Правове регулювання підприємницької діяльності та підприємницький ризик

З прибутку власники акцій отримують дивіденди, однак лише після сплати податків державі, гонорарів менеджерам, поповнення резервного фонду тощо.

Позичений капітал утворюється за рахунок банківського кредиту та коштів, отриманих від випуску облігацій. У США, наприклад, власний капітал однієї з наймогутніших у світі корпорацій «Дженерал моторз» в середині 90-х років становив приблизно 70 млрд дол., позичений – близько 55 млрд, прибуток – 4, 2 млрд дол.

Нині у розвинених країнах світу кожна велика і навіть середня за розмірами компанія і частина малих фірм існують у формі акціонерних товариств. Кількість акціонерів у цих країнах, особливо США, постійно зростає. Так, у США в 1929 р. їх було близько 1 млн, а наприкінці 90-х років – понад 50 млн. [11, 78]

Отже, підприємництво – це багатогранна творча діяльність, необхідна для ведення бізнесу. Впродовж багатьох років люди в Україні, котрі мають схильність до ділової активності, не могли стати підприємцями, оскільки така діяльність не заохочувалася і взагалі вважалася суспільно недоцільною. Це стало однією з причин, які призвели до занепаду економіки, її значного відставання від рівня багатьох західних країн. В Україні, яка обрала шлях ринкових реформ, необхідно створити умови для відродження і широкого розвитку підприємництва.

Розробка правових норм і відповідного законодавства щодо розвитку підприємництва, з одного боку, накреслює шлях переходу до цивілізованих форм господарювання, з іншого – визначає високі вимоги до самої особи підприємця.

Сучасний підприємець має володіти такими рисами:

- по-перше, він повинен досконало володіти знаннями організації виробництва менеджменту, ринкової економіки;

- по-друге, підприємницька діяльність здійснюється в умовах невизначеності, нестійкості та ризику, і тому підприємець мусить завжди бути готовим діяти в цих умовах;

- по-третє, підприємець повинен виховувати в собі загострене почуття інтуїції.

У підприємця логічний аналіз кон'юнктури ринку має доповнюватися інтуїтивним уявленням тієї ситуації, яка може скластися. Справжнього підприємця можна порівняти зі спритним гравцем у теніс, який інтуїтивно відчуває, куди суперник спрямує м'яч, і ще до його удару робить рух в потрібному напрямку. Інтуїція допомагає підприємцю приймати рішення і вдаватися до дій, які випереджують дії конкурентів, і тому надає впевненості в подоланні ситуації невизначеності (деякі японські бізнесмени застосовують «правило 70: 30», що означає: коли вони на 70% впевнені в успіху справи, тоді дають згоду на укладання комерційної угоди, а 30% «сумніву- залишають як майбутній стимулятор).

Заслуговує на увагу ще одна риса підприємництва – соціальна відповідальність. Підприємець нині – не тільки бізнесмен, який уміло і завбачлива веде комерційну справу, йому властиве почуття соціальної відповідальності за свої дії. Відомий японський підприємець Кадзума Татеїсі взаємозв'язок між прагненням підприємця до отримання прибутку і його служіння суспільству образно висловив так: «Бджола збирає нектар зовсім не для того, щоб запилювати квіти, вона хоче отримати мед. Проте в результаті вона служить інтересам квітів, запилюючи їх. Те ж саме відбувається і з підприємством, яке, намагаючись мати прибуток, служить інтересам суспільства».

Для того щоб забезпечити всебічний розвиток підприємництва, необхідно створити сприятливі умови, зокрема:

- послідовно здійснювати приватизацію власності, збільшувати частку колективної та приватної власності, які відкриють простір для дій підприємцям і менеджерам, сприятимуть відродженню конкуренції,

- домогтися стабільності державної економічної та соціальної політики;

- забезпечити захист інтелектуальної власності – новаторських ідей, концепцій, методів ділової активності тощо;

- усунути бюрократизацію процедур регулювання господарської діяльності з боку державних органів (скорочення форм звітності, полегшення правил реєстрації фірм, акціонерних компаній тощо) ;

- створити пільговий режим кредитування і оподаткування, а також гарантоване страхування комерційного ризику [13, 55].

Основні цілі підприємницької діяльності подані на рисунку 4.

 

Рис. 4. Цілі підприємницької діяльності

 

 

Підприємництво у ринковій економіці неможливе без ризику. Він є стимулом розвитку комерційної діяльності, змушує підприємців ретельно аналізувати прибутковість проектів, розробляти ефективні інвестиційні кошториси, заходи щодо економії засобів виробництва та ресурсів, наймати кваліфікований персонал.

Що ж означає ризикове підприємництво? Термінологічний словник-довідник «Маркетинг» дає таке його тлумачення: ризикове підприємництво характерне для дрібних фірм, заснованих у наукомістких галузях, які займаються створенням і поширенням нової технології.

Приймаючи це пояснення, додамо, що ризикове підприємництво характерне не тільки для дрібних форм (хоч там ризик більший) і воно поширюється не тільки на наукомісткі галузі, а й на інші сфери виробництва, торгівлі, банківської справи та бізнесу взагалі.

Ризик – це можливі збитки або недоотримання доходів порівняно з варіантом, передбаченим прогнозом, планом, проектом, програмою.

Кожному відомо, що ризик – це небезпека. Підприємницький чи господарський ризик слід розглядати як небезпеку збитків, втрат ресурсів, капіталу, що можуть виникнути у зв'язку з виробництвом продукції, наданням послуг, їх реалізацією, здійсненням товарію-грошових і фінансових операцій.

А що ж таке «збиток», «втрата» в економіці, чим вона відрізняється від звичайних «витрат»? Для відповіді на це запитання розглянемо приклад. Припустімо, що підприємець вирішив друкувати книги і