+3 8(066) 185-39-18
fдоговорам купівлі-продажу, передбачені інвестиції на суму 1, 7 млрд. грн. [3; 1].
Головними завданнями на 2002 рік є продаж «Укртелекому», контрольних пакетів 12 обласних енергетичних компаній та залишків акцій тих обленерго, які було продано раніше, а також підприємств холдингів, металургії, хімічної промисловості, машинобудування. В наступному році всі зусилля будуть направлені на виконання завдань з надходженння коштів від приватизації до Держбюджету у сумі 1 млрд. доларів, вдосконалення законодавчої бази приватизації, в першу чергу – прийняття Закону про ФДМУ і зняття тих юридичних питань щодо конкретних підприємств, які зараз гальмують їх приватизацію. І звичайно, якісний склад підприємств, які пропонуються до продажу в наступному році, вимагає активного пошуку потенційних покупців і проведення великої рекламної компанії.
До основних проблем процесу приватизації в Україні можна віднести нвступні:
відтягування термінів продажу підприємств. А як свідчать численні факти, підприємства, залишаючись у державній власності, втрачають свою інвестиційну привабливість, виробничі потужності, накопичують великі борги замість прибутків. І це вже правило з невеликими винятками. Все це якнайгірше позначається на їх продажу – вони або зовсім не знаходять покупця, або їх купують за безцінь. До того ж державні підприємства підпадають під дію різноманітних напівлегальних схем, які призводять до розбазарювання їхнього майна. Чим довше підприємство знаходиться в державній власності, тим більше часу змушені витрачати його приватні покупці, аби досягти стабілізації виробництва і нормального рівня діяльності. У результаті втрачає перш за все держава – це несплачені податки і соціальна незадоволеність населення;
недостатньо розвинутий фондовий ринок. Інформаційна закритість приватизованих підприємств, все ще низька ліквідність українських цінних паперів, тиск податкового пресу, який змушує якнайглибше «ховати» прибуток, низька ефективність виробництва не сприяють інвестиційній активності. У результаті виникає зачароване коло: інвестиційна привабливість підприємства залежить від кількості вкладених коштів, а бажання вкласти кошти – від інвестиційної привабливості;
несвоєчасне проведення реструктуризації підприємств, обмеженість фінансових ресурсів для передприватизаційної підготовки в напрямі підвищення ліквідності та привабливості підприємств, що призвело до недостатньої заінтересованості інвесторів до них;
недостатнє залучення до приватизації великих іноземних компаній, що визначають технічну, технологічну політику у відповідних секторах світової економіки. Саме такі структури, що не зрослися з державною бюрократією, володіють новітніми технологіями та досвідом ринкової економіки, прагнуть реалізації довгострокових масштабних проектів, можуть ефективно впливати на удосконалення українського законодавства, поглиблення та прискорення інтегрування України в міжнародне економічне співтовариство. Якщо до завершення великої приватизації серед власників українських підприємств не буде таких компаній, Україна може ще довго перебувати на узбіччі промислового прогресу. Міжнародні компанії ставлять умови, на які Україна має зважати, якщо хоче їх бачити в себе, тим більше, що ці умови стандартні. Відкритість приватизації, чітка тарифна політика, зважене рішення щодо раніше нагромаджених боргів – з такими умовами ці компанії йшли в усі країни, де здійснювалася широкомасштабна приватизація. Відзначаючи потребу залучення іноземного капіталу, слід враховувати також, що вітчизняні покупці сьогодні не мають коштів, які відповідають планованим обсягам майна, що виставляє держава на продаж, і розміру інвестицій, необхідних підприємствам для модернізації виробництва. Тому штучні перешкоди на шляху іноземного капіталу – це шлях до наддешевого розпродажу державної власності переважно вузькому колові вітчизняних олігархів без надії на швидку реконструкцію та відновлення виробництва;
недостатня прозорість приватизаційних процесів, надмірне захоплення продажем акцій об’єктів, які приватизуються, на фондових біржах, де справжнього власника сховано за торговцем-посередником і неможливі прямі переговори про умови купівлі-продажу між продавцем і покупцем. Для того щоб приватизація була більш відкритою для зовнішнього світу, прозорою й ефективною, треба чимало зробити й у частині формування законодавчої бази. Найважливішим, невідкладним завданням є прийняття Закону України «Про Фонд державного майна України» – закону, що дасть змогу захистити органи приватизації від необґрунтованого втручання в їх функцію політиків і чиновників високого рівня, з одного боку, й підвищити відповідальність керівників органів приватизації за кінцеві результати своєї роботи, з іншого боку. На думку деяких вітчизняних політиків, відсутність такого закону впродовж 10 років приватизації, не випадкова. Вона багатьох влаштовує, оскільки дає змогу «ручного» управління приватизацією [5; 3]. Актуальними законодавчими актами, необхідними для подальшого розвитку економіки, є також Цивільно-процесуальний кодекс України, Закони України «Про управління об’єктами державної власності», «Про акціонерні товариства», «Про холдингові компанії України» та ін. ;
Виплата дивідендів на державну частку акцій. При завданні на 2001 рік 200 мільйонів гривень, до державного бюджету перераховано лише 74, 56 млн. грн. Зокрема, 57, 35 млн. грн. у вигляді самих дивідендів та 17, 2 млн. податку на них. Невиконання завдання зумовлено рішенням Кабінету Міністрів України, де ВАТ «Укртелеком» та ВАТ «Титан» звільнено від сплати дивідендів на загальну суму 167, 8 млн. грн. (ВАТ «Укртелеком» – 148, 9 млн. грн., ВАТ «Титан» – 18, 9 млн., грн.). Розмір нарахування сум дивідендів підприємствам ДАХК «Каскад», ВАТ «Фіолент» та ВАТ «Кримський содовий завод» було зменшено. А рішення щодо нарахування дивідендів НАК «Нафтогаз України» Вищим органом акціонерної компанії взагалі прийняте не було У нинішньому році сума запланованих надходжень дивідендів на державні пакети акцій складає 438, 9 млн. грн. ;
реалізація державної власності поза рамками приватизації, тобто через податкову заставу, виконавче провадження. Це призводить до того, що під час приватизації державними виконавцями