Психологічний імідж організації

Поняття соціального стереотипу вперше було введено в науковий оборот американським дослідником засобів масової інформації У. Ліппманом для позначення розповсюджених у суспільній думці упереджених уявлень про членів різних національно-етнічних, соціально-політичних і професійних груп. Стереотипізовані форми думок і суджень із приводу соціально-політичних питань трактувалися ним як своєрідні «вижимки» з основних загальноприйнятих морально-етичних правил, домінуючих соціальних уявлень, і потоку в більшості випадків тенденційної, сугубо політичної пропаганди й агітації[1, 112].

Відповідно до положень У. Ліппмана соціальні стереотипи являють собою основний матеріал, на якому будується масова свідомість. Ліппман зводив мислення до простих реакцій на зовнішні стимули, роль яких виконують саме стереотипи – стійкі, емоційно забарвлені, спрощені моделі об'єктивної реальності, які викликають у людини почуття симпатії чи антипатії до явища, яке асоціюється з тим чи іншим набутим нею досвідом. Стереотипізація процесу мислення в психологічному плані пов'язана з установкою, яка формується у процесі попередньої практики людей. Під установкою, яка складає психологічний ґрунт стереотипу, мають на увазі готовність сприймати явище або предмет певним чином, у визначеному світлі, виходячи з попереднього досвіду сприйняття[1, 112].

Одним словом, стереотипи мають об'єктивну природу і є невід'ємною властивістю психіки людини робити узагальнення. Дійсно, якби людина не мала здатність стереотипізувати, узагальнювати, спрощувати, схематизувати навколишню дійсність, вона не змогла б швидко орієнтуватися в безупинно зростаючому потоці інформації, який до того ж постійно ускладнюється й усе більше диференціюється. Цю можливість забезпечує здатність головного мозку людини виробляти узагальнені уявлення про явища і факти, які формуються на основі попередніх знань людини, а також новій інформації.

Щоб стати зрозумілими і доступними для усіх (для переважної більшості або спеціально виділених частин суспільства), стереотипи (у якості яких можуть виступати визначені оцінки, судження, які мають форму понять) не повинні бути занадто багатогранними і різноманітними. Вони повинні абстрагуватися від деталей, доступних лише фахівцям, і передавати суть події чи явища одним словом, реченням, малюнком, зрозумілим усім або більшості.

Стереотип, як і будь-який психічний феномен, поєднує у собі два взаємодіючі начала – знання і відношення, кожне з яких може ставати домінантним. Для соціального стереотипу переважного значення набуває відношення, тобто емоційно забарвлена оцінка, яка водночас пов'язане з волею і мисленням людини, що й прокладає місток до єдності відношення і знання як раціонального елемента стереотипу.

Ступінь істинності оцінок або суджень, складених індивідом на підставі стереотипів (образів), прямо пропорційний глибині його пізнань у тій області життя, де вони формуються. Тут дуже важливо, який зміст приховується за стереотипом, наскільки глибоко він зачіпає істотні взаємозв'язки явищ, типові риси, властиві подіям або цим явищам. Якщо зв'язки, на яких акцентується увага, або риси, які підкреслюються, несуттєві і поверхневі, то створений стереотип (образ) далекий від життя. Це стереотип перекручений, псевдостереотип (псевдообраз) [4, 34].

Істинний стереотип, який складається при обставинах конкретно-історичного змісту, служить міцним фундаментом свідомого відношення людини до життя, до різного роду явищ і процесів, надійним компасом її поведінки.

Отже, стереотипи мають важливе значення для оцінки людиною соціально-політичних явищ і процесів, однак вони відіграють при цьому двояку, як позитивну, так і негативну роль. З одного боку, стереотипи досить «ощадливі» для свідомості і поведінки людей, оскільки сприяють істотному «скороченню» процесу пізнання і розуміння всього, що відбуваєтьсяу світі і навколо людини, а також швидкому (часто автоматичному) прийняттю необхідних рішень. Не сприяючи точності й аналітичності пізнання, вони збільшують можливості поведінкової реакції на основі насамперед емоційного сприйняття або несприйняття інформації.. Тому в повсякденному житті люди часто поводяться шаблонно, у відповідності зі сформованими стереотипами. Останні допомагають швидко орієнтуватися в тих життєвих обставинах, які не вимагають особливих розумових аналітичних зусиль і не мають потреби в особливо відповідальному індивідуальному рішенні[7, 65].

З іншого боку, спрощуючи процес соціального пізнання, стереотипи ведуть до формування досить примітивної соціальної свідомості, для якої вагомі насамперед всілякі упередження, що часто зводить поведінку людей до набору простих, у чомусь неадекватних автоматичних емоційних реакцій. Подібні стандарти автоматичної реакції відіграють негативну роль у ситуаціях, де необхідна повна й об'єктивна інформація, її аналітична оцінка, прийняття самостійних рішень, здійснення складного соціально-політичного вибору. Завдяки цьому в масовій свідомості нерідко складаються стереотипи, які сприяють виникненню і закріпленню упереджень, неприйняттю нового й ін.

Отже, стереотип, і це підкреслює У. Ліппман, базується на визначених закономірностях функціонування людської психіки. Уся справа лише в тому, заради яких інтересів ці закономірності використовуються[12, 17]. Вказуючи на роль стереотипів у впливі на суспільну думку, Ліппман, зокрема, відзначав, що читач газети не просто довідується новини, а новини з елементом пояснення, яке підказує, як вони повинні бути сприйняті. Він чує повідомлення, але не такі об'єктивні, як факти, а певним чином стереотипізовані, оскільки, перш ніж дійти до читача, кожен газетний матеріал піддається обробці, ціль якої – відібрати, що слід друкувати, визначити, у якому саме місці це розмістити, яку виділити площу для повідомлення і на чому зробити акцент.

Дослідники вже давно стверджують, що створення псевдосенсацій, постійна організація PR-акцій трансформували життя, звичний порядок речей. Для спонтанних подій був необхідний герой, а для організованих – знаменитість. «Герой, – пише Бурстін,