Поетика та естетика З. М. Гіппіус

Дніпропетровський національний університет

 

ЖАРІКОВА ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

 

УДК 801. 6: 801. 4 + 882 (09)

 

 

 

Спеціальність 10. 01. 02 – російська література

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

 

Дніпропетровськ – 2002

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теоріі та історії світової літератури і культури Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.

Науковий керівник – кандидат філологічних наук, доцент, член-кореспондент МКА Лаврова Олена Леонідівна завідувач кафедри теорії та історії світової літератури та культури Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.

Офіційні опоненти – доктор філологічних наук Лосієвський Ігор Якович завідувач Відділу рідкісних видань та рукописів Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка кандидат філологічних наук, доцент Галкіна Яна Вікторівна, Дніпропетровський національний університет, кафедра філологічної та культурологічної підготовки журналістів.

Провідна установа – кафедра новітньої літератури та журналістики Одеського національного університету ім. І. Мечникова.

Захист відбудеться 3 липня 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 08. 051. 12 у Дніпропетровському національному університеті (49025, Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72, корп. 1, ауд. 805).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету (49025, Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8).

 

 

Актуальність роботи. Вплив З. М. Гіппіус на літературний процес у Росії кінця Х1Х – початку ХХ ст. був досить значним. Літературний спадок митця різноманітний – це поезія, художня проза, публіцистика, драматургія, критика. Але свій шлях у літературі З. Гіппіус починала як поет, і в російській літературі їй належить місце передусім як поету, «метру» вірша.

Основна частина життя і творчості З. М. Гіппіус припадає на період рубежу століть, а срібний вік російської культури, позначений змішенням різноманітних літературних напрямів, філософських і релігійних течій. Цей час одні називали занепадом, декадансом, інші вважали його відродженням, ренесансом. Основними рисами цієї епохи, що породила нове мистецтво, було розчарування у тих суспільних ідеалах, яким служило Х1Х ст., упевненість у неблагополучності і загибелі сучасного суспільства, негативна оцінка передових суспільних ідей, спалах захоплення ідеалістичною філософією і перегляд моральних цінностей. Природно, що і сама особистість у цих умовах ставала іншою, більш динамічною, більш емоційною, такою, яка вже відчула себе залученою у колообіг історичного життя.

Протягом багатьох років ім’я З. Гіппіус було заборонене через її політичні погляди, непримиренні по відношенню до більшовизму. ЇЇ твори не перевидавались, думки про її творчість були однобічними і такими, що не відповідали дійсності. Однак без її особистості, яка належить до плеяди поетів срібного віку, неможливо уявити літературу ХХ ст. З літературною діяльністю Гіппіус пов’язане зародження і становлення російського символізму, принципи якого отримали теоретичне обгрунтування і практичне втілення в її творчості.

Зацікавлення особистістю і творчістю З. Гіппіус з’явилось ще на рубежі століть і у першу чверть ХХ ст. Про неї писали К. Чуковський, С. Єсенін, В. Брюсов, Вл. Ходасевич, М. Шагинян, Н. Теффі. Існують спогади і певні спроби аналізу поетичного світу у роботах Ю. Терапіано, якого З. Гіппіус називала своїм постійним другом і однодумцем. Літературознавці наступних радянських поколінь не проявляли цікавості до творчості Гіппіус. Це було пов’язане з політичними поглядами поета і вимушеною еміграцією.

Пріоритет літературознавчого вивчення творчості З. Гіппіус належить професору Іллінойського університету Темирі Пахмусс, головному збирачу і публікатору текстів творів З. Гіппіус. Тим часом, на батьківщині поета про неї довгий час не говорили зовсім. На Заході у різних країнах виходять такі твори Пахмусс: ''Zinaida Hippius: An Intellectual Profile» (1971), «Intellect and Idea in Action. Selected Correspondence of Zinaida Hippius» (1972), «Between Paris and St. Petersburg. Selected Diaries of Zinaida Hippius» (1975), «Zinaida Hippius and Her Cause» (1981). Інтерес також становить робота особистого секретаря З. Гіппіус Володимира Злобіна «A Difficult Soul: Zinaida Hippius», що являє собою спогад про життєвий і творчий шлях Гіппіус. Але вона також була видана за кордоном і ні в колишньому Радянському Союзі, ні в Україні повністю не перевидавалась.

Літературна особистість З. Гіппіус у Росії стає об’єктом більш докладних досліджень лише у кінці 80-х – на поч. 90-х років. У цей період з’являється ряд нових цікавих робіт, присвячених творчості З. Гіппіус. Це дослідження Богомолова І. А., Осьмакової Н. І., Єрьоменко Л. І. та Карпової Г. І., Кульюс С., Мандельштама А. І., Ніжинця Н. І. Однак неоднозначність постаті З. Гіппіус як особистості та поета все ще ускладнює об’єктивний підхід до висвітлення її творчості. У 1991 році з появою нового окремого більш повного видання її поезії та прози, яке вийшло під назвою “Сочинения: Стихотворения; Проза” зростає інтерес до З. Гіппіус-поета, письменника та релігійного діяча. Практично єдиним великим дослідженням життя і творчості поета до цього часу є стаття К. М. Азадовського та А. В. Лаврова «З. Н. Гиппиус: Метафизика, Личность, Творчество», яка вийшла друком як передмова до цієї збірки творів. Стаття являє собою спробу біографічного нарису і характеристики поезії та репутації Гіппіус у контексті художнього розвитку