Підбір допоміжних речовин при виготовленні ліків для дітей. Особливості технології, контролю та зберігання ліків для новонароджених та дітей до року

Ректальний шлях уведення ліків забезпечує можливість призначення лікарських речовин, що руйнуються травними ферментами, а також швидкість терапевтичної дії, простоту і безболісність застосування. Свічки з успіхом можуть замінити порошки, таблетки і драже для дітей молодших вікових груп. Ними зручно користуватися у випадку високої температури або несвідомого стану дітей. Перевагою ректальних ліків є максимальне оберігання психіки дитини порівняно з ін’єкціями, зменшення або усунення побічної дії, особливо алергійних реакцій, а також відсутність смакових і нюхових відчуттів.

Однак, у дітей особливо раннього віку, відзначається мінливість всмоктування в прямій кишці, у зв’язку із чим знижується ефективність препарату. Крім того, при введенні ліків через пряму кишку можливе запалення слизової оболонки, що утруднює всмоктування і сприяє розвитку патологічних ускладнень. При призначенні лікарських речовин у клізмах необхідно враховувати підвищену ранимість і всмоктувальну здатність слизової оболонки прямої кишки. Обсяг клізми повинен відповідати віку дитини.

При перкутанному (черезшкірному) введенні лікарських речовин дія може бути загальною і місцевою. Для дітей раннього віку важливе значення має чистота шкірних покривів. Тому для них часто використовують ванни, креми, олії, мазі присипки, пінні аерозолі. Варто пам’ятати, що шкіра дітей, особливо новонароджених, ніжна, легко ранима, має високу всмоктуючу здатність, що збільшує можливість резорбтивної дії лікарських речовин, застосовуваних зовнішньо, і небезпеку інтоксикації.. Речовини, нешкідливі для шкіри дорослого, у дитини можуть викликати подразнення або навіть опік.

Як різновид перкутанного способу застосовується введення діків шляхом нанесення їх на слизові оболонки: очні, носові, вушні, уретральні і т. д. Слизові оболонки мають високу всмоктувальну здатність, і з їх поверхні добре всмоктуються водні розчини лікарських речовин. Інтраназальний шлях введення олійних розчинів не застосовується для дітей раннього віку, оскільки відбувається пригнічення дихального центра. Але ним широко користуються для введення дітям водного розчину лейкоцитарного інтерферону.

Особливої обережності вимагає призначення дитині очних крапель, оскільки активне всмоктування, особливо отруйних і сильнодіючих речовин, може призвести до отруєння організму.

Значне поширення одержав інгаляційний спосіб уведення ліків дітям, при якому ліки вводяться через дихальні шляхи (для місцевої і загальної дії). Інтенсивність всмоктування ліків при цьому способі введення обумовлюється величезною по верхньою легеневих альвеол і рясною мережею кровоносних судин. Однак дітям інгаляції призначаються х обережністю, оскільки є небезпека прямого впливу речовини на слизові оболонки, що виникає їх подразнення.

 

 

Згідно з міжнародним документом «Реєстрація лікарських засобів для людини» (1998), є 5 основних періодів дитинства:

недоношені новонароджені діти;

доношені новонароджені діти (до 27 днів) ;

діти від 28 дня до 23 міс. життя;

діти віком від 2 до 11 років;

підлітки від 12 до 18 років.

Особливу увагу необхідно приділяти новонародженим та пацієнтам віком до 1 року, лікування яких висуває особливі вимоги не тільки до самого лікарському засобу та його дозуванні, але й до його лікарської форми. З причини малої дозування (1/20 від дози дорослого) дітям частіше дають сиропи, еліксири, розчини і тому подібні форми, які легше дозувати, приймати і які можна додавати в їжу при годуванні дитини.

При визначенні дози для дитини користуються двома методами:

Емпіричний – необхідну дозу препарату вираховували для дітей різних вікових груп на основі того ефекту, який спостерігався від введення препарату в тій чи іншій дозі.

Метод, оснований на виборі доз, які визначали з допомогою коефіцієнтів чи спеціальних формул.

Емпіричний оснований на тому, що дозу препарату для дітей зменшують від дози дорослого відповідно до віку. Не є досить точним, так як діти одного віку мають різну вагу тіла, умови проживання, харчування і т. д.

При цьому багато авторів віддають перевагу співвідношенню доза / площа поверхні тіла, оскільки ряд важливих фізіологічних показників дитячого організму (значення водно-сольового обміну, хвилинний об'єм серця, рівень ниркової фільтрації та ін.) краще корелюють з поверхнею, ніж з масою тіла. А стан фізіологічних параметрів багато в чому визначає розподіл лікувальних препаратів в організмі дитини. В гідролабільних дітей з нестійким водним обміном при перевищенні маси тіла розрахунок доз в залежності від площі поверхні тіла має особливе значення, бо застосування ліків таким дітям з розрахунком дози на базі маси тіла може призвести до прояву токсичних ефектів.

При визначенні дози для дитини на підставі дозис-фактора дозу ліків для дорослого перераховують на 1 кг маси тіла, приймаючи за стандартну масу дорослого, що дорівнює 70 кг. Далі одержаний результат помножують на дозис-фактор відповідно до віку дитини та на масу її тіла (в кілограмах) :

А=В/70 * Б

Для обрахунку седативних і наркотичних використовують формулу:

А= В (4*а) +20/100

А також можна використати формулу із врахуванням віку дитини:

А=В*а/а*12

А – дитяча доза

Б – вага дитини

В – доза дорослої людини