Профілактика наркотичної залежності серед учнів, молоді у роботі соціального педагога

Соціальній системі властиве явище диференціації (лат. differentia–відмінність) – збереження власної ідентичності у процесі розширення чи звуження свої меж. Такий системний процес спостерігається, наприклад, коли в сім’ї народження або з’являється всиновлена  дитини, приєднанням до сім’ї дідуся чи бабусі або з переїздом дорослих дітей з батьківського дому в інше місце проживання.

Розглянемо також і таке поняття, як «соціальна система», тобто особливий тип системи, утвореної з людьми, груп людей, котрі взаємодіють і взаємно впливають на поведінку один одного. Соціальні служби, інтернатні заклади, школи, міністерства, державні адміністрації, суд, а також сім’ї чи громади – це приклади соціальних систем. Прийнято розрізняти неформальні або природні системи (родина, друзі, колеги); формальні системи (групи в співтоваристві, профспілки); суспільні системи (лікарі, школи та інше).

У соціальній роботі виділяється чотири базисних системи:

• Система агента змін (соціальні працівники та організації, що покликані надавати підтримку та допомогу клієнтам);
• Система клієнта (люди, групи, сім’ї, що шукають допомоги);
• Система мети (люди, яких система агента змін прагне змінити, щоб досягти мети);
• Система дії (люди, з якими система агента змін прагне, щоб досягти її цілей. 

Автори цієї класифікації Еліен  Пінкус звертають увагу на ту обставину, що клієнт, мета і система дії можуть збігатися або не збігатися. Окрім того, на їхню думку, люди, які стикаються з проблемами, часто не можуть скористатися системами підтримки, оскільки: 

1. Такі системи можуть не існувати в їхньому житті або не мати необхідних ресурсів чи не відповідати їхнім проблемам (наприклад, літні люди можуть не мати родичів або дружньо налаштованих сусідів);
2. Люди можуть не знати про них чи не бажати скористатися ними (наприклад, дитина, скривджена батьками, може не знати, куди звернутися по допомогу, або може боятися піти до поліції чи соціальної служби в разі якщо вона боїться розлучення з батьками, яких вона любить, незважаючи на кривди);
3. Філософія системи може створювати нові проблеми для тих, хто нею користується (такі як залежність, інтереси, що конфліктують);
4. Системи можуть конфліктувати одна з одною. 

Для соціальних працівників важливе і таке поняття, як «фокусна система», тобто та, яка отримує першочергову увагу у вивченні ситуації. Наприклад, якщо фокусна система – це сім’я, то мають братися до уваги як індивіди, що її утворюють так і характеристики оточення – школи, церкви, сосуді, робочі місця, групи в громаді і розширена сім’я. 

Особливістю будь-якої системи є те, що вона не зводиться до суми її частин чи компонентів, а завжди є чимось більшим. Ця її характеристика носить назву – несумативність. Кожна система має дві характеристики, які мають принципове значення для соціальної роботи:

• вона складається з менших систем;
• вона є, в свою чергу, частиною більшої системи і має свої межі.

Соціальним працівникам слід вважати на те, що різні люди неоднаково визначають межі системи. Так, на думку одних, сім’я обмежується колом людей кревними зв’язками, тоді як, на думку інших, сім’я – це лише ті люди, які, окрім наявності стосунків спорідненості, проживають разом. Якщо межі проникні і завдяки цьому важлива взаємодія чи активний обмін системи з іншими системами ресурсами, інформацію, знаннями, навичками тощо, то таку систему важчають відкритою. Закриті ж системи не мають можливостей для обміну з іншими системами. В разі, коли їхні межі стають відкритими, такі системи найчастіше можуть бути зруйнованими. Соціальні системи отримують інформацію від компонентів як у середині системи, так і від зовнішнього оточення. Цю інформацію із зовнішніх джерел про те, наприклад, який вплив чи ефект спричиняє поведінка індивіда, називають зворотнім зв’язком. 

Розрізняють негативний та позитивний зворотний зв’язок. Негативний зв’язок вказує, що обраний спосіб чи шлях розвитку змін затримує досягнення мети. Наслідком отримання такого зв’язку може бути корекція поведінки відповідно до встановленої мети. Позитивний зворотний зв’язок є показником того, що система розвивається в подібному напрямку, відповідно до обраних цілей, і поведінка, яка призводить до цього, буде заохочуватися та поширюватися. Наприклад, позитивний зворотний зв’язок щодо процесу та наслідків роботи соціальних працівників благодійної організації «Віфанія», яка займається допомогою дітям-сиротам, може означати, що керівники та працівники прагнутимуть удосконалювати та поширювати методи своєї роботи, заохочувати використання набутого досвіду іншими, бо він дозволяє досягти мети, яка стоїть перед працівниками цієї організації – створити кращі умови для розвитку дітей, що виховуються в інтернатних закладах, за можливості, ти їх в сім’ю.

Системи виснажаться або розпадуться чи зруйнуються, якщо не будуть отримувати енергії (нею може бути інформація, знання, навички, ресурси) ззовні. Це явище носить назву ентропії, його часто переживають сім’ї, де є проблеми алкоголізму, сімейного насильства, девіантної поведінки, зловживання щодо дітей.

Системи мають таку властивість, як гомеостаз (рівновага), пов’язану зі здатністю підтримувати свою фундаментальну природу, тобто рухатися до мети, навіть коли якісь її елементи змінюються. Так, наприклад, соціальна служба залишатиметься такою ж системою й у разі зміни її керівництва чи частини персоналу, ліквідації відділів, зміни підпорядкування. Знаходження системою нового балансу після порушення існуючого порядку чи установлених зразків взаємодії означає досягнення