Політична реклама в Україні

Його вибір залежить від безлічі факторів, що визначають стратегію в цілому: від того, кому адресується повідомлення, від того, чому рекламісти вирішать віддати перевагу – особистості кандидата або його платформі, від того, що вимагає політична ситуація і чого чекають виборці – нових людей або нових рішень [6, с. 23].

Наприклад, в 1981 р. Ф. Міттеран досяг успіху в боротьбі за президентське крісло за допомогою вдалого слогану «Спокійна сила», який був йому обраний радником з реклами Ж. Сегела. Тоді ще міцний, грунтовний Міттеран показався виборцям більш здатним впоратися зі складною в той час економічною ситуацією в країні, ніж його супротивник – інтелігентний, крихкий Ж. Д Естеном, образ якого за всіма параметрами був, здавалося, переважно [6, с. 23].

Ефект впливу слогана короткий, і він не може замінити собою політичну програму і гарантувати успішні вибори. До того ж не рідко слоган виявляється банальним. Наведемо приклад слоганів президентської кампанії 1995: «Президент, який вам потрібен», «За нами майбутнє», «В ім'я змін», «Президент усіх французів» [6, с. 23].

Логіка суспільства комунікації полягає в розширенні потоку інформації між владою і громадянами з метою нормального функціонування демократії та участі всіх членів суспільства у прийнятті рішень, розуміючи їх зміст і значення. Однак у сучасній Франції влада має тенденцію виключити громадян з процесу обміну інформацією, а громадяни не завжди довіряють владі [6, с. 23].

Франція, можливо, єдина демократична країна, заборонила публікацію зондаж за 15 днів до початку виборчої кампанії. Таким чином, громадяни не мають інформації про стан громадської думки. Проте ті, хто в змозі оплатити проведення зондажу, мають можливість знати реальний стан справ. Прихильники заборони публікації зондаж вважають це пересторогою, щоб не ввести громадську думку в оману [6, с. 23].

Серйозні дослідження показують, що їх публікація слабко впливає на громадську думку; що кількість тих, на кого публікація зондаж вплинула негативно, дорівнює кількості людей, на яких вона вплинула позитивно. Заборона ж публікацій, навпаки, породжує чутки і провокує більший негативний ефект, ніж могло б принести оприлюднення зондаж, а головне, обмежує доступ до інформації [6, с. 23].

Суб'єктом реклами є політична організація чи діяч, об'єктом – виборці (цільові групи рекламної кампанії), предметом – програма партії кандидата на виборну посаду, а метою реклами – прихід до влади, заняття виборної посади [6, с. 23].

Політична реклама функціонує не тільки в період виборчих кампаній, але і є підмогою для залучення, наприклад, якою – не будь партією прихильників, вербування нових членів, донесення до широких мас ідей або принципів нової партії або для спонукання членів соціуму до участі в будь – якої політичної акції [6, с. 23].

Складовою частиною політичної реклами є і так звана інституціональна реклама – реклама партії або руху як соціального інституту. Політична реклама полягає в спонукання людей до участі в будь – яких політичних процесах, включаючи й участь у діях, пов'язаних з делегуванням повноважень, з того чи іншого типу політичної поведінки, в тому числі електорального, за наявності політичної конкуренції [6, с. 23].

Політична реклама може піднести у вкрай доступній, емоційній, лаконічною, оригінальній, легко запам'ятовується формі суть політичної платформи певних політичних сил, налаштувати на їхню підтримку, сформувати і впровадити в масову (політичну) свідомість певне уявлення про їхній характер, створити бажану психологічну установку, які зумовлюють напрямок почуттів, симпатій, а потім і дій людини [6, с. 24].

Тісний взаємозв'язок методів і прийомів комерційної та політичної реклами стала причиною вельми поширеної твердження, що і в політичній рекламі лідер чи партія постають в якості товару. «Порівняння кандидатів у передвиборних кампаніях з товаром для продажу стало звичайним для політичних менеджерів – професіоналів» [6, с. 24].

Однак все частіше стають чутні голоси противників подібної точки зору. Людину не можна ототожнювати з продуктом, тому політичний маркетинг може бути лише технікою управління виборчими кампаніями і політичними кар'єрами [6, с. 24].

Імідж займає одне з центральних місць серед ірраціональних засобів впливу політичної реклами на аудиторію. Методи рекламної діяльності лежать в площині комунікативних методів, орієнтованих на керування масовою поведінкою за допомогою впливу на свідомість та інші психологічні структури [6, с. 24].

Політична реклама користується як раціональними (переконання, навіть «нав'язування» достоїнств предмета, ідеї, особистості), так і емоційними (сугестія) способами впливу на аудиторію. Цілі, що відрізняють рекламу від інших типів діяльності, покликаних формувати поведінкову лінію аудиторії, диктують і вибір переваг в методах впливу [6, с. 24].

Емоційно подана інформація засвоюється швидше, тому немає нічого дивного в тому, що реклама, прагнучи до швидкого отримання результату, у ряді випадків віддає перевагу ірраціональним методам. Але наслідки вибору, продиктованого політичною рекламою, у порівнянні з іншими галузями рекламної діяльності, більш вагомі і позначаються більш тривалий час, визначаючи на цей час співвідношення політичних сил, забезпечуючи той чи інший напрямок політичної лінії владних структур [6, с. 24].

Тому гнучка планка між методами раціо і емоціо в разі політичної реклами частіше, у порівнянні, наприклад, з масовою торговельної, зміщується в бік першого [6, с.