Принципи забезпечення безпеки населення в надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів

Нерідко в літературі наводять тактичні класифікації ОР, що ґрунтуються на врахуванні швидкості й тривалості їх уражаючої дії, здатності вирішувати певні бойові завдання.

Розрізняють, наприклад, швидко діючі і повільно діючі ОР залежно від наявності періоду прихованої дії. До швидко діючих належать нервово-паралітичні, загальноотруйні, дратівні та деякі психотропні речовини, тобто ті, які за кілька хвилин призводять до летального кінця або втрати працездатності. До повільно діючих речовин відносять шкірнонаривні, задушливі та окремі психотропні речовини, здатні знищити або тимчасово уразити людей і тварин тільки після періоду прихованої дії, що триває від однієї до декількох годин. Такий поділ ОР також умовний, бо деякі повільно діючі речовини, потрапляючи в атмосферу в дуже високих концентраціях, швидко викликають ураження майже без періоду прихованої дії.

Залежно від тривалості збереження уражаючої дії ОР поділяють на короткочасно діючі (нестійкі чи леткі) і тривало діючі (стійкі). Вражаюча дія перших обчислюється ліченими хвилинами (АС, СG), дія других може тривати від кількох годин до кількох тижнів після їх застосування, залежно від метеорологічних умов і характеру місцевості (VХ, GD, НD). Такий поділ ОР також умовний, оскільки короткочасно діючі ОР холодної пори року нерідко стають тривало діючими.

ОР як засоби ураження характеризуються бойовими властивостями. Під ними розуміють токсичність, що визначається бойовими концентраціями й токсичними дозами, щільністю та стійкістю зараження, глибиною поширення хмари зараженого повітря. Бойові властивості ОР цілком залежать від сукупності їх фізичних, фізико-хімічних, хімічних характеристик та особливостей фізіологічної дії на організм.

Токсичність (грец. toxikon – отрута) є найважливішою характеристикою ОР, що визначає їх здатність викликати патологічні зміни в організмі, які призводять до втрати працездатності чи загибелі людини.

Кількісно токсичність ОР оцінюють дозою. Дозу речовини, що викликає певний токсичний ефект із заданою ймовірністю, називають токсичною дозою, чи токсодозою.

Токсичні дози, або що викликають різні ступені ураження, залежать від властивостей ОР або отрути, шляху їх проникнення в організм, виду організму та умов застосування хімічної зброї.

Для речовин, що надходять до організму у рідкому чи аерозольному стані через шкіру, шлунково-кишковий тракт або через рани, ефект ураження для кожного конкретного виду організму в стаціонарних умовах залежить тільки від кількості ОР або отрути, що може виражатися в будь-яких масових одиницях. У хімії ОР токсодозу зазвичай виражають у міліграмах.

Токсичні властивості ОР та отрут виявляють експериментальним шляхом на різних тваринах, тому найчастіше використовують поняття питомої токсодози – дози, віднесеної до одиниці живої маси тварини, її виражають у міліграмах на кілограм маси організму (мг/кг).

Токсичність тієї самої ОР навіть у разі проникнення в організм одним шляхом неоднакова для різних видів тварин, а для конкретної тварини помітно відрізняється залежно від способу надходження в організм. Тому після числового значення токсодози в дужках вказують вид тварини, для якої цю дозу визначено, й спосіб введення ОР. Наприклад, запис: «GВ, Dсмерт = 0, 017 мг/кг (кролі, внутрівенно) « означає, що доза речовини GВ 0, 017 мг/кг, уведена кролю у вену, призводить до його смерті.

Розрізняють смертельні, й граничні токсодози.

Смертельна, або летальна токсодоза LD (L від лат. letalis – смертельний) – це кількість ОР, що у разі потрапляння в організм з певною ймовірністю призводить до смерті. Зазвичай користуються поняттями абсолютно смертельних токсодоз, таких, що викликають загибель організму з імовірністю 100% (чи загибель 100% уражених) – LD100 і середньосмертельних, чи умовно смертельних, токсодоз, летальний кінець від введення яких настає у 50% уражених – LD50.

Токсодоза, що виводить зі строю, діяльність людини ID (I – від англ. incapacitate – позбавляти працездатності) – це кількість ОР, що, потрапляючи в організм, може тимчасово паралізувати діяльність людини або призвести до її смерті. Цю токсодозу позначають ID100, чи ID50.

Вираз Т = Сt – добуток концентрації на час називають коефіцієнтом токсичності, це постійна величина Цей добуток, хоча й не є токсодозою у точному значенні цього слова, але дає змогу порівнювати різні ОР за інгаляційною токсичністю. Якщо, наприклад, Сt для іприту 1, 5 мг•хв/л, а для фосгену 3, 2 мг•хв/л, то зрозуміло, що, потрапляючи в організм через органи дихання, іприт приблизно вдвічі токсичніший за фосген.

За такого підходу зазвичай не враховують, що частина ОР, яка потрапила в організм з вдихуваним повітрям, видихається й знешкоджується організмом. Не враховують і деякі інші фактори, що впливають на токсичність. Проте добутком Сt і досі послуговуються для оцінювання інгаляційної токсичності ОР. Часто його неправильно називають токсодозою. Доцільнішою є назва «відносна інгаляційна токсичність».

Для характеристики смертельної та граничної токсичності ОР, що уражають організм через органи дихання у вигляді пари чи аерозолів, використовують ті самі букви й цифрові індекси, що й за токсодоз ОР шкірнорезорбційної дії. Їх позначають відповідно LCt100 і LCt50, IСt100 і IСt50.

Відносна токсичність ОР у разі інгаляції залежить від фізичного навантаження на людину. Для людей, зайнятих важкою фізичною працею, вона буде значно меншою, ніж тих хто не несе навантажень. Зі збільшенням інтенсивності дихання зростає й швидкість дії ОР. Наприклад, для GВ за легеневої вентиляції 10 л/хв