Профілактика наркотичної залежності серед учнів, молоді у роботі соціального педагога

Ще один важливий системний процес має назву реверберації (ефекту доміно), з яким соціальні працівники постійно зустрічаються на практиці. Наприклад, вживання наркотиків, вірогідно, спричинить такі наслідки: втрата роботи → нестача грошей → розпад соціальних стосунків → конфлікти чи розпад сім’ї → втрата житла → моральна деградація → цілковита криза.  

Будь-який вид практичної діяльності через вдосконалення застосовуваних засобів та інструментів виявляє все тісніший взаємозв’язок з теоретичними моделями, в яких накопичений досвід відображено в систематизованому й узагальненому вигляді. Обопільність зв’язку теорії і практики знаходить прояв в тому, що саме практика «відповідає» за формування фактажного, досвідного базису теорії, а відсутність зрілої теорії – систематизатора фактів – залишає практику на рівні ремесла. Теорія соціальної роботи – сукупність ідей, понять, положень, принципів, які створюють основу конкретних моделей її практики і технік втручання.

Теорії соціальної роботи можна диференціювати за різними критеріями:

За призначенням вони поділяються на ті, що пояснюють: 

• цілі соціальної роботи (марксистські, феміністські);
• засоби соціальної роботи (ведення випадку, сімейна терапія та ін.);
• життєвий світ клієнта: 
• екзистенційні, 
• гуманістичні. 

За статусом розробників розрізняють такі теорії: 

• згенеровані в науковому середовищі; 
• розроблені спеціалістами-практиками. 

За масштабом об’єкта аналізу та впливу можна виділити теорії:

• індивідуальної соціальної роботи;
• групової соціальної роботи; 
• роботи в громаді («ком’юніті-теорії»);
• соціального адміністрування і планування, зорієнтовані на розвиток соціальних служб, впровадження соціальних послуг і програм. 

Залежно від теоретико-методологічного джерела формування можна виділити чотири групи теорій соціальної  роботи:  

• системні;
• соціолого-орієнтовані;
• психологічні;
• комплексні. 

Вибір практичним працівником тієї чи іншої моделі залежіть від специфіки розв’язуваної проблеми, наявних ресурсів і можливостей їх використання, філософії соціальної служби та загального соціокультурного контексту функціонування системи соціального захисту й соціальної допомоги.

Соціолого-орієнтовані теорії соціальної роботи зосереджують увагу на соціальному контексті допомоги: соціальних детермінантах виникнення складних ситуацій, соціальних нормах і патології, соціальному контролі за поведінкою індивіда.

Одна з таких теорій — системна теорія соціальної роботи. Суспільство розглядається як складна соціальна система, утворена із сукупності взаємопов'язаних елементів у вигляді соціальних організацій та інститутів, взаємодія яких впливає на життєдіяльність людини.

Допомога клієнту полягає у виявленні факторів оточення клієнта, фіксації впливу на нього інших людей, а також соціальних факторів. Це робиться для того, щоб разом із соціальними працівниками досягти поставленої мети, "обходячи" або "усуваючи" обставини, які можуть призвести до небажаних наслідків [1, 11, 17].

 

 

 

У 1970-ті роки почали виділяти ще одну модель – зосереджену на завданні, яка пропонує виразну послідовність діагностики проблеми та роботи з нею. Появу навої моделі пов’язують з іменами американських дослідників Уїльяма Рейда, Енн Шайл, Лорі Епштейн, котрі вивчали короткострокове сплановане втручання, сфокусоване на вирішенні певної проблеми. Вони також розробили системну модель практики, в основі якої лежить поняття «завдання», що становить наріжний елемент процесу надання допомоги людям із життєвими проблемами. Згодом, на початку 1990-х, цю модель практики запозичили та адаптували до британських умов Марк Дуел та Пітер Марш.

Виділяються три основні стадії зосередженої на завданні моделі – вивчення проблеми, узгодження мети та часових рамок, виконання завдань, кожна з яких складається з дрібніших. 

Перша стадія – вивчення проблеми – має на меті допомогти клієнту і працівнику зрозуміти характер і масштаб того, що турбує клієнта. Вона складається з окремих видів діяльності – сканування проблем, розгляд подробиць проблеми, встановлення пріоритетів проблем.

Друга стадія – узгодження мети і часових рамок – дає можливість визначити, чого прагне досягти клієнт і який термін не обхідно для цього. Важливим чинником виступають: бажаність мети, яка підвищує мотивацію клієнта; її практичність; відсутність якоїсь загрози або шкоди для інших. Узгодження часових рамок передбачає уточнення регулярності контактів. Загальна тривалість залежно від ступеня контролю клієнта над проблемою або ж від зовнішніх факторів та конкретності мети. 

Стадія завдання – це сукупність окремих кроків як елементів спільної роботи клієнта і соціального працівника для досягнення мети. Завданнями можуть бути будь-які необхідні для виконання проблеми види діяльності, в т.ч. зміна мислення. 

Цю модель застосовують для роботи як на індивідуальному, так і на груповому рівні, для ефективного розв’язання як емоційних, так і матеріальних проблем. Цей підхід наділяє наділяє повноваженнями не тільки клієнтів, а й практичних соціальних працівників, оскільки дає схему дій і відповідальності, а також можливість отримати системний зворотний зв’язок. Зрозуміло, що зосереджена на завданні робота ефективна при застосуванні принципу імпаурмента та в антидискримінаційній практиці [1, 17, 18 ]. 

 

 

Системну модель використовують на різних рівнях соціальної роботи.  Наприклад, в індивідуальній роботі на основі теорії систем соціальні роботи на основі теорії систем соціальні працівники виявляють фактори оточення клієнта (від безпосереднього побутового рівня до суспільного рівня), фіксують вплив на нього цих чинників та інших людей. Далі соціальний працівник разом із клієнтом шукає змогу різними (переважно альтернативними) засобами допомогти клієнтами досягнути мети, «оминути» обставини, що можуть спричинити негативні наслідки або «побічні» негативні явища. Найчастіше використовують у цій  справі техніку пошуку