Рання творчість М.О. Волошина як етап ідейно-філософських шукань

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

 

На правах рукопису

 

ЛЕВИЧЕВ ІГОР ВАЛЕНТИНОВИЧ

 

УДК 821.161.1-94

 

РАННЯ ТВОРЧІСТЬ М.О.ВОЛОШИНА ЯК ЕТАП ІДЕЙНО-ФІЛОСОФСЬКИХ ШУКАНЬ

 

10.01.02 – російська література

 

АВТОРЕФЕРАТ

 

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

 

Сімферополь – 2007

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі російської і зарубіжної літератури Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат філологічних наук, професор Кобзєв Микола Олексійович, професор кафедри російської і зарубіжної літератури Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Орлова Катерина Йосипівна, професор кафедри літературної критики та публіцистики Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова; кандидат філологічних наук Таймазова Леніє Ленмарівна, старший викладач кафедри російської філології РВНЗ “Кримський інженерно-педагогічний університет”

Провідна установа

Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, кафедра російської і світової літератури, м. Харків.

Захист відбудеться “ 21” квітня 2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.051.05 Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, просп. Вернадського,4) 

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, просп. Вернадського,4).

 

 

Актуальність дослідження. Кінець ХІХ – початок ХХ століття в Росії позначились надзвичайно інтенсивним релігійно-філософським підйомом, що отримав назву “російського духовного Ренесансу”. Насамперед, він виразився у різкому зростанні інтересу до філософії (часто пов'язаної з релігією) – спостерігається повернення до ідеалізму, релігійних та метафізичних цінностей, скасованих позитивізмом та матеріалізмом другої половин ХІХ століття.

Особливо яскраво цей феномен відобразився в російській літературі межі ХІХ – поч. ХХ ст. Дослідники цього духовного відродження вказують на “близькість поетичної думки до релігійно-філософської”, що давалося взнаки на всьому просторі епохи – “від Мережковського й Вяч. Іванова до Бєлого та Блока” (В.Вейдле). Література наближається до філософії – відбувається процес взаємного збагачення. Вол. Соловйов, Вяч. Іванов, А. Бєлий, Д. Мережковський, М. Волошин були не лише художниками слова, але й філософами. На разі, їх філософські інтереси були спрямовані не так на традиційні філософські чи релігійні системи, як на пошук власного синтетичного осмислення буття, що відповідало духовним запитам епохи. Революційні наукові відкриття кінця ХІХ століття й породжена ними інтелектуальна криза традиційних релігійних уявлень – вимагали формування “нового” світорозуміння, синтезу традиційних поглядів та сучасної наукової картини світобудови. Таким “синтезом науки, релігії й філософії” став теософський інтелектуальний рух, що виник у другій половині ХІХ століття та набув своєї кульмінації в Західній Європі на поч. ХХ століття у вигляді антропософського вчення філософа-містика Р. Штайнера, що було зорієнтованим на західноєвропейські християнські духовні цінності й не прагнуло, на відміну від концепції О. Блаватської, фундаторки теософії, – підмінити християнство “езотеричним буддизмом”. Крім того, велике значення для актуалізації теософських ідей мав феномен “окультного відродження” в Західній Європі наприкінці ХІХ століття, що певною мірою визначив специфіку поезії символізму (особливо у Франції). Загальновідомо, яку роль відіграв французький символізм у виникненні символізму в Росії, привносячи на російський ґрунт посилений інтерес до ідей теософії та окультизму. Цим і пояснюється значна популярність та актуальність ідей теософії й антропософії в російському літературно-художньому середовищі початку ХХ століття.

Особливо помітно ці процеси відобразилися в поетичній творчості Максиміліана Волошина – видатного російського поета, літературного критика, художника й перекладача.

Для багатьох сучасників М.Волошина було очевидним, що окультизм, теософія та увага до “таємних вчень” є однією з самобутніх прикмет його світогляду й поетичної творчості. Так, Борис Леман (Б. Дікс) у 1910 році вказував, що поетичні образи Волошина вимагають від читача близького знайомства з середньовічними містиками, а водночас із індійською філософією та сучасним окультизмом, а Михайло Кузмін вважав, що сама точка зору автора – його погляд на речі, природу та людські почуття – наскрізь перейнята окультизмом.

На неможливість об'єктивного осмислення поетичної творчості Волошина у відриві від його ідейно-філософських шукань вказувалося й літературними критиками російського Зарубіжжя (Д. Кленовський, Е. Райс, Б. Філіппов).

Однак у сучасному волошинознавстві проблема ідейно-філософських пошуків Волошина та їх відображення в поезії раннього періоду творчості так і не була ще всебічно осмислена та проаналізована. У грунтовних монографіях І. Купріянова, В. Купченка, Е. Менделевича та С. Пінаєва ця проблема залишається на рівні постановки питання. Цим і обумовлена актуальність запропонованого дисертаційного дослідження. 

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри російської і зарубіжної літератури Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського в межах комплексної теми “Література та культура: світовий і регіональний аспекти”. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (протокол № 10 від 16 травня 2000 року) і зареєстрована науково-координаційною радою “Класична спадщина і сучасна художня література” Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України (протокол № 4 від 2 листопада 2006 року).

Мета дисертаційної роботи – осмислити відображення ідейно-філософських пошуків М. О. Волошина (1905-1910 рр.) у поезії