Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Політична реклама в Україні

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
36
Мова: 
Українська
Оцінка: 

воно є і зараз дієвим засобом для передачі образів політичної реклами [8].

Черговий вид реклами – кінореклама. Роль політичної реклами за допомогою кіно дуже високо цінував В. Ленін. Також добре розумів дієвість цього жанру політичної реклами І. Сталін. «Кіно представлялося генсеку суто державним мистецтвом, якому немає рівних за силою психологічної концентрованої дії на великі колективи людей. Він вважав абсолютно необхідним програмувати радянське кіно... « [8].
Політична реклама з використанням кінофільмів також будується на певних міфах і символах. В її виробництві існують спеціальні технології, які були згодом вдосконалені при виникненні відеоапаратури [8].
Найстарішою формою візуальної політичної реклами є портрети політиків, виконані професійними художниками. Для реклами тих або інших політичних фігур ці портрети створювалися, виставлялися для огляду або планомірно розсилалися по території держави. Починаючи з царських персон, а надалі – генеральних секретарів в СРСР, такі портрети виконували функцію створення візуального образу політика [8].
Ще один різновид політичної реклами – листівки. Під час революції, громадянської війни і інтервенції більшовики надавали величезного значення листівкам. Не змінило це тактику і під час Другої світової війни, коли СРСР активно використовував листівки з метою впливу на поведінку як власного населення, військових, партизан, так і військ супротивника, населення Німеччини і країн, що звільняються. Листівки були різні за функціями: інформуючи і дезінформуючи, закликаючи до дій і навпаки – викликаючи депресивний настрій [8].
Деморалізація фашистських військ велася активно та з використанням всіх можливих тем: від примусового співжиття їх дружин з есесівцями в тилу і до обкрадання і до об'їдання простих солдатів [9].
У мирні періоди листівки не втрачають своеї актуальності. Особливо часто до них звертаються під час виборчих компаній. Вони стають кольоровими, яскравими, часто містять великий текст та фотографії кандидатів [9].
Листівка вимагає ретельного опрацьовування ідеї на рівні форми і змісту тексту. В ній особливо важливі простота викладу і зовнішня привабливість, тобто все те, що здатне привернути та утримати увагу. Інакше вона потрапляє у сміттєвий кошик, лише завдаючи збитку бюджету кандидатської фундації [9].
Кардинальні зміни в рекламній діяльності були викликані так званою перебудовою, що почалася в СРСР з 1985 року. Головними засобами реклами стали телебачення і преса (газети загальнополітичної спрямованості, журнали) [9].
Телевізійна реклама під час найважливіших політичних подій в країні -референдуму, деномінації національної валюти, державних або місцевих виборів – стала в Україні не тільки особливою індустрією, але й могутнім засобом психологічного впливу на населення [9].
Причому в результаті використання політичної реклами вдається не тільки сформувати позитивні установки на ті або інші політичні об'єкти, але й «згасити» негативні стереотипи, сформовані тривалим особистим досвідом, наприклад, бігти в обмінні пункти в перший же день після початку процесу деномінації [9].
Телевізійна реклама сильно потіснила політичну рекламу в газетах, перш за все за рахунок динаміки візуального образу, який не тільки має колір і об'єм, але і знаходиться в русі, що дозволяє увазі довше фіксуватися на об'єкті [9].
Оригінальною подачею політичного матеріалу відрізняються мультфільми. Так, наприклад, мультфільми, створені після путчу в 1991 році, повинні були закріпити негативну установку населення на путчистів і зняти наслідки стресу і переляку у населення [9].
Мультфільм, як жанр політичної реклами, дозволяє подавати героїв в гротесковому, іноді доведеному до абсурду образі. Він дозволяє сміятися над героєм, подаючи його в стилістиці знайомого з дитинства мультику, що викликає ностальгічні відчуття. Мультфільм як жанр політичної реклами динамічний і може привертати увагу через свою “вседозволеність”. Він грає роль своєрідного «блазня» у суспільстві [9].
Сувенірна продукція як політична реклама представляє інтерес з погляду поєднання візуального і тактильного каналів сприйняття і можливості довготривалого володіння сувенірами. Виборець може багато разів ощупати рекламний образ, а також використовувати його носій з користю для себе. Причому ця користь може бути як цілком прагматичної, якщо йдеться про кухоль із зображенням кандидата або календар, так і просто естетичною, якщо йдеться про значок або брелок [9].
Боротьба за увагу цільових аудиторій зумовила зміну підходів до розробки рекламних звернень. Замість сухої, переважаючої раніше інформації, в рубриках реклами з'явилися ігрові телевізійні рекламні кліпи. Розробка звернення в журналах і газетах також вимагала професійних рекламістів. Перестало бути рідкісним і екзотичним звернення рекламодавця до послуг копірайтера, дизайнера, фотомоделі, клипмейкера, професійного актора тощо [9].
24 серпня 1991 року Верховною Радою України була проголошена незалежність країни. Перед молодою українською державою встала безліч політичних проблем. Однією з них стало формування національної реклами.
На телеекранах до середини 90 – х років міцно влаштувалися загальнонаціональні українські канали: «УТ», «Студія 1+1», «ІСТV», а потім – «Інтер» і «СТБ». Виникла також безліч регіональних телекомпаній [9].
Аналогічна ситуація спостерігалася і на радіо, з тією лише різницею, що два основні радіоканали – перший державний і «Промінь» стали випробовувати жорстку конкуренцію місцевих радіостанцій, особливо в FM- діапазоні [9].
Розвиток вітчизняної реклами зажадав формування відповідної правової бази. 5 грудня 1994 року Президентом України був підписаний Указ «Про заходи щодо запобігання несумлінної реклами та її припиненню». У червні 1996 року був прийнятий Закон України «Про рекламу», який визначив основні принципи рекламної діяльності
Фото Капча