Профілактика наркотичної залежності серед учнів, молоді у роботі соціального педагога

 

РОЗДІЛ 1. НАРКОТИЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ - ЯК ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ

1.1Аналіз наукових джерел з проблеми наркоманії

1.2Особливості залежності від наркогенних речовин

1.3Фактори, які впливають на початок уживання наркотиків серед молоді

РОЗДІЛ 2. ПРОФІЛАКТИКА НАРКОТИЗМУ ЯК СОЦІАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЯ

2.1 Профілактика наркотизму як соціальна технологія

2.2 Особливості і тенденції підліткової і юнацької наркоманії

2.3 Впровадження профілактики наркозалежності 

РОЗДІЛ 3. РОБОТА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ПРОФІЛАКТИКИ НАРКОТИЧНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ 

3.1 Організація і проведення дослідження щодо проблеми профілактики

наркотичної залежності

3.2 Аналіз результатів соціального дослідження

 

 

В 70-тих роках XX століття в соціальній роботі було набуте поширення соціологічно-орієнтовані моделі, імпульсом для розвитку яких стала теорія систем. Системні ідеї орієнтують на розгляд об’єктів соціальної роботи як системи, тобто цілого, що складається з частин. А, як відомо, дослідження і розкриття цілісного об’єкта передбачає виявлення багатоманітних зв’язків всередині об’єкта, між об’єктом і його середовищем і зведення їх в єдину теоретичну картину. Системна модель соціальної роботи є моделлю практики, яка ґрунтується на ідеї, що задовільне життя людей залежить від системи, які її оточують, а сім’ю можна розглядати як систему, всередині якої існують відносини між подружжям, дітьми і родичами, а сама вона включає у взаємодіють з різноманітними соціальними інститутами – державою,  системою виховання т освіти, економічними, соціальними та іншими організаціями.

Об’єктом дослідження – моделі соціальної роботи

Предмет – системна модель соціальної роботи

Мета курсової роботи – дослідження сутності ї напрямів використання системної моделі

1. Розкрити в чому полягає сутність системної моделі
2. З’ясувати в чому полягає основна  цінність застосування системних ідей 

• Теоретичні – узагальнення, аналіз;
• Практичні  -  вивчення документації [1].

 

 

 

Ідея запровадження системної моделі у соціальній роботі визріла на підставі осмислення запропонованої австрійським біологом і натурфілософом Людвігом фон Берталанфі (1901 – 1972) загальної теорії систем, в якій він на біологічному матеріалі доводив, що всі організми – це системи, утворенні з підсистем, і водночас складові над системи. У філософському вимірі система (грец. systema – поєднання, утворення) є сукупністю елементів (предметів, явищ, поглядів, принципів), між якими існують зв’язок і взаємодія. Сукупністю зв’язків між цими елементами утворюють її внутрішню форму, якісні їх характеристики, тобто зміст системи. Зміни в одній частині системи породжують зміни в інших її складових.

Виокремлення соціології соціальної роботи у спеціальну соціологічну теорію середнього рівня зумовлене актуалізацією самого соціального феномена «соціальна робота» та посиленням ролі соціологічних знань у його дослідженні й теоретичному обґрунтуванні. Підтвердженням цієї тенденції може слугувати визначення українських вчених  Миговича та Т.В. Семигіної, які вважають, що «своїм теоретичним набутком, методологією пізнання соціальної реальності, з’ясуванням ефективності практичних зусиль соціальна робота зобов’язана соціології (лат. societas - суспільство) - науці про суспільство як цілісну систему, інститути, процеси, групи і спільноти, принципи їхньої взаємодії, відносини особистості і суспільства, закономірності наявної поведінки людей».

Така позиція знайшла широку підтримку в дослідників соціальної роботи. З одного боку, це проявляється у виділенні в наукових і навчальних виданнях окремих підрозділів, розділів та глав, присвячених аналізу взаємозв’язків соціології та соціальної роботи. З іншого боку, у словникових та енциклопедичних виданнях із соціальної роботи публікуються статті соціологічного спрямування - «соціологія», «соціологічні дослідження».

Практично всіма теоретиками соціальної роботи визнається наявність у її теоретичних засадах блоку соціологічно орієнтованих теорій соціальної роботи, до яких відносять системну, екологічну, соціально-радикальну теорію та теорію стигматизації (стихійне застосування моральних санкцій).

На думку Ганни Попович, перехід до соціологічного орієнтованих моделей розпочався у 1970-х роках, коли головний імпульс в соціальній роботі дала теорія систем. Системні ідеї орієнтують на розгляд об’єктів соціальної роботи як систем (цілого, що складається з частин), дослідження і розкриття цілісності об’єкта передбачає виявлення багатоманітних зв’язків у середині об’єкта, між об’єктом і його середовищем і зведення їх у єдину теоретичну картину. На практиці вона представлена системною та екологічною моделями. 

Теорія систем, яку лише умовно відносять до соціологічних (оскільки її суть і значущість поширюються далеко за межі соціології), дає змогу масштабно побачити соціальну роботу в різних вимірах. Вона розкриває взаємодію у соціальній сфері приватного і суспільного, можливість залучення агентів різноманітних змін для роботи з клієнтом, а також специфічні особливості соціальних працівників та їхніх агенцій, що могли би бути об’єктами змін.

Зацікавленість у застосуванні теорією систем пожвавилась у 50-60-ті і досягла апогею у 70-ті роки ΧΧ століття з опублікуванням праць американських фахівців Говарда Голдстейна «Практика соціальної роботи: унітарний підхід» та Елієн Пінкус, Енн Мінахен «Практика соціальної роботи: модель і метод», які обґрунтували модель її практичного застосування в соціальній роботі. Ці публікації лягли в основу так званого «унітарного підходу», оскільки він спирався на методи, що дозволяли працювати на різних рівнях з конкретними випадком, з групою, з громадою та в резидентних (стаціонарних) закладах [1, 5].

 

 

Системна модель соціальної роботи – модель соціальної