Рання творчість М.О. Волошина як етап ідейно-філософських шукань

У підрозділі 2.3. “Вплив ідей Г. Р. Мінцлової та її роль у світоглядній еволюції М. Волошина” розкривається історія знайомства та вплив Г. Р. Мінцлової на духовне становлення М. Волошина. 

Особистість Ганни Рудольфівни Мінцлової, яка мала великий духовний вплив на багатьох видатних діячів російського символізму, вже давно привертає увагу вітчизняних та зарубіжних дослідників срібного століття російської культури. В роботах К. Азадовського, Н. Богомолова, М. Карлсон, В. Купченка, Дж. Мальмстада, Г. Обатніна неодноразово піднімалося питання про вплив Мінцлової на світогляд та творчість багатьох відомих діячів російської культури початку ХХ століття, в тому числі й на М. Волошина. Але ця проблема так і не знайшла свого достатнього вирішення. У дисертаційному дослідженні зроблено спробу розгорнутого осмислення проблеми на підставі аналізу значної кількості документальних матеріалів та джерел, багато з яких вводяться до наукового обігу вперше (листування М. Волошина з Г. Мінцловою, “руанські” листи М. Волошина до М. Сабашникової).

Творча взаємодія Волошина й Мінцлової була порівняно нетривалою (1905-1910 рр.). Незважаючи на короткий період знайомст-ва, її духовний вплив на поета був досить значним і плідним, що знайшло своє відображення у віршованому циклі “Звезда Полынь”, ідеї й сюжет якого були навіяні спілкуванням із “готичною сибілою”. Після поїздки з Мінцловою до Руану й Шартру та переживання “містерій готичних соборів”, Волошин написав цикл “Руанский собор”, який присвятив Мінцловій. Вона свідомо й досить вміло скеровувала інтерес Волошина, який у той час переживав душевну кризу, до теософії й познайомила поета з А. Безант та Р. Штайнером – лідерами західноєвропейського теософського руху. Мінцлова як член Міжнародного Теософського товариства, одна з перших учениць Р. Штайнера та пропагандистка його вчення в Росії. 

Практично все, що було написано поетом у 1905-1910 роки, має відбиток посиленого ідейного впливу Мінцлової (вірші “планетного” циклу, “Руанский собор”, цикл “Киммерийские сумерки”). 

Підрозділ 2.4. “Значення вчення Р. Штайнера для творчої долі М. Волошина” присвячено осмисленню ролі антропософського вчення Штайнера в творчому та світоглядному становленні поета.

В сучасному літературознавстві вже неодноразово піднімалося питання про важливу роль штайнерівських ідей у формуванні творчої індивідуальності Волошина, однак немає робіт, у яких би ця проблема була всебічно проаналізована. В роботах К. Азадовського, В. Купченка та С. Пінаєва окреслене питання розглядається або як окремий випадок біографії поета, або в контексті аналізу деяких віршів Волошина.

Антропософія Р. Штайнера стала підсумком світоглядної еволюції поета, багато в чому сформувала його світорозуміння. Відгомони ідей штайнеріанства, а іноді й пряме їх запозичення, знаходимо в багатьох поетичних творах Волошина періоду 1905-1910 рр. Такий вплив простежується й у поезії пізнього періоду творчостi: iсторiософськi погляди поета на долю Росії (збірка “Демоны глухонемые”), окремі віршовані твори (“Два демона”), й особливо в циклі “Путями Каина” - підсумковому й найглибшому за своєю філософською насиченiстю творі Волошина. І хоча Волошин часто дистанціювався від антропософського руху як громадської органiзацii, до самого “Доктора” та його вчення поет завжди виявляв діяльну увагу й повагу, незмінно підкреслюючи, що Штайнеру як духовному вчителю він “зобов'язаний більше, ніж будь-кому, пізнанням самого себе”.

Тому вбачається закономірним твердження Волошина із “Автобіографії” (1925), де він відзначав, що шість періодів “блукань духу” були закінчені етапом “сьомим”, синтезуючим і останнім – особистістю та вченням Р. Штайнера. Антропософія багато в чому сформувала своєрідність світогляду поета та визначила особливості його поетики.

Третій розділ – “Ідейно-тематична та естетична своєрідність поетичних творів М. Волошина періоду 1905-1910 рр.” – складається з шести підрозділів і присвячено дослідженню відображення ідейно-філософських шукань поета, виявленню теософських та антропософських мотивів у творчості Волошина на матеріалі конкретних творів та осмисленню їх поетики.

У підрозділі 3.1. “Уявлення М. Волошина про сутність літературного процесу в ранній період творчості” на прикладі літературознавчих робіт поета, аналізу його “записних книжок” та щоденникових нотатків простежено зв'язок теософських уявлень Волошина про творця та його розуміння сутності літературно-поетичної творчості. 

Під впливом зростаючої уваги Волошина до окультно-теософських ідей, починаючи з 1905 року, змінюються й естетичні погляди поета на зміст та призначення художньої творчості, на завдання мистецтва в сучасному суспільстві, його роль у соціальному розвитку, набуваючи специфічно “теософських” відтінків та акцентів.

Найбільш яскраво це проявилося в одній із основних статей поета “Индивидуализм в искусстве”, опублікованій у журналі “Золотое руно” наприкінці 1906 року. В ній Волошин виклав низку важливих естетичних формулювань, де розкрив своє розуміння змісту художньої творчості та співвідношення в ній індивідуального й традиційного.

У своїй роботі Волошин знаходиться на тих же позиціях, що й младосимволісти: він визначає майбутній шлях подолання індивідуалізму через духовне сходження та “розчинення” особистості. На його думку, індивідуалізм – лише засіб самозбереження в культурі, тоді як настав час активної самопожертви. Однак, принципове розходження з младосимволістами (Вяч. Іванов, А. Бєлий) полягає в тому, що Волошин зовсім не оперує поняттям “релігія”, акцентуючи увагу на художньості, а не на релігійності мистецтва. 

Розділяючи погляди младосимволістів на теургійну природу мистецтва, Волошин вважав, що зміст та призначення поезії – в теургійному перетворенні буття, вибудовуванні творцем індивідуального поетичного космосу й, кінець-кінцем, з'єднанні з ним у майбутньому посмертному інобутті. Мистецтво поезії, на думку