+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
57
Мова:
Українська
приватних страхових компаній.
Приватний сектор страхування намагається залучити клієнтів меншим розміром страхового внеску. Близько 40% приватного страхування складають групові угоди страхування між підприємцями та страховими компаніями.
Підприємці сплачують половину і більше від суми страхового внеску, останнє доплачують працівники. Також має місце персональне або сімейне страхування.
Реформи, проведені на початку 1990 років, відомі під назвою «План Декера», змінили напрацьовані фрагментарні страхові програми на універсальну систему обов'язкового медичного страхування.
Введена єдина для всіх категорій населення ставка страхового внеску, розрахована як відсоток від фонду прибутку і не відображає індивідуальні ризики.
Зібрані на цій основі кошти акумулюються в страховому фонді і потім повертаються страховику, якого вибрав клієнт, або репрезентуючи його інтереси страхування.
Платіж страховику виконується на основі зважених нормативів на одного застрахованого. Страхова компанія, що взялась за страхування, повинна знати, що незалежно від складу застрахованих, вона отримає відрахування, що відображають реально можливий об'єм затрат.
В Нідерландах також враховані в нормативі витрати. При цій системі відповідальність уряду за стан охорони здоров'я зберігається, але функція управління та планування переходять до страхових компаній.
Один з найвищих у світі життєвий рівень мають громадяни Швеції.
У Швеції страхові закони по медичному страхування були видані в 1898 році. Загальнообов'язкове медичне страхування було введено в 1955 році. [5]
Воно обіймало всіх громадян у віці до 16 років. Національна система соціального страхування – загальна і обов'язкова для всього населення країни.
Особисте медичне та стоматологічне страхування є його невід'ємною частиною. Управління всією системою виконується 26 регіональними бюро соціального страхування.
Управління їх діяльністю виконує Національна Рада соціального страхування. Затрати на соціальне благо досягають за рахунок 25% бюджету центрального уряду, 26% затрат несуть муніципальні та окружні ради та 48% витрат несуть роботодавці.
Чисто на охорону здоров'я та медичну допомогу – 18% коштів відраховує уряд, 51% – місцеві органи влади, 31% – роботодавці. Однією з особистостей швецької системи страхування є передача застрахованими страховикам своїх юридичних прав з питань медичного страхування.
У Великобританії використовується система бюджетного фінансування охорони здоров'я, що обумовлює і його державний характер з великою мірою централізації управління. [22]
Закон про страхування, що прийнятий в 1912 році ввів принцип обов'язковості та охопив у коло обов'язкового страхування третю частину населення Англії, Шотландії та Ірландії, практично всіх осіб, працюючих та службовців по договору найму за невеликим винятком.
Фінансовою основою національної системи охорони здоров'я є надходження від податків, які складають 90% бюджету охорони здоров'я. Тільки 7, 5% бюджету формується за рахунок внесків роботодавців.
Таким чином, національна система охорони здоров'я практично існую за рахунок коштів, що вносяться платниками податків та виділяються урядом на охорону здоров'я статті затрат на соціальні потреби. В цілому, пацієнти платять 10% вартості лікування.
Всі працюючі підлягають обов'язковому страхування здоров'я за винятком не працюючих жінок у шлюбі, які можуть приєднатися до страхування по добровільним програмам. За рахунок цих коштів часто надаються фінансові допомоги по тимчасовій непрацездатності в зв'язку з хворобою.
Уряд Великобританії пропонує стимулювати намагання Національної системи охорони здоров'я до підвищення ефективності надання медичної допомоги за рахунок збільшення конкуренції між її різновидами.
Введено розділення відповідальності за придбання медичної допомоги та за її надання. Система медичного страхування також приєднана до придбання медичної допомоги.
Приватне медичне страхування у Великобританії охоплює переважно ті сфери медичних послуг, які не забезпечуються Національною службою охорони здоров'я. Приватним добровільним медичним страхуванням охоплено більш 13% населення.
Добровільним медичним страхування в Англії займаються різні страхові компанії. Але провідну роль серед них займає асоціація «БУЛА», яка з’явилась в 1947 році в результаті об'єднання невеликих страхових організацій.
Головний принцип діяльності приватних страхових компаній – це доповнення державної системи охорони здоров'я. Це означає, що об'єктом страхування є тільки ті ризики, які не бере на себе Національна службу охорони здоров'я.
Враховуючи високий рівень розвитку Національної служби охорони здоров'я, сфера діяльності приватного медичного страхування достатньо обмежена, вона охоплює лише платну частину медичної допомоги, як у комерційних медичних закладах, так і в лікарнях Національної служби охорони здоров'я.
Страхові програми добровільного медичного страхування поширюються тільки на ту частину діяльності державних медичних закладів, яка виходить за рамки суспільних зобов'язань.
У США існує система медичного страхування, що базується на об’єднанні центрального страхового фонду із мережею місцевих незалежних страхових організацій. Кошти акумулюються в центральному фонді, що не виконує адміністративних функцій, а потім розподіляються між страховими організаціями на основі законодавчо затвердженої форми розрахунків. [17]
Така система діє в США в частині програм «Медикер» та «Медикейт». Ці програми обіймають більш ніж 20% населення, групове страхування за місцем роботи складає 58% населення та добровільного медичного страхування не за місцем роботи 2%.
Біля 15% населення не мають доступу до медичного страхування і представляють собою малозабезпечених, безробітних, бездомних та членів сімей працівників підприємств, що не мають системи медичного страхування. Наявність роботи не гарантує отримання медичної страховки.
Найбільше медичним страхування охоплені робітники промисловості, державної служби, члени профспілки, робітники, що працюють повний робочий день. Втрата робочого місця автоматично призводить до втрати медичної страховки.