Профілактика акушерських та перинатальних ускладнень у жінок після медикаментозної корекції гормональної дисфункції яєчників

Результати досліджень та їх обговорення. Середній вік обстежених жінок на І етапі складав 34, 23, 1 року і за групами достовірно не відрізнявся (р>0, 05). Однією з важливіших особливостей преморбідного фону є перенесена до вагітності генітальна патологія (І. Б. Вовк, 1990; Л. І. Іванюта, 1990; R. Homburg, 1996). Згідно отриманих нами даних найчастіше у жінок з гормональною дисфункцією яєчників зустрічалися різні порушення менструального циклу, які переважали при ановуляції, порівняно з недостатністю лютеїнової фази (59, 1% порівняно з 46, 3%; р<0, 05). При структурному аналізі цього показника встановлено, що основні відмінності зумовлені різною частотою олігоменореї (55, 9% проти 35, 4%; р<0, 05). При аналізі решти нозологічних форм гінекологічної захворюваності нами не встановлено достовірних відмінностей між групами (р>0, 05). Поряд з цим, звертає на себе увагу значна питома вага патологічних змін шийки матки (29, 1%) ; гіпоплазії матки (21, 1%) та хронічного сальпінгоофориту (17, 7%). На наш погляд, такий високий рівень поєднаних форм генітальної патології свідчить про взаємозв-язок гормональних та запальних змін при різній дисфункції яєчників, на що також указують деякі дослідники (Т. Я. Пшеничникова, 1991; В. П. Сметник та співавт., 1997; P. O. Karlstrom et. al., 1992).

Частота первинної неплідності складала 64, 6% в загальній групі та залежала від варіанту порушень гормональної функції яєчників. Це підтверджується тим фактом, що даний показник був достовірно вищим (до 75, 3%; р<0, 05) у жінок з ановуляцією при одночасному його зниженні на фоні недостатності лютеїнової фази (до 52, 4%; р<0, 05). При цьому, серед різних варіантів закінчення попередніх вагітностей у жінок з неплідністю ІІ можна відмітити явне переважання артифіційних абортів (25, 4%). Тривалість неплідності хиталася від 2 до 18 років та складала, в середньому, 6, 20, 5 року, причому без достовірних відмінностей за групами (р>0, 05).

Питання діагностики різних гормональних порушень у жінок з неплідністю пов-язані з результатами проведених кольпоцитологічних та ендокринологічних досліджень (Т. Д. Травянко, 1989; Е. М. Вихляева, 1997; В. Л. Тютюнник та співавт., 1999). На підставі додаткових методів досліджень у наших хворих зустрічалися три основні варіанти, які, природно, відрізнялися за групами. Так, у жінок з недостатністю лютеїнової фази достовірно частіше (до 58, 5%; р<0, 05) мала місце нормогонадотропна нормопролактинемічна первинно-яєчникова недостатність. В свою чергу, у жінок з ановуляцією частіше були діагностовані синдром полікистозних яєчників (до 30, 1%; р<0, 05) та гіперпролактинемічна недостатність (до 26, 9%; р<0, 05). Така різниця є цілком закономірною, особливо з урахуванням описаних вище гінекологічних захворювань, в першу чергу її поєднаних форм.

Виходячи з описаного вище мали місце суттєві відмінності за варіантами проводимої до вагітності гормональної корекції, що досить таки широко обговорюється у вітчизняній та зарубіжній літературі (Т. Я. Пшеничникова, 1991; В. Н. Прилепская, 1994; А. Г. Корнацька, 1998; J. O. Parinaud et. al., 1992). У жінок з ановуляцією у всіх випадках (100, 0%) використовували кломіфен або клостільбегіт та додатково в 44, 1% випадків парлодел, а в 17, 2% і прогестерон. Порівняно з цим, у хворих з недостатністю лютеїнової фази крім прогестерону (100, 0%) в 21, 9% спостережень застосовували парлодел і в 14, 6% кломіфен (клостільбегіт). Це ще раз підтверджує думку А. Г. Корнацької (1998) про суттєву роль поєднаних форм гормональної дисфункції яєчників у хворих з неплідністю. Крім гормональної терапії, досить часто використовували різну фізіотерапію (86, 9%) ; розсмоктуючу (81, 7%) та антибактеріальні препарати (60, 0%), причому достовірних відмінностей за групами ми не спостерігали (р>0, 05). Частота різних хірургічних втручань порівняно з консервативною терапією була на порядок нижчою (20, 6%) з явним переважанням резекції яєчників (17, 7%) та відсутністю достовірних відмінностей за групами (р>0, 05).

В наш час вважається доведеним факт наявності взаємозв-язку між гормональною дисфункцією яєчників та соматичною захворюваністю, який часто доповнює один одного (В. Н. Прилепская та співавт., 1991; Е. И. Сотникова та співавт., 1994; В. П. Сметник та співавт., 1997). Отримані нами результати свідчать про достатньо високий рівень (54, 3%) супутньої екстрагенітальної патології, частота якої за групами достовірно не відрізнялася (р>0, 05).

Дані про особливості перебігу вагітності та пологів у жінок з неплідністю в анамнезі нечисленні і розрізнені та часто носять суперечливий характер (Т. А. Назаренко, 1989; Ю. К. Панфомиров та співавт., 1991; Е. И. Сотникова, 1993; В. Н. Прилепская, 1994; Л. Б. Маркін, 1996). Згідно отриманих нами результатів, частота основних ускладнень вагітності залежала від виду гормональної дисфункції яєчників. Так, до 20 тижнів вагітності у жінок з ановуляцією в анамнезі розвивалися загроза невиношування (до 77, 4%; р<0, 05), а у хворих з недостатністю лютеїнової фази цей показник був достовірно нижчим (до 45, 1%; р<0, 05). В ІІ половині відмінності носили більш виражений характер. Особливо наочно це проглядається з боку частоти фетоплацентарної недостатності (65, 6% проти 37, 8%; р<0, 05) ; пізніх токсикозів (56, 9% порівняно з 40, 2%; р<0, 05) та загрози передчасних пологів (54, 8% проти 41, 5%; р<0, 05). Рівень решти ускладнень був достатньо високим: анемія вагітних (58, 9%) та загострення екстрагенітальної патології (12, 0%), однак без достовірих відмінностей за групами (р>0, 05). Незважаючи на проводиму зберігаючу