Профілактика прееклампсії в жінок із неспецифічною патологією легень

Тільки за допомогою функціонального дослідження легень можна визначити механізми формування обструктивних порушень, виявити наявність і причину бронхоспазму, визначити гіперреактивність бронхів і етіологічний фактор, що викликає бронхоконстрікцію. Для оцінки вентиляційної функції легень, типу і виразності її порушень використовували такі спірографічні показники: ЖЄЛ – життєва ємність легень (л) ; ФЖЄЛ – форсована життєва ємність легень (л) ; ОФВ1 – обсяг форсованого видиху за першу секунду (л) ; ПОШ вид – пікова об'ємна швидкість видиху (л/с) ; МОШ 25 – максимальна об'ємна швидкість видиху 25% життєвої ємності легень (л/с) ; МОШ 50 – максимальна об'ємна швидкість видиху 50% життєвої ємності легень (л/с) ; МОШ 75 – максимальна об'ємна швидкість видиху 75% життєвої ємності легень (л/с).

Математичні методи дослідження були виконані згідно з рекомендаціями О. П. Мінцера та співавт. (1997).

Результати досліджень та їх обговорення. Як свідчать результати проведених клініко-статистичних досліджень серед всіх 286 жінок з ХНЗЛ в 55, 2% випадків спостерігався ХБ; в 26, 6% – БА та в 18, 2% – ПС і БЕХ. Середній вік всіх обстежених жінок достовірно не відрізнявся за групами та склав 28, 5±2, 2 роки. Основні відмінності між групами були встановлені при вивченні особливостей клінічного перебігу ІІ половини вагітності. Так, в першу чергу, необхідно виділити більш високу частоту в жінок груп А та В порівняно з С прееклампсії (А – 48, 1%; В – 47% та С – 19, 2%) ; анемії вагітних (А – 45, 6%; В – 43, 4% та С – 28, 8%) ; фетоплацентарної недостатності (А – 41, 1%; В – 39, 5; та С – 23, 1%) та безпосередньо загострення легеневої патології (А – 31, 6%; В – 34, 2% та С – 23, 1% відповідно). Безумовно, в цьому звўязку особливий інтерес представляють дані про терміни розвитку вищеописаних ускладнень. Незалежно від конкретного варіанту ХНЗЛ відмічено один і той же ланцюг за термінами розвитку: загострення легеневої патології – прееклампсія – анемія вагітних – фетоплацентарна недостатність. В свою чергу це суттєво вплинуло на частоту кесаревих розтинів (А – 22, 2%; В – 21, 1% та С – 13, 5%) та перинатальних втрат (А – 31, 6‰; В – 39, 5‰ та С – 19, 2‰ відповідно).

Отже, як показали результати проведених клініко-статистичних досліджень, в структурі ХНЗЛ переважає ХБ, на частку якого припадає більше 55%. В порівняльному аспекті саме для цих жінок характерно більш високий рівень акушерських та перинатальних ускладнень, в першу чергу, за рахунок прееклампсії. Використовувані загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи недостатньо ефективні, що є переконливою підставою для розробки акушерських та перинатальних ускладнень у жінок з ХБ.

Отримані нами результати свідчать, що середній вік жінок із легеневою патологією істотно не відрізнявся по групах і склав 28, 7±2, 1 років. Основними особливостями репродуктивного анамнезу в жінок із легеневою патологією є висока частота артифіційних (22, 0% і 20, 0%) і мимовільних ранніх абортів (16, 0% і 14, 0%). Кількість первовагітних склала в І групі 10, 0% і в ІІ – 14, 0%; первородящих – відповідно 44, 0% і 46, 0%. Крім того, звертає на себе увагу й істотний рівень початкової жіночої неплідності – 16, 0% у І і 20, 0% – у ІІ групі. Отримані результати, безумовно, вказують на наявність обтяженого репродуктивного анамнезу в жінок із неспецифічною патологією легень, що, у свою чергу, необхідно враховувати при розробці комплексу лікувально-профілактичних заходів.

Традиційними факторами ризику розвитку акушерської і перинатальної патології є початкова генітальна і екстрагенітальна патологія (Ю. В. Вороненко та співавт., 1997; Н. Г. Гойда, 1996). Відповідно до отриманих нами результатів в жінок із неспецифічною патологією легень найчастіше мали місце патологічні зміни шийки матки (І група – 22, 0% і ІІ група – 26, 0%) і трохи рідше – запальні процеси матки і придатків (І група – 20, 0% і ІІ група – 16, 7%) та порушення менструального циклу (І група – 16, 0% і ІІ група – 14, 0%). Крім того, представлені дані свідчать про істотну частоту супутньої соматичної захворюваності серед жінок із неспецифічною патологією легень: І група – 36, 0% і ІІ група – відповідно 34, 0%. Серед різноманітних нозологічних форм частіше інших зустрічалися нейроциркуляторна астенія (І група – 14, 0% і ІІ група – 10, 0%) і пієлонефрит (по 10, 0% у кожній групі). При зіставленні термінів розвитку основної і супутньої екстрагенітальної патології нам не вдалося виявити значних закономірностей.

Як було вже відзначено вище, нами розглянуто основне захворювання легень – хронічний бронхіт. У цьому зв'язку певний інтерес представляє структура і терміни розвитку основної легеневої патології. При аналізі тривалості основного захворювання можна відзначити, що при хронічному бронхіті цей показник був трохи більш 5 років. При з'ясовуванні взаємозв'язку між основними особливостями преморбідного фону (репродуктивний анамнез, фонова гінекологічна і соматична захворюваність) нами не встановлено достовірних розходжень між І і ІІ групами.

Таким чином, як показали результати проведеної клінічної характеристики обстежених жінок, неспецифічна патологія легень супроводжується істотним рівнем обтяженого