрямків економічної політики від дирежізму до неолібералізму, посиленню ролі ринку. Великий вплив на економічну політику зробили зміни в розміщенні політичних сил на урядовому рівні, що, насамперед, проявилося у відношенні до державного сектора. У 1981 р. уряд соціалістів провів націоналізацію найбільших промислових компаній і 36 банків. Державний сектор став зосереджувати 28% виробництва і 16% зайнятих [6, 124].

Націоналізація сприяла модернізації і фінансовому оздоровленню даних компаній, дозволила уникнути переходу деяких фірм під контроль іноземного капіталу. Прийшов до влади блок правих і центристських партій у 1986р. який прийняв програму денаціоналізації 65 найбільших промислових, банківських страхових компаній. У приватний сектор були передані найбільші банківські групи «Паріба» і «Сосьеге дженераль», індустріальні гіганти «Сен-Гобен», «Компані дженераль д'електрисіте», фінансова компанія «Тівас», військово-промислова компанія «Матра», фінансова група «Сюез».

Державний сектор, що зберігається, занижує базові, інфраструктури і галузі обробної промисловості. У ньому забезпечується 70% виробництва енергії, він включає близько 60% транспорту і зв'язку, понад 80% авіа космічної промисловості, і 40% автомобілів і таке інше. Державний сектор є важливим інструментом економічної політики. Відновлення основного капіталу: забезпечення умов відтворення в багатьох галузях господарств безпосередньо стимулюється державою.

Регулююча роль держави знаходить своє яскраве вираження в державному програмуванні і плануванні, що отримало широкий розвиток у перші післявоєнні роки. З цією метою були створені офіційні організації, серед яких виділяється Комісаріат плану. Розроблені плани орієнтували французьку економіку до освоєння нових технологій, структурну перебудову, посилення науково дослідницьких робіт.

Держава активно бере участь у розвитку НДДКР. На її частку припадає попал половини загальнонаціональних асигнувань на науково-конструкторські роботи. Держава прагне ліквідувати існуючий розрив у науково-технічному потенціалі між Францією і іншими провідними країнами.

З другої половини 80-х рр. в економічній політиці уряду як пріоритет було висунуте питання, пов'язане зі створенням єдиного ринку ЄС. До них відносяться структурні перетворення, проведення системи оподатковування і соціального забезпечення відповідно до рівня Співтовариства. Структурні особливості господарства впливають на позицію Франції в питаннях інтеграції. Звичайно вона виступає за регулювання тих галузей, де її конкурентні позиції не високі.

Уряд скоротив державне регулювання економіки і стимулював приватний сектор. З цією метою було скасовано валютний контроль, контроль над цінами, знижені податки, збільшені пільги компаніям. Одним з важливих елементів економічної політики було стримування росту заробітної плати, завдяки чому споживчі витрати зберігалися на помірному рівні, а норма прибутку досягла рівня початку 70-х рр.

Під впливом НТР відбуваються істотні зміни в галузевій структурі господарства. Скоротилося значення промисловості, на частку якої припадає 26, 7% ВВП (1980р. – 32%). У промисловому виробництві виросла частка продукції машинобудування (до 31%) головним чином за рахунок приросту в електротехнічній і електронній галузях і частково, у загальному машинобудуванні. Це структурне зрушеная супроводжувалося скороченням частки і фактичного згортання виробництва в традиційних галузях. Однак у Франції залишається ще досить високою питома вага «старих» виробництв, продукції: яких не витримує конкуренції на світовому ринку з боку аналогічної продукції деяких західних і особливо «нових індустріальних країн». Велике місце займає харчова промисловість (12%). Таку частку має тільки Великобританія [8, 167].

За часткою продукції галузей машинобудування в промисловому виробництві Франція в цілому відстає від провідних країн. Найбільше відставання відзначається в галузях, шо є носіями НТП і які забезпечують модернізацію виробничого апарата на базі новітньої техніки. Це, насамперед відбувається у виробництві верстатів, ряді галузей промислової електроніки і засобів інформатики, мікроелектронної техніки. На Францію припадає тільки 8, 9% сукупного виробництва товарів передової технології одинадцяти найбільш розвинених країн (ФРН 11%, Великобританії – 7. 8%). Вона значно відстає від провідних країн у виробництві металорізальних верстатів і ковальсько-пресового устаткування, поступаючись ФРН і Японії за загальним обсягом. Виробнича структура верстатобудування характеризується відносно низькою часткою прогресивних видів металообробного устаткування.

Провідне місце в структурі промислового виробництва займають загальне