Посібник з оториноларингології для самостійної роботи

1. Мітін Ю. В. Оториноларингологія (лекції). – К. : Фарм Арт, 2000. – С. 243-244.
2. Пачес А. И., Ольшанский В. О., Любаев В. Л., Туок Т. X. Злокачественные опухоли полости рта, глотки и гортани. – М., 1988. – С. 88-108.

 

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ – 3 год.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомитися з етіологією, патогенезом, клінікою, діагностикою, диференційною діагностикою, методами консервативного та хірургічного лікування передракових станів гортані.

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМИ. Раннє розпізнавання та лікування передракових захворювань посідає важливе місце в запобіганні злоякісним новоутворенням.

До передракових захворювань гортані належать хронічний гіпертрофічний ларингіт, дискератози (лейкоплакія, пахідермія), папіломатоз після закінчення статевого розвитку. Це так звані облігатні передракові захворювання гортані. До облігатної форми передраку відносять ті стани, які часто (не менше ніж у 15% випадків) переходять у рак, а до факультативної – ті, що малігнізуються рідко. Інші хронічні захворювання гортані належать до фонових станів.

До морфологічних особливостей передраку відносять проліферативні явища в епітелії, прискорений мітоз, утворення тяжів епітелію, що проникають вглиб, реактивні явища з боку судинної системи.

Широкого застосування, як діагностичні методи, набули методи цитологічного, радіоізотопного й оптичного досліджень. Слід зазначити особливу значущість мікро-ларингоскопії для диференційної діагностики передракових станів і ранньої діагностики раку гортані. Принцип мікроларингоскопії полягає у вивченні стану слизової оболонки гортані за допомогою операційного мікроскопа. За низкою ознак – кольором слизової оболонки, зміною ступеня прозорості епітелію внаслідок його потовщення, особливостями рельєфу, розмірами, формою і розташуванням кровоносних судин – мікроларингоскопія надає можливість відмежувати доброякісні зміни та зміни, підозрілі на рак, провести прицільну біопсію, що значно підвищує цінність цитологічних досліджень. Розрізняють світлову мікроларингоскопію (дослідження в світлі різного спектрального складу) та флюоресцентну мікроларингоскопію (огляд гортані після введення в організм одного з флюорохромів). Ці методи є доповненням до звичайної мікроларингоскопії, вони дають змогу глибше вивчити різні патологічні стани гортані.

Ознаки малігнізації папілом гортані підтверджені клінічними спостереженнями. Папіломатоз гортані з малігнізацією відрізняється від звичайного перебігу значною активністю росту. Про злоякісний характер свідчить інфільтрація навколишніх тканин, порушення моторики гортані, вибіркове депонування флюоресценту в ділянках малігнізації, але остаточний діагноз ґрунтується на даних патогістологічних досліджень. Лікування хворих з малігнізованими папіломами має бути комплексним. Поряд із хірургічним втручанням використовують променеву та хіміотерапію.

З групи хронічних ларингітів велику увагу приділяють хронічному гіперпластичному ларингіту, який призводить до дифузного поширення запального процесу слизової оболонки з явищами гіперплазії епітелію. Виявлення при хронічному гіперпластичному ларингіті на тлі гладенької гіперплазії ділянок папілярної гіперплазії, лейкоплакії, піднятої над поверхнею, ерозування епітелію і, особливо атипової форми судин, свідчить про малігнізацію.

На тлі хронічних гіперпластичних ларингітів часто виявляють дискератози. При лейкоплакії на перший плай виступає процес ороговіння багатошарового плоского епітелію. Гладенька лейкоплакія виглядає блідою плямою із сіруватим або перламутровим відтінком, може мати вигляд бляшок або вогнища ороговіння. Пахідермія частіше локалізується в ділянці задніх відділів голосових складок у вигляді блюдцеподібних потовщень епітелію навкологолосових відростків черпакуватих хрящів. Оперативне лікування при хронічному гіперпластичному ларингіті та явищах дискератозу є доцільним. Ендоларингеально, під контролем мікроскопа, видаляють ділянку дискератозу або гіперплазований епітелій для профілактики раку.

Хворі з передраковими станами гортані підлягають обов'язковому диспансерному спостереженню.

1. Дайте визначення передракових патологічних станів гортані.
2. Назвіть облігатні та факультативні передракові захворювання.
3. Зазначте найчастішу локалізацію передракових процесів у гортані.
4. Назвіть клінічні ознаки передракових захворювань гортані.
5. Назвіть принципи діагностики та диференційної діагностики передракових захворювань гортані.
6. Зазначте методи лікування передракових захворювань гортані.

1. Мітін Ю. В., Юр'єв Л. П., Гладуш Ю. І. Передракові захворювання ЛОР-органів. – К., 1992. – 48 с.
2. Мітін Ю. В. Оториноларингологія (лекції). – К. : Фарм Арт, 2000. – С. 229-232.

 

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ – 3 год.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомитися з етіологією сторонніх тіл бронхів, клінічними проявами, діагностикою, диференційною діагностикою, ускладненнями, які можуть виникнути в разі несвоєчасного видалення сторонніх тіл бронхів, і сучасними методами лікування.

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМИ. Сторонні тіла бронхів найчастіше спостерігають в дитячому віці. їх характер зумовлений віком хворих, шкідливими побутовими звичками або видом професійної діяльності.

Причиною аспірації стороннього тіла бронхів здебільшого є несподіваний глибокий вдих, під час якого потік повітря заносить у дихальні шляхи сторонні предмети, що перебували в порожнині рота: голки, насіння, цвяхи тощо.

Частіше сторонні тіла визначають з правого боку, що пояснюється анатомічними особливостями бронхіального дерева: правий бронх ширший, ніж лівий, відходить під меншим кутом, є немов продовженням трахеї. Сторонні тіла можуть бути рентгенконтрастними та нерентгенконтрастними. Серед останніх переважають тіла рослинного походження.

Клінічні прояви залежать від виду стенозу бронха: частковий, вентильний або повний бронхостеноз.

Клінічний перебіг сторонніх тіл бронхів можна поділити на три періоди:

1. період гострих респіраторних зрушень – це момент аспірації та проходження стороннього тіла через гортань і трахею;
2. прихований період – настає після переміщення стороннього тіла в бронх;
3. період ускладнень – розвиток гнійного процесу, ателектатичного пневмосклерозу.