Політична реклама в Україні

Друкарські плакати з'явилися в Росії на початку XVIII століття. Еволюція друкарської реклами в Росії у другій половині XVIII – першій половині XIX століття мало відрізнялася від західноєвропейської. До кінця XIX сторіччя вручення громадянам безкоштовних календарів, листівок стає поширеним явищем [8].

Важливою подією в історії політичного плакату стала революція в Росії. Вона породила буквально вибух в області політичної реклами і особливо плаката. В перші роки радвлади політична реклама у формі плаката виявилася більш ніж запитаною. Плакати відображали пафос революційної боротьби, нерідко були зображенням сцен жорстокості і насильства над ворогом [8].

Важкий економічний стан радянської держави відображався в техніці виконання плакатів. Нерідко вони друкувалися всього однією фарбою. С. Хан-Магомедів відзначає, що “в епоху наступу Юденича на Петербург в двадцять чотири години був викинутий плакат «Грудьми на захист Петербургу» [8].

В 1919 р. з'явилися «Вікна РОСТУ», в яких політичні плакати були розташованими послідовно сюжетами на зразок коміксів. Для деяких політичних плакатів того часу був характерний дизайн лубка, в якому працювали художники М. Ларіонів, Н. Гончарова [8].

Загальновідомі «Вікна РОСТУ», пов’язані з ім’ям талановитого поета й митця В. Маяковського, вочевидь продемонстрували значущість плакатного мистецтва у впливі його на широкі соціальні маси [8].

Під час громадянської війни в Росії стала активно розвиватися технологія колективного створення політичної реклами у формі плакатів. Ця технологія стала популярна і в інших країнах. Так, в період громадянської війни 1936 року в Іспанії колективна творчість в дизайні політичної реклами була присутня в плакатах і республіканській партії, і комуністичної [8].

Символи, які використовуються в політичному плакаті, запозичалися у опонентів і ворогів. Існує багато загального в політичній рекламі фашистської Німеччини і тоталітарного режиму в СРСР. Це образи робочого, мужнього солдата, матері, вождя [8].

Причому, І. Сталіна серед членів Політбюро на радянському плакаті звичайно зображали у багато разів крупніше за інших. Така оптична диспропорція повинна була працювати на створення відчуття величі, лідерства і харизми вождя. Він представав в образі чогось надприродного і містичного [8].

Порушенням пропорцій в зображенні фігур, що втілюють велич німецької нації і духу, відрізнялися і плакати гітлерівської Німеччини. В Німеччині після створення Міністерства народної освіти і пропаганди у 1933 році під керівництвом І. Геббельса політична реклама почала плануватися і створюватися зі всією серйозністю під ретельним контролем [8].

Друга світова війна практично не вплинула на розвиток дизайну в політичному плакаті. Революція в дизайні політичної реклами скоювалася вже в області радіо і телебачення. Основними темами військової реклами були призови до армії, заклики до заощадження їжі та палива, збереження секретів своєї країни [8].

У жовтні 1956 року під час революційних подій в Будапешті жителі спалили добре відомий радянський плакат художника А. Герасимова, створений в 1939 році, – «Сталін на XVIII з'їзді КПРС». Цей плакат для жителів Угорщини в той момент був не стільки образом Сталіна, скільки символізував несправедливість і насильство. На думку американського дослідника Д. Кроулі, одного з авторів книги «Влада плаката», цей епізод ілюструє дійсну потужність цього виду політичної реклами [8].

Під час «холодної війни» безліч зразків рекламної продукції з обох боків як брати-близнята нагадували один одного. Виникали як сатиричні образи ворога, так і теми секретності і шпигуноманії. В Англії з'явився плакат: «Бережи наші секрети в секреті!», аналогічний відомому радянському плакату «Не базікай!», який був створений в 1960 році [8].

Політична реклама знайшла своє нове звучання під час перебудови і розпаду соціалістичної системи. Плакати цього часу несли гострий емоційний заряд і спиралися на яскраві візуальні образи, сприяючи утриманню легітимності влади у кризовій ситуації [8].

В Україні з початком демократичних виборів активно розвивалося створення політичних плакатів як із зображенням кандидатів, так і з програмними гаслами. Стали застосовуватися нові передові технології, що дозволяли сконструювати психодизайн так, щоб плакат мав максимальну ефективність у своїй дії на вибір електорату [8].

Наступний вид політичної реклами – радіореклама. Радіо використовувалося для цілей політичної реклами ще за часів Першої світової війни. По радіо передавалися не тільки фронтові новини, але і активно створювалися героїчні образи власної армії і образ ненависного ворога. Радіо використовувалося для створення мотивації підтримки армії і держави за рахунок отримання військових позик. В Росії і до і після Жовтневих подій 1917 року радіо було дуже істотним інструментом для дії на населення [8].

Особливо роль радіо як засобу політичної реклами посилилося в 30 – 40 – і роки. В США президент Ф. Рузвельт став щонеділі звертатися до нації, а в цей час в Радянському Союзі всі із завмиранням слухали промови вождя. По радіо у свідомість населення транспортувалися політичні образи та установки. Воно було дуже популярним і користувалося увагою з боку людей [8].

У результаті, починаючи з 1940 – х років ХХ століття, радіо стало активно використовуватися у виборчих компаніях у США і Європі. Сьогодні його роль дещо зменшилася, але в Україні