Принципи забезпечення безпеки населення в надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів

Зауважимо, що табличні значення константи Сt справедливі для коротких експозицій, які значно відрізняються. Для АС це значення справедливе за часу t, що виміряється декількома хвилинами, для CG – уже в межах однієї години. У разі вдихання впродовж тривалого часу зараженого повітря з невисокими концентраціями в ньому ОР значення Сt збільшується внаслідок часткового розкладання отруйної речовини в організмі й неповного поглинання її легенями. Наприклад, для АС відносна токсичність за інгаляції LСt50 коливається від 1 мгхв/л для високих концентрацій її в повітрі до 4 мгхв/л, коли концентрації ОР невеликі.

Гранична токсодоза РD (Р від англ. рrіmаrу – початковий) – кількість ОР, що викликає початкові ознаки ураження організму з певною ймовірністю або, що те саме, початкові ознаки ураження у певного відсотка людей або тварин. Граничні токсодози позначають РD100 і РD50.

Цифрові індекси, що характеризують відсоток уражених (чи ймовірність ураження), загалом можуть мати будь-яке задане значення. У разі оцінювання ефективності отруйних речовин зазвичай використовують значення LD50 (або відповідно ID50, PD50).

У дозах, менших за LD50, ОР викликають ураження різного ступеня тяжкості: важкі – за 0, 3-0, 5 LD50, середні – за 0, 2 LD50 і легкі – приблизно за 0, 1LD50.

Тривалість дії ОР на місцевості називають стійкістю зараження, під якою розуміють час збереження ОР уражаючої дії.

Стійкість ОР на місцевості залежить від їх хімічної активності та сукупності фізико-хімічних властивостей (температури кипіння, тиску насиченої пари, легкості й певною мірою в’язкості й температури плавлення).

Стійкість ОР у незмінних лабораторних умовах можна приблизно оцінити за так званою відносною стійкістю Q. Це безрозмірна величина, що показує, наскільки конкретна ОР за визначеної температури повітря випаровується швидше чи повільніше, ніж вода за температури повітря 15С.

Зі зниженням температури стійкість ОР збільшується.

Варто пам’ятати, що відносна стійкість не характеризує тривалість уражаючої дії отруйної речовини, оскільки вона визначається не тільки леткістю та стійкістю ОР на місцевості, але й її токсичністю.

Реальна стійкість ОР на місцевості залежить від кліматичних і метеорологічних умов, що сприяють прискоренню або уповільненню випаровування речовини. При цьому найбільше значення мають температура повітря й ґрунту, вертикальна стійкість приземного шару атмосфери та швидкість вітру. Природно, що взимку за інверсії та у безвітряну погоду стійкість ОР буде щонайбільшою, а влітку за конвекції та сильного вітру – щонайменшою.

Зауважимо, що стійкість ОР за тривалістю її перебування на зараженій поверхні не завжди збігається із здатністю заражати атмосферу. Так, за низьких температур речовина НD випаровується так повільно, що зараження повітря незначне. За середньої щільності зараження 25 г/м2 і середньої швидкості вітру стійкість НD улітку (25С) становить 1-1, 5 доби, за 10С – кілька діб, а в деяких випадках і тижнів.

Леткі ОР, що мають низьку температуру кипіння, на зразок AC і СG, майже не заражають поверхні об’єктів, вони нестійкі й час їх уражаючої дії відповідає часу отруєння атмосфери. У стійких ОР з максимальними концентраціями, що значно перевищують бойові, час уражаючої дії залежить від тривалості зараження поверхні. Тому часто й стійкість ОР на місцевості дорівнює часу їх уражаючого дії в атмосфері.

Отруйні речовини у вигляді грубо дисперсних аерозолів і крапель заражають місцевість і розташовані на ній об’єкти, одяг, засоби захисту й воду. Вони здатні завдавати шкоди людям і тваринам, як у разі осідання, так і після зараження певних ділянок місцевості. В останньому випадку ураження може бути отримане інгаляційним шляхом унаслідок випару ОР із заражених поверхонь, у результаті шкірно-резорбційної дії під час контакту людей і тварин з цими поверхнями чи перорально під час вживання заражених продуктів харчування та води.

Кількісною характеристикою ступеня зараження різних поверхонь, зокрема й незахищених шкірних покривів, є щільність зараження, під якою розуміють масу ОР, що припадає на одиницю площі зараженої поверхні; D = M/S, де D – щільність зараження, мг/см2 (г/м2, кг/га, т/км2) ; М – кількість ОР, мг (г, кг, т) ; S – площа зараженої поверхні, см2 (м2, га, км2) ; 1 мг/см2 = 10 г/м2 = 100 кг/га = = 10 т/км2.

Кожна ОР характеризується діапазоном бойових щільностей зараження місцевості разом з розташованими на ній людьми, тваринами й різними об’єктами, значення яких залежать від токсичності ОР і завдань, що розв’язуються. Так, згідно із зарубіжними даними, бойові щільності зараження місцевості речовиною VХ під час виконання завдання знищення людей, захищених протигазами, становить 0, 002-0, 01 мг/см2 (0, 02-0, 1 т/км2). Відповідно бойові щільності зараження для НD дорівнюють 0, 2- 5 мг/см2 (2-5 т/км2).

Залежно від способів застосування хімічної зброї та властивостей отруйних речовин ними можуть бути заражені атмосфера, місцевість або й те, й інше (комбіноване зараження).

Хмару пари (туману, диму, мряки) ОР, що утворюється безпосередньо у мить застосування хімічної зброї, наприклад, у разі спрацювання хімічних боєприпасів, називають первинною хмарою. Вона є причиною