Правове регулювання підприємницької діяльності та підприємницький ризик

Частка в сумарному виторзі МП України (%) 11, 8-Київ, 5, 5-область 100 13, 3- Донецька обл. 0, 7- Закарпатська обл. 

Середній виторг на 1 МП (млн. крб 1996 р.) 252-Київ, 423-область 216 344-Запорізька обл. 95-Закарпатська обл. 

 

 

Залежно від змісту розрізняють такі види підприємницької діяльності. Виробниче підприємництво – діяльність, пов'язана безпосередньо з виробництвом продукції, товарів, послуг, робіт, інформації. При цьому функція виробництва стає для підприємця основною, тоді як інші (транспортування, реклама, збут тощо) є другорядними, доповнюють основну. Природно, що виробниче підприємництво має бути прибутковим, відшкодовувати зроблені витрати. Вважають, що організація нового виробництва є доцільною лише в тому разі, якщо річний прибуток становитиме в сумі не менше ніж 15-20% від потрібних витрат.

Комерційне підприємництво характеризується насамперед тим, що провідна роль у ньому належить товарно-грошовим, торговельно-обміниим операціям. Вони пов'язані з операціями та угодами з купівлі-продажу (або перепродажу) товарів і послуг. Успішною комерційна діяльність може бути тоді, коли, по-перше, реалізаційна ціна вибраного товару вища за купівельну і, по-друге, коли товар користується попитом на ринку. Комерційна акція вважається вигідною, якщо вона приносить прибуток не менше ніж 20-30% від витрат.

Фінансове підприємництво пов'язане з купівлею-продажем валюти, цінних паперів. Агентами ринку грошей, валюти, цінних паперів виступають комерційні банки, фондові біржі, підприємства, фірми, окремі громадяни. Прибуток підприємця виникає в результаті продажу фінансових ресурсів з одержанням процентів.

Особливою формою фінансово-кредитного підприємництва є страхування. Страхові організації надають гарантії тим, хто за відповідну плату страхує своє майно, цінності чи життя, отримати компенсацію збитків у разі непередбачених обставин. Страхування захищає бізнес і населення, зменшуючи можливі ризики.

Посередницьке підприємництво – це підприємництво, суб'єкт якого сам не виробляє і не продає товару, а виступає тільки посередником у товарно-грошових операціях. Головна мета такого підприємця – знайти й звести дві заінтересовані в цій акції сторони. Завдання посередницької діяльності – надання послуг кожній з цих сторін. Посередницькі фірми спеціалізуються також на наданні інформаційних, консультаційних та маркетингових послуг, за що отримують відповідний прибуток.

Основною складовою підприємницької сфери є- фірма.

Фірма – це організація, яка володіє одним або кількома підприємствами й використовує кошти й ресурси для виробництва товару або послуги з метою отримання прибутку.

Фірми класифікують за різними ознаками. Головними з них є дві: форма власності й величина фірми.

За формою власності розрізняють три види фірм, або підприємництва:

- індивідуальне, або приватне підприємництво;

- товариство, або партнерство;

- корпорація (акціонерне товариство) [4, 148].

Індивідуальним підприємництвом називається бізнес, власником якого є одна особа. Власник індивідуального бізнесу одночасно виступає у функції менеджера. Він несе повну майнову відповідальність.

Індивідуальне підприємництво спрямоване на отримання особистого доходу. Як зауважив відомий американський економіст П. Самуельсон, щоб стати одноосібним власником, ні в кого не треба просити дозволу. Індивідуальний підприємець працює від свого імені і на свій ризик.

Індивідуальний підприємець має право:

- створювати підприємство (фірму) і самостійно визначати його профіль та виробничу програму;

- придбавати майно або майнові права, використовувати майно інших осіб за угодою оренди;

- наймати або звільняти працівників;

- отримувати кредит і відкривати рахунок у банку;

- самостійно розподіляти прибуток від підприємницької діяльності, який залишається після сплати податків;

- здійснювати операції з валютою.

Отже, зміст діяльності підприємця полягає в самостійній організації виробництва або послуг, у пошуку або формуванні попиту на товари і послуги, їх реалізації.

Він може також виступати як посередник між виробником і споживачем. Головне, що відрізняє підприємця від інших агентів ринкової економіки, – це прибуток, котрий він отримує як різницю між витратами на задоволення попиту і ціною, яку покупець сплачує за відповідний товар.

Товариством, або партнерством, називають бізнес, яким володіють дві або більше осіб. Товариства можуть виступати юридичними і неюридичними особами. Основними ознаками, що роблять підприємство юридичною особою, є:

- створення та реєстрація його згідно з законом;

- самостійна майнова відповідальність;

- участь від власного імені в господарському обороті;

- власний розрахунковий рахунок у банку.

Корпорація – це сукупність осіб, об'єднаних для спільної підприємницької діяльності як одна юридична особа. Право на власність корпорації поділено на частини за акціями, тому власників корпорацій називають держателями акцій, а саму корпорацію – акціонерним товариством. До переваг корпорацій належать такі:

- широкі можливості залучення грошового капіталу шляхом продажу акцій та облігацій;

- поділ прав акціонерів на майнові та особисті. Майновими є права на отримання дивідендів, а також частину вартості майна фірми в разі її ліквідації. До особистих відносять право на участь в управлінні справами акціонерного товариства;

- залучення фахівців для виконання управлінських функцій;

- стабільність функціонування корпорацій – вибуття із товариства будь-кого з акціонерів не призводить до закриття фірми.

За ознакою величини фірми розрізняють: малий, середній і великий бізнес. Як правило, за кількістю зайнятих підприємства розподіляють на малі (до 50 зайнятих), середні (від 50 до 500). великі