Практична імунологія

Предмет:

Медицина

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

231

Мова:

Українська

Оцінка:

антигени шляхом ендоцитоза і фагоцитоза та презентуючи їх імунокомпетентним клітинам; 2) первинні і вторинні фолікули з центрами розмноження, де містяться В-лімфоцити, які синтезують, в основному, sIgA; 3) міжфолікулярна зона клітин, до складу якої входять переважно Т-лімфоцити. Дифузна лімфоїдна тканина слизових оболонок становить собою Lamina propria (це пластинка, яка містить В-лімфоцити, на яких експрнсовані IgA; велику кількість дендритних клітин, CD4-лімфоцитів і лаброцитів, які забезпечують локальний гомеостаз) і міжепітеліальні лімфоцити (в основному - це Т-лімфоцити). Значення лімфоїдних скупчень як периферичних органів імунітету: забезпечують синтез імуноглобулінів (більшою мірою sIgA); здійснюють місцевий імунний захист (комплемент, лізоцим, інтерферони); здійснюють захист від антигенного впливу фізико-хімічними та біологічними чинниками (муциновий шар на епітеліальних клітинах, шлунковий сік, пристінкове травлення, нормальна мікрофлора тощо).

У процесі розвитку людського організму особливе значення мають анатомічні та фізіологічні бар΄єри захисту від хвороботворних інфекційних чинників, які запобігають їх вторгненню та розповсюдженню в організмі. Наприклад, важливим неспецифічним бар΄єром є шкіра (виділення поту, шкірного жиру та кислої субстанції), яка тільки у виняткових випадках стає проникливою для мікроорганізмів. Лімфоїдна система шкіри (SALТ) містить наступні значущі клітини: клітини Лангерганса (білі епідермоцити з відростками) - поглинають і презентують патогени Т-лімфоцитам лімфатичного вузла; лімфоїдні клітини епідерміса - це Т- і В-лімфоцити; кератиноцити, які виконують роль механічного бар’єру та продукують цитокіни (IL-1, IL-3, Il-6, IL-7 тощо).

Лімфоцити вперше виявляються в тимусі на 9-му тижні внутрішньоутробного розвитку, на 12-15-му тижні - в селезінці. У крові лімфоцитоподібні клітини визначаються на 8-10 тижні ембріогенезу. Лімфоїдні клітини з функцією Т-лімфоцитів виявляються на 9-10-му тижні, В-клітини виявляються в печінці з 10-12-го тижня, в селезінці - з 12-го тижня ембріогенезу. На 16-му тижні починається диференція Т-лімфоцитів на Т-хелпери і Т-цитотоксичні лімфоцити, цитотоксична функція яких є значно зниженою.

Фагоцитоз починає активізуватися з 20-го тижня, але поглинальна і перетравлююча здатність фагоцитів значно пригнічені.

Синтез і секреція IgM реєструється в клітинах на 11-му, IgG - на 22-му тижні ембріогенезу. Рівень IgM складає 1/10 рівня материнських антитіл, а рівень IgG - ще більш менший.

Утворення компонентів комплементу починається в плода на 8-му тижні вагітності; компоненти С2 і С4 синтезуються макрофагами, С5 і С4 - у печінці, легенях, перитонеальних клітинах, С3 і С1 - в тонкій і товстій кишці. На 18-му тижні ембріогенезу в крові плода виявляються всі компоненти комплементу, однак активність цієї системи складає лише 30-50% показників дорослого. На 13-м тижні виявляється здатність до відторгнення трансплантату, значно пізніше - реакція гіперчутливості сповільненого типу. На тлі достатнього числа В-лімфоцитів, у крові плода є значна кількість плазматичних клітин, які синтезують антитіла. Більшою мірою це пов’язано з недостатнім синтезом цитокінів, активністю супресивних факторів (хоріонічного гонадотропіну, α-фетопротеїну, α-2-глобуліну). Окрім цього, відсутній вплив В-лімфоцитів на функцію Т-лімфоцитів і макрофагів.

Відомо, що раніше інших у дітей з’являються антитіла проти антигенів вірусів, бактеріофагів, антгенів грамнегативних мікроорганізмів шкіри, пізніше - до антигенів грампозитивних бактерій. На синтез імуноглобулінів значний вплив має мікрофлора організму дитини. Основним представником кишкової мікрофлори в цей період є біфідум-бактерії. Тому, будь-які несприятливі фактори (штучне вигодовування, застосування антибіотиків тощо) призводять до видового порушення складу мікрофлори та зміни спектру синтезу антитіл. Досить повільно здійснюється переключення синтезу антитіл з класу IgM на синтез IgG (протягом 20-40 днів, а в дорослих - пртягом 5-20 днів).

Після народження дитини формування імунної системи проходить поетапно і протягом цього періоду виділяються п’ять критичних періодів її розвитку. Першим критичним періодом після народження є період новонародженості; другим критичним періодом є вік 3-6 місяців; третій – 2-й рік життя; четвертий– 4-6 роки життя; п΄ятий критичний період – підлітковий вік (у дівчаток з 12-13 років, у хлопчиків з 14-15 років).

Період новонародженості з точки зору імунології має особливе значення для формування в майбутньому адекватної імунної відповіді. Саме в цей час розвиток імунологічних механізмів і встановлення зв’язків між фаторами імунної системи відбувається стрімко і визначає функціонування імунної системи в майбутньому.

Після народження лімфоїдна тканини дитини отримує потужний стимул для розвитку: на організм спрямовується потік антигенів через шкіру, дихальні шляхи, шлунково-кишковий канал, які активно заселяються різноманітною мікрофлорою вже в певші години після народження. У результаті такої антигенної стимуляції швидкими темпами проходить розвиток лімфоїдного апарату організму, а саме:

•швидке заселення лімфоцитами периферичних лімфовузлів (особливо мезентеріальних лімфовузлів та лімфатичних вузлів брижейки);

• збільшення маси лімфатичних вузлів;

• інтенсивний розвиток в лімфатичних вузлах центрів розмноження;

• ріст числа антитілопродукуючих плазматичних клітин.

Важливою особливістю даного періоду становлення імунної системи є загальна супресія (пригнічення) клітинних реакцій імунної системи (незалежно від фенотипу клітин), метою якої є:

•попередження важкої (можливо фатальної) імунокомплексної патології після контакту з величезною кількістю антигенів, з якими зустрічається організм дитини після народження;

•попередження інтенсивного розвитку субпопуляції Т-хелперів, які необхідні для запуску синтезу власних антитіл.

У момент народження дитини фагоцити і сироватка крові володіють певною бактерицидною активністю проти низки мікроорганізмів. Хемотаксис та функціональна здатність макрофагів зменшені. Частково це компенсується збільшеним вмістом гранулоцитів. Однак, через незрілість ферментів, їх перетравлююча здатність знижена. Найбільш ефективно в організмі новонародженої дитини, в т.ч. в ШКК,