+3 8(066) 185-39-18
fстягується заставлене майно, в податкову заставу передається, а потім реалізується (нерідко за заниженими цінами) найбільш ліквідне майно підприємств. Не випадково, що державні підприємства, які пройшли через такі процедури, значною мірою втрачають свої технічні й фінансові ресурси, привабливість для інвесторів.
На думку керівництва Фонду державного майна України, було б доцільно зупинити, не застосовувати виконавче провадження стосовно майна акціонерних товариств, щодо якого прийнято рішення про приватизацію. Кабінет Міністрів України вживає певних заходів у цьому напрямі, розглянувши у березні 2001 р. стан позаприватизаційного продажу державного майна в Україні. Однак ця проблема, що є актуальною для всіх регіонів України, вимагає свого законодавчого вирішення у напрямі заборони продажу будь-якого майна ВАТ виконавчими службами та податковими органами до завершення приватизації або визнання ВАТ банкрутом. Необхідно, щоб були внесені зміни до Закону України «Про виконавче провадження» щодо продажу державного майна, яке перебуває у виконавчому провадженні, лише через органи приватизації [9; 53].
Для того щоб не допустити покупку підприємств із метою встановлення контролю над їх фінансовими та матеріальними ресурсами, швидкого одержання максимального прибутку за рахунок повного розорення підприємств, доцільно уже найближчим часом ініціювати проти таких псевдовласників проведення процедур банкрутства, широко висвітлюючи такі процеси в засобах масової інформації. Мета – не ліквідувати об’єкти та розпродати активи, а оперативно замінити таких власників. На даний час застосовується непрозора процедура продажу арештованих, узятих під заставу активів підприємств Мін’юстом, податковою адміністрацією та митницею. На жаль, проблема ця не нова й подолати відомчий інтерес тут поки що не вдається.
Досконала законодавча база, яка дістала позитивні оцінки на високому міжнародному рівні, підтримка процесу у вищих ешелонах влади, а також у багатьох політичних колах сприяє вирішенню багатьох приватизаційних проблем. Однак як і 10 років тому, приватизація й сьогодні потребує злагодженості в діях, порозуміння всіх державних органів, а також підтримки дій держави з боку потенційних інвесторів.
Проте вже безперечним є той факт, що за 10 років свого існування приватизація відіграє свою провідну роль у проведенні реформ.
Висновки
На тлі економічних реформ в Україні процес роздержавлення власності є чи не єдиним системоутворюючим чинником, що призвів до реальних позитивних зрушень у соціально-економічній ситуації в країні.
Процес реформування власності ніколи і ніде не був легким та швидким. Особливо це стосується пострадянських країн з їх плановою економікою, збудованою на адміністративно-командних принципах. Україна не виняток з цього правила. Процес приватизації в Україні був також обтяжений певними політичними та соціальними чинниками.
Зараз з упевненістю можна констатувати, що в українську приватизацію повірили великі іноземні інвестори. Це російські компанії (Миколаївський глиноземний завод, Лисичанський нафтопереробний завод ЛИНОС і Запорізький ЗАЛК,), компанія «Казахойл» (Херсоннафтопереробка), голландська компанія Damen (покупець Миколаївського суднобудівного заводу «Океан»), швейцарський концерн Wigor Holding AG (Малинська паперова фабрика) і німецька компанія Dyckerhoff Zement International Gmbx («Волиньцемент»). Компанія Vychodoslovenske Energeticke Zavody S. P. (Словаччина) визнана переможцем у конкурсі з продажу ВАТ «Севастопольенерго», ВАТ «Кіровоградобленерго», ВАТ «Херсонобленерго» та ВАТ «Житомиробленерго». Компанія AES Washington Holdings B. V. (США) визнана переможцем у конкурсі з продажу ВАТ «Київобленерго» та ВАТ «Рівнеобленерго».
Звичайно, не всі продажі пакетів акцій принесли значні надходження до держбюджету, але при цьому вирішена друга головна проблема приватизації – залучення ефективного власника з сучасним менеджментом і ринковими планами розвитку підприємства.
Тисячі підприємств, що вийшли з-під неефективного управління держави, припинили марно витрачати бюджетні кошти на підтримку свого існування і створили критичну масу приватних суб’єктів господарювання. Одним із позитивних наслідків приватизації є підвищення рівня самостійності підприємств у вирішенні всіх виробничих і соціальних питань.
Процес приватизації в Україні сприяє позитивному вирішенню наступних соціально-економічних проблем:
- залучення інвестицій у виробництво для забезпечення його модернізації, освоєння випуску нових видів продукції, яка більш конкурентоспроможна і має вищі споживчі характеристики;
- зацікавленості підприємств у підвищенні обсягів виробництва продукції з виплатою заробітної плати, погашення заборгованостей по заробітній платі;
- зниження рівня безробіття та створення нових робочих місць;
- виплати дивідендів.
У промисловості в 2000 році роздержавленими підприємствами вироблено продукції на 78343, 4 млн. грн., що складало 58, 3% від загального обсягу виробництва (на 01. 01. 2000р. – 55, 5%). На роздержавлених підприємствах у 2000 році було зайнято 3, 3 млн. осіб, що складало 24, 1% працюючих за наймом на підприємствах, в установах та організаціях (крім тих, що віднесені до малих).
Роздержавлені підприємства переважали над підприємствами державної та комунальної форм власності за обсягами виробництва в 2, 4 рази.
У 9 регіонах України частка продукції роздержавлених підприємств перевищувала її середнє значення по промисловості. Так, у Чернігівській області цими підприємствами вироблено майже 93% від обсягу промислового виробництва, в Житомирській, Донецькій, Запорізькій, Черкаській та Сумській – 69-80%, Чернівецькій, Вінницькій областях, м. Києві – 60-64%.
У цілому приватизованими підприємствами за 2000 рік отримано чистий прибуток у розмірі 1830 млн. грн. (79, 6% від загальної суми чистого прибутку, отриманого усіма підприємствами України). Це свідчить про загалом більш ефективну діяльність приватизованих підприємств.
Покращення економічної ефективності зумовило тенденцію поліпшення фінансового стану недержавних підприємств. Згідно зведеного балансу за підсумками 9 місяців