Перспективи та проблеми розвитку культурно-побутового комплексу Франції

Іншою відмітною рисою економіки Франції є її широко диверсифіцирована система державною регулювання, що включає індикативне планування. При цьому втручання держави в економічне життя послідовно підсилювалося протягом декількох десятиліть. Так, наприклад, на рубежі XIX – XX ст. частка державних витрат у ВВП складала 10 – 15%, а в 90-і рр. – більш 45%. Основні функції у даній сфері покладені на Міністерство економіки, фінансів і бюджету, що визначає і координує економічну політику Франції.

Одним з головних інструментів впливу на французький ринок є бюджете регулювання, що включає проведення відповідної податкової політики і виділення засобів на реалізацію конкретних цільових програм.

Держава за допомогою системи оподатковування забезпечує не тільки дохідну частину бюджету країни, але і практичну реалізацію офіційних пріоритетів щодо розвитку національної економіки.

Дохідна частина державного бюджету формується з податкових надходжень (більш 90%), прибутків від продажу зброї і т. д. У податкових надходженнях на прямі податки припадає близько 40%, на непрямі – більш 60%. Шкала ставок прибуткового податку прогресивна, діапазон ставок складає від 0 до 56, 8%. Серед основних видаткових статей бюджету – асигнування на освіту і культуру, охорону здоров'я, створення робочих місць, оборону, соціальні виплати, з 1975 р. спостерігається хронічний дефіцит державного бюджету, незважаючи на заходи, що були впроваджені урядом з кінця 1980 р. щодо його зниження. Крім того, державою фінансуєтеся реалізація великих науково-дослідних і економічних програм, витрати на оборону. Основний наголос Франція зробила на розвиток таких технологічних програм і проектів, що дають їй доступ до самої передової і перспективної техніки і технологій. Це міжнародні науково-дослідні програми ЕСПРІТ, РАСІ, БРЕШІТ, ЄВРОМАТ, ЕВРІКА. За прогнозами експертів, французькі науково-дослідні організації і промислові фірми зможуть у перші дисятиріччя нового тисячоліття вийти на передові позиції по ряду таких наукомістких галузей, як робототехніка, засоби зв'язку, створення нових матеріалів, біотехнологія, інформатика, мікроелектроніка [8, 167].

У структурі фінансово-кредитної системи Франції прийнято виділяти шість категорій кредитних установ: банки, банки взаємного і кооперативного кредиту, фінансові спілки і спеціалізовані фінансові інститути. Усі кредитні установи об'єднані в єдину професійну організацію – Французьку асоціацію кредитних установ.

Провідне місце в сучасній структурі кредитної системи Франції займає банківський сектор, на частку якого припадає близько 70% сукупного балансу кредитних установ.

Банківська система Франції представлена більш ніж 400 банками. Крім цього в країні діє ціла мережа філій іноземних банківських установ. Шість французьких банків входять до числа 50 найбільших банків світу. Це «Креди агриколь», «Банк насьональ де Парі», «Креди Ліонне», «Сос'єте женераль», «Груп де кеес д'епарнь», «Компані фінанс'єр де Паріба».

Статус центрального байку належить Банку Франції. Однієї з основних його функцій є кредитування Казначейства і виконанпя розрахункових операцій для уряду. До обов'язків Банку Франції входить також рефінансування та організація грошово-кредитного регулювання економіки.

З погляду правового синусу банки Франції поділяються на дві великі групи. Перша так звані кредитно-фінансові установи, що складають у Французькій асоціації банків (ЛФБ)  (комерційні або акціонерні товариства, командитні товариства або колективного суспільства). У її рамках відбувається вироблення колективних трудових угод для працівників усієї галузі.

Друга – кооперативні банки, каси взаємодопомоги, народні банки і т. ін. їхній статус трохи відрізняється від установ першої групи.

Головними гігантами банківської справи у Франції завжди вважалися три банка «Банк насьональ де Парі», «Креди Ліонне», «Сос’єте женераль». На них припадає значна частина всіх операцій у Франції. Вони мають у своєму розпорядженні розгалужену мережу віддалень (22% всіх операційних відділень країни і 30% банківських службовців що зайняті у цих трьох банках), активно працюють на світовому банківському ринку. На їхніх рахунках знаходиться 27% сукупних коштів, вкладених в усі французькі банки. Проте у лютому 1999 р. з'явилася банківська група «Сос'єте Женсраль»- «Парта», що заявила про себе як сама велика у Франції і третя за величиною у Європі.

Крім цих трьох гігантів у так звану категорію великих банків загальної спрямованості входять такі банки, як «Індосюез», «Паріба», «Креди Франс» і банк «Креди ендюстриель екомерс'яль», до складу якого структурно входить також група автономних дрібних регіональних банків «Креди дю нір».

Близько 60 банків мають статус регіональних і місцевих банків. Вони діють в одному чи декількох регіонах Франції, надають послуги головним чином малим і середнім підприємствам, працюють із приватними вкладниками.

Порівняно невелику групу (близько 40) складають банки, що надають кредити для операцій з нерухомістю. Специфіка діяльності подібних банків зближає їх з фінансовими компаніями, проте на відміну від них їм дозволяється також вести операції за поточними рахунками.

Іншою специфічною групою є група так званих торгових банків (близько 20), чия діяльність зв'язана головним чином з ринком капіталів і капіталовкладеннями. Вони займаються міжбанківськими угодами, торгівлею цінними паперами, рухомим майном і т. ін.

І, нарешті, біля сорока банківських установ представляють по своїй суті банківські філії ряду найбільших промислових, торгових і страхових компаній Франції, яким вони фактично і належать. У ту групу також входять кооперативні банки, що належать різним об'єднанням, що діють у загальнонаціональному чи регіональному масштабі, що мають схожий статус. Крім