Пісенна культура українців Підляшшя: етнореґіональна специфіка, загальноукраїнський контекст

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМ. М. Т. РИЛЬСЬКОГО

 

Головатюк Валентина Данилівна

УДК 398. 8 (477= 438)

 

Пісенна культура українців Підляшшя: етнореґіональна специфіка, загальноукраїнський контекст

 

10. 01. 07 – фольклористика

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної Академії наук України.

Науковий керівник кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Юзвенко Вікторія Арсенівна Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, провідний науковий співробітник.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Кирчів Роман Федорович Інститут народознавства НАН України, старший науковий співробітник; кандидат філологічних наук, професор Шевчук Степан Іванович Інститут мистецтв (Рівненський державний гуманітарний університет), завідувач кафедри українознавства, директор.

Провідна установа Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра фольклористики.

 

 

Актуальність теми. Комплексне дослідження фольклорних надбань українського етносу в усьому розмаїтті діаспорних, реґіональних, територіально відчужених розгалужень набуває першочергової ваги з огляду на потребу освоєння цілості та єдності національної культури.

Проблема реґіонального дослідження українського фольклору Підляшшя зумовлена рядом об’єктивних факторів. Пісенна творчість українців північно-східної частини Польщі, як загалом вся їхня духовна культура, порівняно з іншими етнічними зонами чи не найменше висвітлена в українській фольклористиці та суміжних науках. Особливості розташування українців реґіону у смузі міжетнічного балто-слов’янського пограниччя, тривала належність до різних сусідніх держав, постійна загроза ззовні бути поглиненими й асимільованими викликали захисну протидію насамперед у виборюванні власного культурного простору. Такою протидією була самоізоляція через систему табу, що значною мірою обмежила вплив чужорідних елементів і сприяла збереженню багатої та самобутньої народної творчості, яка й досі окремими реліктами засвідчує високий духовний потенціал етносу. Проте самоізоляція може уповільнити, але неспроможна застерегти населення від денаціоналізації.

Історична доля поділила Підляшшя на північну, де компактно проживає біля 80 тисяч автохтонного україномовного населення, та південну частини. Остання позначена трагічними подіями переселення (1914), виселення (1944-46) та депортації (1947), що докорінно змінили етнічний склад населення цієї частини краю, посилили процес нівелювання національної культури. Внаслідок депортаційних заходів відбулося руйнування осілості, розщеплення ядра національної самобутності. Психологічні орієнтації на фізичне виживання після часткового повернення українців (1956) змусили їх приховувати свою національну приналежність, обмежуючи можливості зв’язків і спілкування з українською культурою. Таким чином, український етнос з переважаючої більшості став нечисленною меншістю і набув ознак діаспорного характеру. Складні суспільно-історичні фактори та передусім політично затяжні хвилі замовчуваності історичної правди спричинили втрату зв’язків з метрополією, заблокованість з тисячолітньою культурою цієї гілки українського етносу, що призвело до суттєвих втрат у фольклорі.

Зважаючи на це та недостатній стан вивчення проблеми, її значення в національному культурно-історичному просторі, актуальним слід визнати дослідження пісенної культури українців Підляшшя в аспекті етнокультурної специфіки і загальноукраїнського контексту, зосередивши увагу на аналізі особливостей жанрового складу пісенної творчості, шляхів її розвитку, ступеня детермінованості зміни чи консервації самобутніх явищ народної культури внаслідок асиміляційних процесів та міжетнічного контактування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах загальної теми відділу мистецтва та народної творчості зарубіжних країн Інституту мистецтвознавства, фольклористики та

етнології ім. М. Т. Рильського НАН України “Українська культура в міжнародних зв’язках”.

Об’єктом даної роботи є пісенні жанри та жанрові різновиди українського фольклору реґіону.

Мета дослідження. Враховуючи актуальність поставленої проблеми, головна мета роботи полягає у визначенні ступеня збереженості та форм побутування пісенних жанрів українського фольклору Підляшшя як складової частини традиційної етнічної культури народу. Поставлена мета передбачає розв’язання таких головних завдань:

висвітлити основні етапи історії збирання та вивчення пісенного фольклору реґіону, визначити внесок окремих учених, дослідників і збирачів народної творчості в українську та слов’янську фольклористику;

проаналізувати динаміку жанрового складу пісенного фольклору на традиційному матеріалі та сучасних записах;

розкрити реґіональні й локальні особливості;

простежити співвідносність української народнопоетичної традиції терену з загальнонаціональною;

розглянути трансформацію форм побутування народної пісенності та процес взаємодії пісенної традиції і явищ фольклоризму в сучасній культурі українського етносу Підляшшя.

Джерельною базою дослідження стали фольклорно-етнографічні роботи відомих українських та зарубіжних дослідників (Й. Лозинського, К. Вуйціцького, П. Чубинського, М. Янчука, О. Кольберга, І. Бессараби та ін.), видані в Україні, Польщі, Росії протягом ХІХ – початку ХХ ст. Крім дотичної до обраної теми наукової літератури у дисертації використані матеріали приватних архівів, документальні дані й рукописні джерела, що зберігаються у фондах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Інституту мистецтв Польської АН, спеціалізованих бібліотек Києва, Варшави, Любліна. В роботу також включено польові записи, зроблені автором у трьох експедиційних виїздах (1995-1997 рр.) до ряду сіл північної частини Підляшшя (Білостоцьке воєводство).

Хронологічні межі дослідження обумовлені процесом збирання, видання, проявленням наукового інтересу до вивчення духовної культури реґіону – ХІХ – ХХ ст. Аналізуючи пісенну творчість в її динаміці, порівнюємо стан традиції, зафіксованої в ХІХ – початку ХХ ст., з періодом, що починається після трагічних депортаційних подій і стає переломним