Профілактика наркотичної залежності серед учнів, молоді у роботі соціального педагога

У соціальній роботі важливо передусім достеменно з’ясувати інтереси, структуру потреб, можливості, особливості зовнішньої взаємодії фокусної системи – системи, на яку необхідно звернути першочергову увагу при вивченні ситуації. Наприклад, аналізуючи таку фокусну систему, як сім’я, слід брати до уваги індивідів, які її утворюють, характеристики її оточення (сусідів, школи, церкви, групи в громаді та інші.)

Особливістю будь-якої системи є її несумативність, тобто нетотожність системи як цілого сумі її частин, компонентів. Вона завжди є чимось більшим. Для соціальної роботи важливо, що кожна  система складається з менших систем, будучи одночасно частиною більшої системи. Люди по-різному визначають ці межі. Наприклад, на думку одних, сім’я обмежується кровноспорідненими людьми; інші вважають, що, крім спорідненості, необхідно проживати разом [1, 10].

Залежно від взаємозв’язків із зовнішнім середовищем соціальні системи поділяють на відкриті системи, які активно взаємодіють з іншими системами, і закриті – які не мають змоги для взаємодії з іншими. Якщо межі системи стають відкритими, то це означає, що система з часом зазнає руйнації.

Важливою характеристикою соціальних систем є цілеспрямованість діяльності – спрямування енергії для оптимального функціонування, досягнення мети діяльності. Наприклад, однією із цілей сім’ї на певному етапі може бути догляд і лікування когось із тих, хто до неї належить. Але для досягнення мети системи в соціальній роботі має володіти певними ресурсами (медикаментами, інформацією, коштами, можливістю проконсультуватися у спеціалістів тощо. У теорії систем їх називають вхідні дані системи – ресурси, якими повинна володіти система або які необхідно ввести в неї для досягнення мети її функціонування. При залученні в систему соціальної роботи ресурсів, які мають забезпечити лікування і догляд, виникає очікування на виліковування людини або стабілізацію її стану. За такої ситуації йдеться про вихідні дані системи – характеристику того, наскільки результати відповідають меті. Подібний підхід простежується й у проектній діяльності при складанні логіко – структурної матриці, в якій описують потрібні для діяльності (впровадження нововведення) вкладення і ресурси, а також очікуванні впливи і результати.

Соціальні системи перебувають у різноманітних інформаційних зв’язках. Вони отримують інформацію від своїх внутрішніх компонентів (прямий зв’язок). Прикладом зворотного зв’язку у соціальній роботі є інформація із зовнішніх джерел про ефект чи вплив, який спричиняє поведінка індивіда. Зворотній зв’язок може бути позитивним (показник розвитку системи в потрібному напрямі, відповідно до обраних цілей) і негативних (свідчить, що обраний спосіб чи шлях розвитку змін ускладнює досягнення мети). Поведінка, діяльність, які засвідчив позитивний зворотній зв’язок, заслуговують на підтримку і заохочення; негативний зворотній зв’язок  є підставою для їх корекції відповідно до реального стану справ і мети.

Функціонування соціальних систем потребує забезпечення відповідною енергією, якою можуть бути інформація, ресурсі, знання, навички. Відсутність цієї енергії породжує явище ентропії (грец. en -  в, trope –  поворот, зміна) соціальних систем – виснаження, розпад, руйнування. Його часто переживають сім’ї, в яких є проблеми зловживання щодо дітей, алкоголізму, сімейного насильства, девіантної поведінки.

Соціальним системам властиве явище синергії  (грец. synergos – той, що діє разом) – що означає здатність створювати нову (власну) енергію для підтримання свого розвитку і існування через поєднання окремих частин, елементів, факторів в єдину систему за рахунок системного ефекту. Так, люди, взаємодіючи у шлюбі або у групі самодопомоги чи професійній групі, часто стимулюють одне одного для підтримання стосунків, завдяки цьому створюються обов’язки всередині групи й роблять її міцнішою. Якщо, наприклад, навчити одного з членів родини основам догляду за дитиною з розумовою відсталістю, то, як правило, це приведе до передачі цих знань іншим членам родини та родичам, створить кращі умови для розвитку дитини, дозволить ефективніше організувати догляд та надати членам родини вільний час тощо [1, 3, 15 ].  

Компоненти системи, відрізняючись один від одного, не є цілком інтегрованими. Тому системі доводиться постійно справлятися з цими відмінностями, які часто спричинюють у ній напруженість (скрутне становище, надмірна руйнівна збудженість), конфлікти (зіткнення протилежних елементів). Проте важливий не сам факт напруженості, конфлікту, а те, як система з ними справляється. Звільнення від напруження чи його зменшення, розв’язання конфліктів – це важлива мета роботи соціальних працівників. Та іноді їм доводиться вдаватися до посилення напруги чи конфронтації, без чого неможливі впровадження інновацій, соціальні зміни.

Важливою особливістю соціальної системи є її гомеостаз (грец. homoios – подібний, statos – нерухомий) – стан внутрішньої динамічної рівноваги системи, який забезпечується регулярним відновленням основних її структур, речовино-енергетичного складу, а також постійною функціональною саморегуляцією у всіх її ланках.  Він є свідченням здатності системи підтримувати свою фундаментальну природу, тобто рухатися до мети, навіть якщо якісь її елементи змінюються.

Для соціальних працівників, які використовують у своїй роботі теорію системи, важливо враховувати на такі поняття, як еквіфінальність (можливість досягнення результату різними способами) та мультифінальність (ймовірність отримання за одних і тих самих умов  

різних результатів, оскільки елементи системи взаємодіють по різному). Мультифінальність передбачає протилежний принцип,