Пісенна культура українців Підляшшя: етнореґіональна специфіка, загальноукраїнський контекст

Головним принципом дослідження є комплексний підхід до поставлених у роботі завдань, в основу якого покладено метод системного історико-порівняльного та порівняльно-типологічного аналізу широко охопленого в часі пісенного матеріалу. Це дозволило розкрити не тільки загальні закономірності розвитку пісенного фольклору терену, а й визначити реґіональні та локальні особливості.

У загальнотеоретичному осмисленні проблем, порушених у дисертації, основою стали фольклористичні праці українських і зарубіжних учених І. Франка, В. Гнатюка, Ф. Колесси, М. Грушевського, К. Квітки, О. Дея, С. Грици, Р. Кирчіва, С. Мишанича, Н. Шумади, В. Юзвенко, З. Можейко, М. Толстого, В. Гусєва, К. Чистова, В. Соколової та інших.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація становить, по суті, першу спробу наукового узагальнення пісенного фольклору українців Підляшшя, комплексного підходу до аналізу його реґіональних особливостей, зв’язку з національною пісенною традицією, виявлення втрат у жанровому складі, визначення місця й ролі традиційної пісенності в сучасній народній культурі терену.

Введено в науковий обіг нові факти з історії української і зарубіжної фольклористики, нові архівні та польові матеріали, що дало змогу ширшого уявлення самобутності духовної культури українського етносу Підляшшя.

На захист виносяться такі основні положення дисертації:

Різнобічна збирацька та дослідницька діяльність українських і зарубіжних учених XIX – XX ст. забезпечила формування пісенного фонду, що є понині основною джерельною базою вивчення фольклорного процесу українського етносу Підляшшя.

Аналіз динаміки жанрового складу пісенного фольклору засвідчує активне побутування і життєздатність одних жанрів, трансформацію і затухання інших.

Пісенна творчість українців Підляшшя – складова єдиного загальноукраїнського фольклорного процесу із спільними закономірностями розвитку, на тлі яких особливо помітні реґіональні й локальні риси.

Сценічний тип репрезентації фольклору, як одна з активних форм у сучасній культурі Підляшшя, виступає важливим чинником збереження етнічної культури.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їхнього використання в етнореґіональному вивченні загальних явищ фольклору, зокрема при дослідженні пісенних жанрів. Спостереження та висновки, викладені в дисертації, можуть бути корисними в учбовій, науково-дослідній роботі при написанні узагальнюючих праць з історії української народної культури та української фольклористики.

Апробація результатів дисертації відбувалася на засіданні відділу мистецтва та народної творчості зарубіжних країн Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України й у виступах дисертантки на міжнародних наукових конференціях:

1. Світовому конґресі українців Холмщини і Підляшшя (Львів-Холм, 1994).

2. Всеукраїнській науково-практичній конференції “Славістичні науково-освітні центри в Україні” (Київ, 1996).

3. Міжнародній науковій конференції “Етнологія і культурна антропологія та дослідження реґіональних культур” (Цєшин, Польща, 1996).

4. Міжнародній науковій конференції “Усна епіка: етнічні традиції та виконавство” (Київ, 1997).

5. ХІІ Міжнародному конґресі славістів (Краків, 1998).

6. Міжнародному семінарі “Стратегічне партнерство України та Польщі” (Київ, 2001).

Матеріали роботи були включені у практичні заняття із студентами факультету міжнародних відносин та слов’янознавства Київського славістичного університету під час фольклорної практики (Чехановець, 1995).

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг дисертації становить 143 сторінки, список використаних джерел (дослідження, збірники фольклору, рукописні фонди) нараховує 283 позиції, додаток – 2 сторінки.

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету та завдання роботи, розкрито джерельну базу, наукову новизну результатів аналізованої проблеми, висвітлено її зв’язок з науковими програмами, планами і темами, сформульовано положення, що виносяться на захист, а також подано рекомендації практичного застосування одержаних результатів.

У першому розділі “УКРАЇНСЬКА ПІСЕННА ТРАДИЦІЯ ПІДЛЯШШЯ В КОЛІ ІНТЕРЕСІВ ФОЛЬКЛОРИСТИЧНОЇ НАУКИ” висвітлюється історія збирання, дослідження й видання українського пісенного фольклору реґіону. Перший етап збирацької діяльності триває з початку й до середини ХІХ ст. і позначений народознавчими інтересами з боку польських збирачів та дослідників. Реґіональні тексти календарної та родинно-обрядової пісенності зустрічаємо у записах Зоріана Доленги-Ходаковського, етнографічній розвідці Л. Голембйовського “Lud polski, jego zwyczaje, zabobony” (1830). Пісенні твори українців терену містяться у виданні Й. Лозинського “Ruskoje wesile” (1835), яке було однією з перших спроб порівняльного аналізу весільної драми українців Підляшшя та перемиського Надсяння. Календарна та весільна поезія реґіону представлена у праці К. Вуйціцького “Pieśni ludu Biało-Chrobatów, Mazurów i Rusi znad Bugu” (1836) і в розділі “Ruś Podlaska” чотиритомного видання “Zarysy domowe” (1842).

30-40-і роки ХІХ ст. стають початковим етапом нагромадження фольклорного матеріалу досліджуваного реґіону, першими спробами його класифікації, систематизації, наукового осмислення. Проте публікації цього періоду мали все ж популярний характер. Їх автори не завжди дотримувались принципів належної паспортизації матеріалу, фольклорно-етнографічні відомості були часто загальними, схематичними, та й сам фольклор трактувався як “складова частина” польського.

В роботі аналізуються результати експедиції П. Чубинського, котрий одним з перших в українській фольклористиці всебічно обстежив територію реґіону та подав відомості про автохтонне населення терену. Саме за його пропозицією межі вивчення культури та побуту етнографічних груп українського етносу були розширені й охоплювали південну частину Гродненської, східні частини Люблінської та Сідлецької губерній. До третього, четвертого та п’ятого томів “Трудов” П. Чубинського увійшли пісенні матеріали, представлені значною кількістю записів з Більського та Кобринського повітів реґіону.

До публікації зразків народнопоетичної творчості