Практична імунологія

Предмет:

Медицина

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

231

Мова:

Українська

Оцінка:

занадто швидкому призначенні противірусних препаратів у дітей відсутні шанси сформувати нормальну противірусну імунну відповідь. Тому, при відсутності супутніх хвороб у дітей з атопією лікування повинно бути тільки симптоматичним. Гарячка в цих випадках носить пристосувальний характер. Найчастіше в дітей-атопіків зустрічається інфекція, виклтикана Mycoplasma pneumoniae та Chlamidia pneumoniae. Якщо в цих випадках наявна грибкова інфекція, виникає особлива загроза щодо можливого розвитку специфічних варіантів хвороби (наприклад, алергічного аспергильозу). Плісеневі гриби і дріжджі можуть бути джерелом суперантигенів, що стає причиною довготиривалого запального процесу, зокрема на шкірі та формуванню автоімунної патології. Щодо паразитарних інфекцій та алергії, ми не можемо не визнати, що нашарування гельмінтозу (наприклад, токсокарозу) на тлі бронхіальної астми обтяжує її перебіг.

Діагностика інфекційної хвороби, а також дані анамнезу про численні інфекції протягом року не є підставою для висновку щодо наявності в організмі активного джерела інфекції та схильності дитини до інфекцій. У дітей з первиннми імунодефіцитами перша та єдина інфекційна хвороба може маніфестувати значно пізніше. Обов’язково необхідно визначити чи інфекційна хвороба має типовий характер перебігу, чи часто рецидивує, важкий чи легкий перебіг, чиє ризик розвиток ускладнень, визначити ефективність традиційного лікування. Так, наприклад, розвиток інфекційного процесу з багатовогнищевим характером ураження, правдоподібно буде вказувати на імунний дефект, а наявність тільки одного вогнищевого ураження - на місцеві порушення (наприклад, рецидивуюче запалення вуха може бути супутнім при збільшенні горлового мигдалика).

Часто хворіюча дитина і первинні імунодефіцити

Первинні імунодефіцити – досить рідкісна патологія. На відміну від них, інфекційні захворювання є найбільш частою причиною звернення хворих за медичною допомогою. Якщо інфекції в дитини спостерігаються часто, то постає питання пошуку причини підвищеної хворобливості пацієнта. Проте, саме визначення поняття „часто хворіюча дитина” є проблематичним.

Адже захворюваність на інфекції залежить від величезної кількості факторів і чинників.

У перші роки життя дитина захищена материнськими антитілами, отриманими трансплацентарно та через грудне молоко, а контакт з патогенними мікроорганізмами доволі обмежений. Максимальна частота захворюваності (до 10-12 разів на рік) припадає на вік 1-5 років, коли дитина починає відвідувати дитячі дошкільні установи і зазнає впливу підвищеної експозиції патогенів. Тому, в більшості випадків інформація про кількість перенесених інфекцій протягом року не дає підстав говорити про наявність імунодефіциту.

Національний інститут здоров’я США виділяє 10 насторожуючих ознак, що дають підстави підозрювати у хворого імунодефіцит:

1)більше 8 випадків інфекційних захворювань за останній рік;

2)більше 2-х рецидивів синуситу за останний рік;

3)більше 2-х місяців лікування інфекції антибіотиками з незначним

ефектом;

4)більше 2-х пневмоній за останній рік;

5)відставання у фізичному розвитку;

6)рецидивуючі глибокі абсцеси шкіри або внутрішніх органів;

7)персистуючий афтозний стоматит;

8)необхідність довенного введення антибіотиків для ерадикації

інфекційного агента;

9)два і більше епізодів таких важких інфекцій, як менінгіт, остеомієліт,

целюліт або сепсис;

10) наявність у сім’ї хворих з первинними імунодефіцитами.

При наявності двох і більше вказаних ознак, діагноз імунодефіциту ймовірний

Особливості анамнезу!

Підозра на імунодефіцит може виникнути при зборі індивідуального та сімейного анамнезу, об’єктивному огляді дитини, аналізі додаткових даних.

Сімейний анамнез

•Чи наявні в родині випадки захворювання з подібними симптомами?

•Чи наявні в родині близькоспоріднені шлюби, спадкові чи хромосомні захворювання (генеалогічне дерево)?

•Чи є в родині випадки дитячої смертності? Які причини смерті родичів у дитячому та молодому віці?

•Чи наявні в родині випадки автоімунних захворювань, ендокринопатій, новоутворів?

•Соціально-економічний статус.

• Інфекції матері, особливо під час вагітності та пологів.

•Наявність факторів ризику для зараження ВІЛ-інфекцією.

Необхідно підкреслити велику складність оцінки імунного стану дитини в клінічних умовах. Ясно, що методи “статичної” імунології (визначення кількості Т- та В-лімфоцитів, вміст імуноглобулінів в крові), в т.ч. в абсолютний цифрах видаються недостатніми. Необхідні дослідження щодо визначення функціональної активності імунокомпетентних клітин, що дозволить отримати об΄єктивну інформацію. Недостатній об’єм та якість проведення імунологічних обстежень на сьогоднішній день обмежує можливості виявлення незначних аномалій імунної системи.

Імунологія старіння

Cучасні зміни демографічної структури населення привело до збільшення частки осіб похилого віку, кількість яких за останні десять років зросла більше, ніж у два рази. Більше половини госпіталізованих хворих становлять старші особи. Це пов’язано з тим, що в осіб після 65 років різноманітні хвороби зустрічаються в 60% обстежених, а після 80 років - у 80% обстежених, причому на одного хворого припадає 10-11 діагнозів.

При вивченні імунологічних показників у людей, які дожили до глибокої старості, необхідно враховувати той факт, що в цей період починає проявлятися ефект популяційної селекції: залишаються тільки найбільш здорові індивідуми, які відносяться до так званої “імунологічної еліти”. Якщо максимальна імунна відповідь реєструється в період статевого дозрівання, то в осіб похилого віку вона становить тільки 1-2% від неї. Вікові зміни імунної системи в осіб похилого віку призводить до того, що в патологічний процес втягується не одна, а кілька систем організму. Це стає причиною приймання великої кількості лікарських середників на тлі зниженої здатності організму до детоксикації, що призводить до непередбачених наслідків.

До своєрідних моделей передчасної інволюції імунної системи та прискореного