Програма сприяння зайнятості

Міжнародний досвід розвитку і вдосконалення механізму соціального захисту населення сприяє формуванню системи матеріальної самозабезпеченості. Важливою функцією державного регулювання є створення макроекономічних передумов функціонування цієї системи. Створення макроекономічних умов матеріальної самозахищеності населення України вимагає впровадження таких заходів: забезпечення системи ефективної зайнятості населення; професійної підготовки й перепідготовки кадрів; організації ефективної системи оплати праці; державного регулювання диференціації доходів населення за допомогою оподаткування тощо.

Для України вирішення питань соціального захисту населення на сучасному етапі є надскладним, оскільки в ринкових умовах зниження обсягів виробництва скорочуються джерела надходжень до державного бюджету, що обмежує розмір видатків на соціальні потреби. Цілі, принципи і напрями державного регулювання зайнятості населення становлять теоретикометодологічні засади для розроблення конкретного механізму регулювання. Сучасний механізм регулювання зайнятості – поєднання ринкового механізму саморегулювання економічних процесів і системи заходів щодо державного сприяння зайнятості. До системи державного регулювання має входити законодавче, нормативно-правове та інформаційне забезпечення політики зайнятості, а також економічні, соціально-політичні й організаційно-адміністративні важелі її реалізації.

Ефективне управління зайнятістю населення неможливе без вдосконалення нормативно-правових механізмів її регулювання. Це передусім удосконалення соціального законодавства, розроблення нових і доповнення існуючих законодавчих й нормативних актів про працю, заробітну плату, соціальний захист, соціальне партнерство, соціальне страхування та інші з метою встановлення, перегляду соціальних гарантій, прямого забезпечення державної частини цих гарантій, визначення конкретної компетенції органів державного регулювання різних рівнів у реалізації політики зайнятості. Зазначимо, що державна політика зайнятості не має нині узгоджених організаційно-правових механізмів реалізації окремих напрямів. Це зумовлює потребу побудови цілісної системи трудового законодавства України, що регулюватиме трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від їх форми власності, виду діяльності й галузевої приналежності. З ухваленням основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також Закону «Про обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» особливої актуальності набуває процес внесення змін і доповнень до чинних законодавчих, нормативних актів. Виникає потреба перегляду і скасування міністерствами та відомствами, органами центральної виконавчої влади їх нормативних актів, що суперечать Закону України «Про обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Інформаційне забезпечення державного регулювання зайнятості є водночас умовою і елементом механізму реалізації, оскільки воно дає змогу простежити структурні зрушення в зайнятості, динаміку трудових процесів, зміни кількісних і якісних показників рівня життя населення. До системи інформаційного забезпечення мають входити дані державної статистики й соціологічних обстежень, що дають змогу оцінити результати державної політики зайнятості, за потреби коригувати її та робити обґрунтовані прогнози її наслідків. Основою розробки такої системи мають бути показники та індикатори, відсутність яких призводить до неконтрольованого ухвалення політичних, економічних і соціальних рішень. Важливою складовою адміністративно-організаційного механізму регулювання зайнятості є розроблення на державному й регіональному рівнях програм зайнятості населення на коротко- і довгостроковий період та ув'язки (координації) основних показників цих програм з основними показниками державних програм економічного й соціального розвитку відповідного рівня.

З-поміж багатьох складових державного механізму регулювання зайнятості важлива роль належить соціально-економічним важелям, що торкаються інтересів учасників виробництва і впливають на їх економічний стан. За допомогою цих важелів можна управляти галузевою, професійною, територіальною мобільністю робочої сили. Система заходів економічного механізму спрямована на формування матеріальної бази функціонування державних гарантій у сфері зайнятості населення і яка передбачає: запровадження сприятливої інвестиційної політики; розвиток ринкової інфраструктури; стабілізацію й цільове спрямування фінансування сфери зайнятості; подальше реформування відносин власності, роздержавлення й приватизацію; надання пільг у кредитуванні та оподаткуванні суб'єктам господарювання, що забезпечують розширення виробництва і створення нових робочих місць. Однією із ключових ланок економічного реформування, що безпосередньо впливає на рівень й структуру зайнятості, є зміна форм власності.

Роздержавлення та приватизація одержавлених сфер економіки є специфічним засобом відродження класу підприємців і водночас забезпечення ефективної зайнятості, стає економічним підґрунтям інтенсивної міграції трудових ресурсів, позитивних змін у мотивації праці, оздоровлення морально-психологічних установок людини у трудовій сфері. Широке послідовне ринкове реформування державного сектора зумовлює об'єктивні зміни у зайнятості й поступово через ринок праці підпорядковує сферу трудових відносин потребам інтенсивного економічного розвитку. Загальний показник зайнятості населення перебуває у взаємозв'язку і взаємозалежності з показниками інвестицій, процентних ставок, обсягів виробництва, доходів, податків, що виконують роль дійових важелів макроекономічного регулювання. Активно впливаючи на них, держава може змінювати рівень і структуру зайнятості. Головним засобом макроекономічного регулювання зайнятості є державна інвестиційна політика, оскільки вона відіграє вирішальну роль у перехідних процесах, структурній перебудові економіки, реалізації соціальних програм. З переходом до ринку в результаті децентралізації основних джерел економічного, науково-технічного й соціального розвитку частина централізованих інвестицій у загальній структурі капіталовкладень скорочується, що вимагає ефективного їх розподілу та використання.

Досягнення повної, продуктивної й вільно обраної зайнятості зумовлюється не стільки розмірами державних інвестицій, скільки змінами галузевої та територіальної структури виробництва, модернізацією виробничої бази на сучасній техніко-технологічній і організаційно-інформаційній основі, інтенсивністю процесу реструктуризації, що зумовлює потребу активної участі держави у структурній політиці. Особливе місце у системі державного управління зайнятістю на макро- і мікрорівні займає регулювання оплати праці, що тісно пов'язано з політикою ціноутворення, оподаткування, зайнятості, соціального забезпечення. Система економічних заходів, як і загалом система державного регулювання зайнятості населення, має перебувати у руслі загальноекономічного реформування і відповідати принципам