+3 8(066) 185-39-18
f2000 року вартість активів приватизованих підприємств зросла на 3, 5% та становить 177300, 6 млн. грн., з яких основні фонди – 50, 2%. Така структура активів наближається до оптимальної та здатна забезпечити відтворення капіталу.
Позитивно характеризує діяльність приватизованих підприємств їх інноваційна діяльність – збільшення обсягів виробництва нової продукції та впровадження прогресивних технологічних процесів. За 2000 рік ними було освоєно 6, 8 тис. найменувань нових видів продукції, що на 11, 2% перевищує показник 1999 року.
Незважаючи на те що вітчизняна приватизація мала недоліки, вона в остаточному підсумку спричинила створення більш ефективного, ніж державний, недержавного сектора економіки. Як приклад наводилися результати роботи в 2000 році таких галузей промисловості, як харчова, легка, целюлозно-паперова та деревообробна, у яких приватизацію в основному завершено, підприємства вже справилися з «післяприватизаційним шоком» і підвищують ефективність виробництва. У середньому в 3 рази вище, ніж по промисловості, тут темпи зростання виробництва, активніше здійснюються процеси оновлення основних фондів, асортименту продукції. До цих об’єктів виявляють найбільший інтерес іноземні та вітчизняні інвестори. Інтенсивно відбувається зміна менеджерів старої формації, які зросли в умовах панування командної економіки, на нову генерацію управлінців.
Однак не тільки в цих галузях відчутно видно переваги роздержавлення власності, приватної ініціативи. Результати порівняльного аналізу роботи акціонерних товариств, де держава має свою частку, показали, що в сегменті, в якому держава має контрольні пакети акцій підприємств (420 підприємств), за підсумками першого півріччя 2000 року отримано більш як 500 млн грн. збитків, а борги підприємств перед бюджетом зросли на 26 відсотків, в той час, як 590 підприємств, де частка держави становить менш як 25 відсотків, одержали понад 800 млн грн. прибутку та переважно розрахувалися з бюджетом.
Прем'єр-міністр України Анатолій Кінах переконаний, що сутність приватизації ні в якому разі не можна зводити лише до наповнення державного бюджету. Такої ж думки і Голова Фонду державного майна України Олександр Бондар, який зазначив, що ми можемо з оптимізмом дивитися в майбутнє, незважаючи на те, що зараз Фонд державного майна України не може виконати завдання щодо надходження коштів до бюджету. Проте це не єдине завдання Фонду державного майна України. Олександр Бондар переконаний, що зараз в ході приватизації слід залучати ефективних власників, які потім, налагоджуючи роботу підприємства, будуть компенсувати через податки ці ненадходження коштів від приватизації [17; 2].
Приватизація в Україні стала інструментом реформування не тільки економіки, але й усього нашого суспільства. За роки здійснення процесу роздержавлення власності було сформовано соціальний прошарок власників, так званий середній клас, основною заслугою якого є стабілізація суспільно-політичної ситуації в країні та сприяння мирному поверненню нашого суспільства до загальнолюдських цінностей і європейського шляху розвитку.
На світовий ринок впевнено виходять зі своєю продукцією, що здобула міжнародне визнання, такі ВАТ, як Миколаївський глиноземний завод (м. Миколаїв), суднобудівний завод «Ленінська кузня», «Фармак» (м. Київ), Ясинуватський машинобудівний завод (Донецька область), завод «Мотордеталь» (Сумська область), «Ватра» (м. Тернопіль), «Адвіс» (м. Хмельницький), «Світоч» (м. Львів), Луцький підшипниковий завод (м. Луцьк), «Чексіл» (м. Чернігів), вінницька фабрика «Володарка», пивзаводи «Оболонь» (м. Київ) і «Рогань» (м. Харків), Новокаховський завод електрозварювального обладнання (Херсонська область) та ін.
Сьогодні приватизація не розглядається окремо від інших процесів реформування економіки. Найтісніший зв'язок існує між приватизацією і національним фондовим ринком. Приватизація є основним стимулюючим чинником формування і розвитку українського ринку цінних паперів. Це пов'язано з тим, що кількість державних підприємств, перетворених на відкриті акціонерні товариства (ВАТ), які є основними «постачальниками» цінних паперів, з кожним роком збільшується.
Приватизація, звичайно, має великі позитивні наслідки, основними з яких є:
ліквідація державної монополії в багатьох галузях народного господарства, створення основ ринкової конкуренції;
перехід значної частки державної власності до нових власників при мінімумі соціальних конфліктів, а також створення умов для концентрації цієї власності в руках більш ефективних, ніж держава, власників;
формування нових економіко-правових механізмів та ринкових структур.
Головною метою приватизації була й залишається не кількість приватизованих об’єктів або сума одержаних грошових коштів, а поява ефективного власника на підприємствах, і насамперед на тих, які становлять основу промислового потенціалу нашої країни.
Отже, попри всі негаразди, приватизація в Україні є одним із найголовніших чинників становлення ринкової економіки нашої держави.
Список літератури
Амфітеатрова А. Д., Амфітеатров О. Д. Досвід і перспективи приватизації в Україні. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, 2000, № 5.
Бондар О. М. Здобутки та прорахунки приватизації. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, 2000, № 5.
Бондарь А. «Главными объектами 2002 года будут энергокомпании и «Укртелеком». // Инвест Газета 15. 01. 2002.
Григоренко Є. М. Приватизація в Україні: досягнення і недоліки. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, 2000, № 6.
Григоренко Є. М. Приватизація 2001 року. Якою вона буде? // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, 2001, № 2.
Державна програма приватизації на 2000-200 роки. // Урядовий кур'єр, 22. 06. 2000 р.
Заява Фонду державного майна України. // Відомості приватизації, 22. 08. 2001 р.
Зінченко О. М. Про соціально-економічні та психологічні аспекти реформування відносин власності в Україні. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, 2000, № 2.
Зінченко О. М. Про основні цілі та напрямки приватизації в Україні у 1991-2001 рр.. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, 2001, № 5.
Ларцев В. С. До питання про періодизацію основних етапів приватизації в Україні. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, 2000, № 9.
Ларцев В. С. Соціально-політичні та економічні чинники формування української моделі приватизації в 1991-1995 рр.. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, 2001, № 3.
Ларцев В. С. Проблеми і труднощі процесу приватизації у 1996-1999 рр.. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, 2001, № 7.
Ларцев В. С. Проблеми та труднощі процесу приватизації у 1993-1995 рр.. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, 2001, № 4.
Правові аспекти приватизації в Україні. Практичний посібник з питань приватизації. За ред. Ю. І. Єханурова. – Київ: Руська правда, 1996.
Правові аспекти приватизації в Україні. Збірник законодавства з питань приватизації. За ред. Ю. І. Єханурова. – Київ: Руська правда, 1996.
Салата В. М. Особливості етапів роздержавлення та приватизації державного (комунального) майна в Україні. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, 2000, № 12.
Українській приватизації – 10 років. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Приватизація: досвід, здобутки та перспективи». // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, 2001, № 10
Хохлов М. П. Власність: економічний зміст категорії та його реалізація в процесі приватизації. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, 2001, № 2.