Психологічний імідж організації

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

виді ваг, де оптимум – рівновага. Може перетягати «чаша компанії» – тоді треба істотно працювати над формуванням свого «обличчя» і нав'язувати свій неповторний вигляд всім і надовго. Можна залишити все як є – тоді переважує «чаша клієнта», і треба лише підтримувати уявлення про себе. Це не дуже клопітно і не дуже затратно, безумовно, при позитивному сприйнятті клієнтом компанії. Однак така політика навряд чи залучить додаткове число клієнтів до компанії, та й багатьох старих клієнтів можна втратити, якщо їм захочеться чого-небудь нового. Якщо ж обличчя компанії в очах клієнта виглядає негативно, то є тільки два видимих шляхи роботи з таким іміджем: підтримання негативного іміджу, що поки ще проблематично (у споживача не так багато позитивних емоцій, щоб настільки захотілося негативних), або вкладання величезних засобів, щоб усе-таки довести клієнту, що компанія мала визначені проблеми і тепер на шляху до одужання. Таким чином найменш витратний шлях досягнення рівноваги полягає в тому, щоб пам'ятати про деякі наслідки[1, 211].

Наслідок 1. Імідж компанії повинен відповідати стратегії розвитку компанії, яка спирається на задоволення визначених потреб усього ринку або його сегмента. Громадськості це повинно подаватися як прагнення компанії задовольнити потреби клієнта і, відповідно, побудова іміджу «від потреб клієнта».

Наслідок 2. Імідж компанії відповідає рівню/етапу розвитку компанії.

Наслідок 3. Внутрішній імідж компанії відповідає зовнішньому іміджу компанії.

Наслідок 4. Імідж компанії відповідає сучасному етапу розвитку суспільства, у якому існує компанія.

У цьому заключному наслідку є прихована частина: той імідж компанії, що відкрито подається на ринок, безумовно, повинен відповідати даному етапу розвитку суспільства, однак усередині компанії повинна постійно проводитися робота з можливих трансформацій іміджу відповідно до потенційних змін умов ринку. При цьому нові елементи іміджу повинні поступово вплітатися в старий, звичний малюнок, щоб у постійних клієнтів був час звикнути до них неусвідомлено, а нові клієнти могли оцінити інновації компанії в пошуках чогось нового.

Будь-яка компанія проходить протягом свого життя чотири основних етапи:

1 етап – формування компанії з прицілом на визначений сегмент ринку;

2 етап – утвердження компанії на захоплених позиціях і більш-менш стабільне існування;

3 етап – інноваційна діяльність компанії з метою розширення ринку при стабільно міцному положенні на займаних позиціях (кульмінація існування компанії – «золоте століття») ;

4 етап – трансформація компанії, що приводить або до її відмирання (швидкого – банкрутства, повільного – стагнації), або до чергового інноваційного витка і відродження.

Очевидно, що кожному етапу повинна відповідати своя іміджева політика, як зовнішня, так і (можливо, у першу чергу) внутрішня, покликана забезпечити максимальний прибуток на даному етапі розвитку і підготувати «плацдарм» для благополучного проходження наступного етапу. З визначених функцій іміджевої політики видно, що для неї характерна деяке запізнення – тобто, якщо почати метушитися з приводу іміджу даного етапу, уже знаходячись на даному етапі, то це вже запізно. Успішність проходження кожного наступного етапу визначається адекватністю іміджевої політики попереднього етапу (наслідок 4).

Виходячи з вищевикладеного, розумними є наступні кроки формування і підтвердження іміджу (внутрішнього і зовнішнього) компанії в залежності від етапу її розвитку.

1 етап. Компанія знаходиться в стадії становлення, витрати на формування іміджу і загальну рекламу мінімальні. Внутрішній імідж компанії на даному етапі також тільки формується. Основні задачі, які потрібно вирішувати в цей час усередині компанії:

визначення термінових і перспективних цілей функціонування компанії і складання планів діяльності;

сегментування ринку відповідно до планів;

створення товарного знаку, логотипа компанії;

підбір і розміщення співробітників, адекватних займаному місцю і загальним цілям компанії;

розробка загального стилю компанії, концепції зовнішнього оформлення офісу;

проведення маркетингових досліджень і складання прогнозів розвитку компанії за допомогою разових залучень експертів;

створення початкової бази даних реальних і потенційних клієнтів.

Зовнішній імідж у цей же час, у силу мінімальності витрат на рекламу, вимагає наступних дій:

розсилання інформаційних листів про створення, цілі і загальну стратегію компанії потенційним партнерам і клієнтам,

зовнішня реклама спрямовується на унікальність пропонованих компанією послуг чи товарів, тим самим визначаючи майбутню нішу компанії на ринку. У випадку претензій компанії на визначений сегмент ринку, реклама повинна враховувати специфіку даного сегмента, і, отже, підкреслювати якість пропонованих компанією послуг. Товарний знак поки подається дуже ненав'язливо.

На першому етапі існування компанії і створення її іміджу важливо строго стежити за дотриманням відповідності обіцянок і їх реалізацією. Краще обіцяти скромні послуги, але гідно їх реалізувати, ніж визначити широкий спектр, але забезпечити виконання лише якоїсь частини обіцяного. Репутація створюваної компанії повинна цілком відповідати приказці: «Бережи честь змолоду», тому що даний етап лише готує компанію до подальшої популярності.

Імовірно, можна діяти і від скандалу – негативне враження теж запам'ятовується надовго (навіть на більш тривалий термін, ніж позитивне), однак іміджмейкер у даному випадку повинен бути дуже досвідчений саме в області «розкручування» скандалу, тому що закони розвитку скандалу дуже складні, особливо на вітчизняному ринку. Навряд чи створена звичайна компанія може собі дозволити оплачувати послуги дорогих іміджмейкерів, тому простіше і дешевше йти від звичного позитивного іміджу. Тим більше що можливість залишити про себе скандальну славу, на жаль, є