Перспективи та проблеми розвитку культурно-побутового комплексу Франції

Перехід до енергозберігаючого типу виробництва, висока залежність від імпорту паливно-енергетичних ресурсів викликали переорієнтацію в енергетичній стратегії. Основна увага приділялася розвитку атомної енергетики, а також альтернативним джерелам енергії. Прискорений розвиток ядерної енергетики привів до помітної зміни структури виробництва електроенергії в країні. Якщо у 1973 р. АЕС вироблялося 8% всієї електроенергії, на ТЕЄ – 65% і на ГЕС – 27%, то на початку 2000-х років частка АЕС склала 80%, частка ТЕС знизилася до 7%. Розвиток ядерної енергетики дозволив підняти ступінь самозабезпеченості Франції в енергії з 25% у 1975р. до 50% у 1980 р. і до 62% у 2000 р. У міру запровадження в дію нових АЕС і виключення з експлуатації ТЕС на рідкому паливі, значно скорочувався імпорт нафти.

Франція – найбільший виробник сільськогосподарської продукції в Західній Європі. На долю сільського господарства припадає приблизно 4% ВВП і 6% самодіяльного населення країни, але воно дає 25% продукції в ЄС. Характерною рисою соціально-економічної структури є досить дрібні розміри господарств. Середня площа земельних угідь – 28 га, що перевищує відповідні показники багатьох країн ЄС. У землеволодінні відзначається велика роздробленість. Більш полонини господарств існують на власній землі. Провідною силою виробний і на виступають великі господарства. 52% сільськогосподарських угідь припадають на господарства розміром понад 5 га. що складають 16, 8% від їхнього загального числа. Вони забезпечують понад 2/3 продукції, займаючи пануюче положення у виробництві практично усіх галузей сільського господарства.

У сільському господарстві одержали поширення групові форми ведення господарства. Найважливіше місце серед них займають кооперативи, першу чергу, по використанню сільськогосподарської техніки. Кооперативи діють у всіх сферах виробництва. У виноробстві вони забезпечують 50% продукції, дають 30% овочевих консервів, понад 25% торгівлі м'ясом, понад 40% молочних продуктів. У середині 60-х р. з'явилися сільськогосподарські виробничі об'єднання, які виникли як вираження прагнення дрібних і середніх виробників вистояти проти впливу великого капіталу [7, 204].

Керування сільським господарством здійснюється як через системи державних спеціалізованих органів, так і ряду змішаних суспільств, в основному галузевого характеру. Державне регулювання здійснюється в основному шляхом економічного впливу. Існує – спеціалізований банк «Креді Афіколь» з відділеннями на місцях. Фонд економічного і соціального розвитку.

Великий вплив на вироблення структурної політики робить Європейський фонд сільськогосподарської орієнтації. Стимулюючі методи державного впливу використовуються як для розширення виробництва окремих культур, зміцнення структури господарств, так і скорочення надвиробництва.

Провідною галуззю с тваринництво, на частку якого припадає 2/3 вартості аграрної продукції, Франція є першим серед західних країн виробником ячменя і цукру, другим – пшениці, вина і м'яса. Традиційно відомі такі галузі, як виноградство, садівництво, устричний промисел.

Сільське господарство є високо індустріалізованою галуззю. За насиченістю технікою, використанню хімічних добрив воно поступається тільки Нідерландам, ФРН та Данії. Технічне оснащення, підвищення агрокультури господарств привело до підвищення рівня самозабезпеченості країни в сільськогосподарських продуктах. По зерну, цукру воно перевищує 200%, по вершковій олії, яйцям, м'ясу – понад 100%.

 

 

Для Франції характерний високий рівень концентрації і централізації виробництва і капіталу. Пануюче положення займають 10 фінансово-монополістичннх фуп. Сто найбільших французьких компаній зосередили понад 2/3 промислових виробництв. До числа галузей з найбільшим рівнем концентрації відноситься виробництво енергоносіїв, засобів наземного транспорту, суде і авіакосмічної техніки, конторського обладнання і засобів інформаційного забезпечення, чорних і кольорових металів, а також синтетичних волокон. Причому в кожній галузі монопольне положення займають 2-3 фірми. У чорній металургії в результаті чисельних злиттів і поглинань сформувалася гігантська сталеварна державна компанія «Юзинор-Сасилор», що є провідним французьким виробником і експортером сталі. Вона забезпечує 70% виробництва сталі і більш 98% національного експорту у зазначеній галузі.

Найбільшими виробниками та експортерами електроніки й електротехніки у Франції є «Компані женераль д'єлектрісіте» і державна компанія «Томсон». На їхню частку приходиться 50% виробництва електронного й електротехнічного обладнання країни.

В автомобільній промисловості Франції, що відрізняється високим ступнем монополізанії, профілююче положення, займають дві компанії: державна «Рено» і приватна «Пежо».

На ці дві компанії припадає майже все виробництво автомобілів, близько 93% продажу і майже 100% експорту.

Виробництво і збут кольорових металів у Франції майже цілком зосереджено в руках двох найбільших груп «Пешине-Южин-Кюльман» і «Іметаль». «Пешине» спеціалізується на виробництві алюмінію (близько 94% усього виробленого в країні алюмінію), а «Іметаль» займає одну з провідних позицій, у світі по видобутку свинцю, по виробництву цинку і нікелю, а також має сильні позиції у виробництві багатьох рідких металів, особливо урану, має філії в більш ніж 25 країнах світу.

В авіакоемічній промисловості провідні позиції займають державні компанії «Аероспас'яль» і «Снекма», а також приватна ірупа «Дассо». Компанії «Аероспас'яль» і «Дассо» займаючі, відповідно перше і третє місця в авіакоемічній