Профілактика прееклампсії в жінок із неспецифічною патологією легень

При оцінці клінічного перебігу гестаційного періоду і наслідків розродження використано загальноприйнятий методологічний підхід (В. А. Заболотнов, 2000), що полягав у вивченні порівняльних аспектів акушерської і перинатальної патології серед жінок І і контрольної груп. Після 20 тижнів вагітності розходження між групами носили більш виражений характер. В першу чергу це стосувалося високої частоти прееклампсії за рахунок різноманітного ступеня тяжкості (36, 0% проти 6, 0% – в контрольній). Це стало підставою для більш детального вивчення структури і термінів розвитку даного ускладнення. Так, в жінок із легеневою патологією частіше зустрічалися прееклампсія легкого (42, 0%) і середнього ступеня тяжкості (34, 0%) в порівнянні з тяжкими формами (24, 0%). Вираженого взаємозв'язку між конкретним варіантом легеневої патології і ступенем тяжкості прееклампсії не встановлено. Вивчення частоти основних проявів прееклампсії показало явну перевагу всіх трьох класичних симптомів (гіпертензія + набряки + протеїнурія) – 42, 0% у порівнянні з іншими варіантами: гіпертензія + набряки (23, 0%) ; гіпертензія + протеїнурія (23, 0%) і набряки + протеїнурія (12, 0%).

При оцінці поєднання прееклампсії з акушерською і соматичною патологією відзначено, що найчастіше спостерігалися анемія вагітних (82, 0%) і фетоплацентарна недостатність (70, 0%), а трохи рідше – загострення легеневої патології (52, 0%) і загроза передчасних пологів (42, 0%). Отримані результати наочно підтверджують актуальність обраного наукового напрямку і дозволяють виділити самостійну наукову задачу, рішенню якої і присвячена представлена робота.

Серед інших варіантів ускладнень гестаційного періоду звертає на себе увагу значний рівень анемії вагітних (46, 0% проти 32, 0% – у контрольній) і фетоплацентарної недостатності (40, 0% у порівнянні з 10, 0% – у контрольній). Частота перенесеної респіраторної інфекції була аналогічною з І половиною вагітності (І половина – 26, 0% і ІІ половина – відповідно 24, 0%), проте загострення легеневої патології спостерігалося частіше після 20 тижнів гестаційного періоду (І половина – 23, 3% і ІІ половина – 30, 0%). При вивченні взаємозв'язку між погіршенням соматичної патології і розвитком акушерських ускладнень після 20 тижнів вагітності встановлена пряма корелятивна залежність тільки між рівнем прееклампсії (r = + 0, 82) і фетоплацентарної недостатності (r = + 0, 72).

Певний інтерес представляють дані про терміни розвитку основної соматичної і акушерської патології серед жінок І групи. Відповідно до отриманих даних спочатку (26, 2 тиж.) відбувається загострення легеневої патології, після чого розвиваються прееклампсія (28, 1 тиж.), гестаційна анемія (31, 4 тиж.) і фетоплацентарна недостатність (33, 7 тиж.). Такі результати дозволяють вибудувати чіткий ланцюжок розвитку основних ускладнень ІІ половини вагітності в жінок із хронічним бронхітом, а також визначити першочерговість вирішення наукових задач з метою розробки комплексу лікувально-профілактичних заходів, на що також вказують у своїх роботах вітчизняні дослідники (Ю. І. Фещенко та співавт., 1997; А. М. Братчик та співавт., 1998).

Як вже відзначалось вище, загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи містили використання антигіпоксантів (вітамін Є) ; антиагрегантів (курантил, трентал, компламін) ; спазмолітиків (но-шпа, папаверин) і комплексу вітамінів і мінералів. Крім того, у 24, 0% випадків виникла необхідність додаткового використання антибактеріальних препаратів, що не мають тератогенного ефекту (напівсинтетичні пеніциліни), а в 40, 0% спостережень – гомеопатичних засобів, що поліпшують функцію органів дихальної системи. Незважаючи на широке використання різноманітних медикаментозних засобів у 10, 0% випадків відбулися передчасні пологи (у терміні 34-35 тиж.), в усіх випадках на фоні тяжких форм прееклампсії і загострення легеневої патології. Клінічно це виявлялося передчасним розривом плодових оболонок на фоні вираженого інтраамніального інфікування, підтвердженого резуль-татами мікробіологічних і ехографічних досліджень.

В сучасній літературі ряд авторів (А. Г. Коломійцева та співавт., 1999; Г. К. Степанківська та співавт., 1999) вказують на високу частоту різноманітних ускладнень при розродженні жінок із легеневою пато-логією. Отримані нами результати свідчать про високий рівень передчасного розриву плодових оболонок (40, 0% у порівнянні з 10, 0% у контрольній) із наступним розвитком різноманітних аномалій пологової діяльності (32, 0% проти 6, 0% у контрольній) і гострого дистреса плода (30, 0% у порівнянні з 4, 0% у контрольній). Дуже показовим є й істотна питома вага таких ускладнень, як висока гіпертензія (20, 0%) і дихальна недостатність (16, 0%) безпосередньо при розродженні. Прямим наслідком цих розходжень стала висока частота кесаревих розтинів в жінок із легеневою патологією (24, 0%), в основному, із приводу неефективного лікування аномалій пологової діяльності і прогресуючої гіпоксії плода.

Порівняльний аналіз перинатальних наслідків розродження жінок контрольної й основної груп показав явну перевагу серед новонароджених І групи різноманітних форм асфіксії (26, 0% проти 10, 0% у контрольній) і макроскопічних ознак внутрішньоутробного інфікування (14, 0% у порівнянні з 2, 0% у контрольній). В постнатальному періоді це підтверджувалося істотним рівнем постгіпоксичної енцефалопатії (24, 0%), а також наявністю тільки в І групі гіпербілірубінемії (6, 0%), реалізації внутрішньоутробного інфікування (6, 0%) і геморагічного синдрому (4, 0%). Перинатальні втрати склали три випадки (66, 0‰) – два – дистрес-синдрому на фоні недоношеності й один – природжена пневмонія з тяжкою дихальною недостатністю. На думку головних