Принципи забезпечення безпеки населення в надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів

Хмару пари ОР, що утворюється під час випаровування отруйної речовини із зараженої місцевості, техніки й споруд, називають вторинною хмарою.

Як первинна, так і вторинна хмари ОР поширюються в напрямку вітру на значні відстані від місця утворення. Відстань від підвітряного краю ділянки застосування хімічної зброї (ділянки зараження) до зовнішньої межі зараженої місцевості, на якій зберігається бойова концентрація ОР, називають глибиною поширення хмари зараженого повітря.

Глибина поширення первинної хмари зараженого повітря залежить від багатьох факторів, з яких основними є первинна концентрація ОР, ступінь вертикальної стійкості приземного шару атмосфери, швидкість вітру, топографія місцевості.

Глибина поширення хмари ОР майже прямо пропорційна початковій концентрації отруйної речовини. За конвекції глибина поширення первинної хмари буде втричі менша, а за інверсії – утричі більша, ніж за ізотермії. Якщо на шляху хмари зараженої атмосфери зустрічається лісовий масив або височина, то глибина її поширення зменшується.

Відстань, на яку поширюється первинна хмара зараженого повітря на відкритій місцевості за ізотермії, становить 2-5 і 15-25 км відповідно для нервово-паралітичних та шкірнонаривних ОР.

Глибина поширення вторинної хмари зараженого повітря також зумовлена кількома факторами. Що більша ділянка й щільність зараження, то далі за напрямком вітру поширюється вторинна хмара. Вплив швидкості вітру, вертикальної стійкості повітря та топографічних особливостей місцевості на глибину поширення вторинної хмари подібний до впливу цих чинників на пересування первинної хмари.

Початкова мить уражаючої дії хмари зараженої атмосфери передусім залежить від швидкості вітру й віддалення від підвітряної межі району застосування хімічної зброї. Середня тривалість уражаючої дії первинної хмари відносно невелика й не перевищує 20-30 хвилин. Середню тривалість уражаючої дії вторинної хмари визначають часом повного випаровування ОР із заражених поверхонь і вимірюють годинами або навіть кількома добами.

Таким чином, глибина поширення первинної та вторинної хмар зараженої атмосфери й тривалість їх уражаючої дії визначаються масштабом застосування, фізико-хімічними та токсичними властивостями ОР.

Наведемо характеристику отруйним речовинам нервово-паралітичної дії.

Потрапляючи в організм, ОР нервово-паралітичної дії уражають нервову систему. Характерним симптомом ураження є звуження зіниць очей (міоз). Основними представниками цієї групи ОР є зарин (GВ) і ві-ікс (VХ).

Зарин (GВ) – безбарвна чи жовтувата летка рідина, майже без запаху, узимку не замерзає. Змішується з водою й органічними розчинниками в будь-яких пропорціях, добре розчиняється в жирах. Стійкий до дії води, що зумовлює тривале зараження непроточних водойм (до двох місяців). Зарин застосовують для ураження людей шляхом зараження приземного шару повітря (у вигляді коротких вогневих ударів артилерією, ракетами й тактичною авіацією). Основний бойовий стан – пара. За середніх метеорологічних умов пара зарину може поширюватися за вітром до 20 км від місця застосування. Стійкість зарину влітку – кілька годин, узимку – до двох діб.

Пара зарину здатна поглинатись одягом і після виходу із зараженої атмосфери десорбуватися, заражаючи повітря. Тому протигази слід знімати тільки після проведення спеціальної обробки й контролю повітря.

Ві-ікс (VХ) – мало летка безбарвна рідина, що не має запаху й не замерзає взимку. У воді розчиняється помірно (5%), в органічних розчинниках і жирах – добре. Заражає відкриті водойми на дуже тривалий час – до шести місяців. Основний бойовий стан – грубо дисперсні аерозолі. Аерозолі VХ заражають приземні шари повітря й поширюються у напрямку вітру вглиб на 5-20 км, уражають людей через органи дихання, відкриті ділянки шкіри та одяг, заражають місцевість, техніку й відкриті водойми. VХ застосовується за допомогою артилерії, авіації, а також хімічних фугасів. Поверхні техніки та інших об’єктів, заражені краплями VХ, небезпечні влітку впродовж 1-3 діб, узимку – 30 діб.

Стійкість VХ на місцевості (шкірнорезорбцій дія) : улітку – від 7 до 15 діб, узимку – на весь період аж до настання тепла.

До отруйних речовин нервово-паралітичної дії належить також зоман (GD), що за своїми властивостями посідає проміжне місце між зарином і VХ.

Нервово-паралітичні ОР здатні уражати людину за будь-якого способу надходження в організм. У разі потрапляння в організм через органи дихання за легкого ступеня ураження спостерігаються погіршення зору, звуження зіниць очей (міоз), утруднення дихання, почуття тяжкості в грудях (загрудинний ефект), посилюється виділення слини та слизу з носа. Ці явища супроводжуються сильними головними болями й можуть тривати 2-3 доби. У разі впливу на організм смертельних концентрацій ОР виникають сильний міоз, ядуха, рясне слино- і потовиділення, з’являються почуття страху, блювота, пронос і судоми, що можуть тривати кілька годин. Смерть настає від паралічу дихальних м’язів і зупинки серця.

За дії ОР через шкіру картина ураження подібна до інгаляційної. Відмінність лише у тому, що симптоми виявляються через деякий час (від декількох хвилин до кількох годин). При цьому з’являються скорочення м’язів в місці потрапляння ОР, потім судоми, м’язова слабкість і параліч.

Перша допомога. Ураженому необхідно надягти протигаз (у разі потрапляння аерозолів або крапель ОР на шкіру обличчя протигаз надягають тільки після обробки обличчя рідиною з індивідуального протихімічного пакета (ІПП). Потім слід за допомогою шприц-тюбика з червоним ковпачком з аптечки індивідуальної ввести антидот й вивезти ураженого із зараженої території. Якщо впродовж 10 хвилин судоми не припиняться, необхідно повторно ввести антидот. Коли