Принципи забезпечення безпеки населення в надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів

Наявність нервово-паралітичних ОР у повітрі, на місцевості й техніці виявляють за допомогою приладів хімічної розвідки.

Охарактеризуємо отруйні речовини загальноотруйної дії. Отруйні речовини загальноотруйної дії, потрапляючи в організм, порушують передачу кисню з крові до тканин. Вони є найбільш швидкодіючими ОР. До них належать синильна кислота (АС) і хлорціан (СК).

Синильна кислота – безбарвна рідина, що швидко випаровується і має запах гіркого мигдалю. Не заражає місцевість і техніку. Дегазацію приміщень, закритих машин здійснюють шляхом провітрювання. На відкритому повітрі можливе значне сорбування синильної кислоти одягом.

Температура кристалізації синильної кислоти становить 14С, тому холодної пори її змішують з хлорціаном чи іншими ОР. Синильну кислоту застосовують за допомогою хімічних авіабомб великого калібру. Ураження настає під час вдихання зараженого повітря.

У разі потрапляння в організм синильної кислоти з’являються такі симптоми: неприємний присмак металу й печіння в роті, оніміння кінчика язика, поколювання в очах, шкрябання в горлі, занепокоєння, слабкість і запаморочення. Потім виникає почуття страху, розширюються зіниці, пульс стає рідким, а дихання нерівномірним. Уражений непритомніє, м’язи починають скорочуватися, розвивається параліч. Смерть настає від респіраторного шоку (зупинки дихання). Дуже високі концентрації викликають так звану блискавичну форму ураження: потерпілий відразу ж непритомніє, його дихання стає частим і поверхневим, потім з’являються судоми, розвивається параліч і настає смерть. Під час ураження синильною кислотою обличчя й слизові оболонки рожевіють. Синильна кислота не має кумулятивної дії.

Перша допомога. На ураженого слід надягнути протигаз, роздавити ампулу з антидотом від синильної кислоти і ввести його у підмасочний простір шолом-маски протигаза. У разі необхідності зробити штучне дихання.

Наявність виявляється синильної кислоти за допомогою приладів хімічної розвідки.

Наступним компонентом хімічної зброї є отруйні речовини психохімічної дії. Зараз на озброєнні деяких армій є психохімічна ОР Бі-Зет (ВZ).

ВZ – біла кристалічна речовина без запаху, погано розчиняється у воді й добре – у хлороформі, діхлоретані й підкисленій воді. Основний бойовий стан – аерозолі. Застосовується за допомогою авіаційних боєприпасів.

ВZ уражає організм, потрапляючи в дихальні шляхи із зараженим повітрям і зараженими їжею й водою. Дія цієї ОР виявляється через 0, 5-3 години. За малих концентрацій виникають сонливість, знижується працездатність. За великих концентрацій спершу впродовж кількох годин спостерігаються прискорене серцебиття, сухість шкіри й сухість у роті, розширення зіниць і зниження м’язової активності. У наступні вісім годин настають заціпеніння та загальмованість мови. Потім розвивається період дії ОР, який продовжується до чотирьох діб. Через 2-3 доби після ураження ОР починається поступове повернення людини до нормального стану.

Перша допомога. На потерпілого слід надягти протигаз і вивести його із зони ураження. Вийшовши на незаражену місцевість, зробити санітарну обробку відкритих ділянок тіла за допомогою ІПП, очі й носоглотку промити чистою водою, витрусити одяг.

Наявність ВZ в атмосфері виявляють за допомогою військових приладів хімічної розвідки.

З воєнною метою можуть застосовувати також отруйні речовини дратівної дії.

Отруйними речовинами дратівної дії є хімічні сполуки, що викликають подразнення очей та органів дихання. Основними представниками ОР цього класу є СS і СR.

До отруйних речовин цієї групи належать також хлорацетофенон (СN). Він діє на організм подібно до СS і СR, але є менш токсичним.

СS – біла, тверда, мало летка кристалічна речовина із запахом перцю. Погано розчиняється у воді, спирті, ацетоні, хлороформі. Бойовий стан – аерозолі. Застосовують за допомогою хімічних авіаційних бомб, артилерійських снарядів, генераторів аерозолів і димових гранат. Можливе використання у вигляді тривало діючих рецептур СS-1 і СS-2.

У малих концентраціях СS має дратівну дію на очі та верхні дихальні шляхи, а у великих – викликає опіки відкритих ділянок шкіри, у деяких випадках – параліч дихання, зупинку серця й навіть смерть. Ознаки ураження: сильне печіння й біль в очах і грудях, сльозотеча, мимовільне закривання повік, чхання, нежить (іноді з кров’ю), хворобливе печіння в роті, носоглотці, у верхніх дихальних шляхах, кашель і біль у грудях. Якщо вийти із зараженої зони чи надягти протигаз, симптоми продовжуватимуть наростати впродовж 15-20 хвилин, а потім поступово, через 1-3 години, припиняться.

СR – кристалічна речовина жовтого кольору. У воді розчиняється погано, а в органічних розчинниках – добре. Бойове застосування аналогічне СS. Токсична дія СR подібна до дії СS, але справляє сильніший дратівний вплив на очі та верхні дихальні шляхи.

У разі впливу дратівних ОР необхідно надягти протигаз. За сильного подразнення верхніх дихальних шляхів (кашель, печіння, біль у носоглотці) слід роздавити ампулу з протидимною сумішшю і ввести її під шолом-маску протигаза. Після виходу із зараженої атмосфери необхідно прополоскати рот, носоглотку, промити очі 2% -вим розчином питної соди або чистою водою. Видалити ОР с одягу, витрусивши його.

Окрему групу становлять отруйні речовини задушливої дії. До них належить фосген (СG).

За звичайних умов фосген (СG) – це безбарвний газ, в 3, 5 раза важчий за повітря, з характерним запахом прілого сіна чи гнилих фруктів. У воді розчиняється погано й легко нею розкладається. Бойовий