Рання творчість М.О. Волошина як етап ідейно-філософських шукань

Відповідно до позначеної мети висуваються завдання дослідження:

- окреслити еволюцію сприйняття поезії М. Волошина в російській та зарубіжній літературній критиці та літературознавстві;

- дати системний аналіз ідейно-філософських шукань Волошина в період “блукання духу” (1905-1910 рр.) у контексті західноєвропейського “окультного відродження” та російського духовного Ренесансу початку ХХ століття;

- розкрити роль Г. Р. Мінцлової та її вплив на формування світогляду й творчої індивідуальності Волошина в 1905-1910 рр.;

- охарактеризувати історію знайомства М. Волошина з теософією та антропософією в контексті духовних пошуків поета та його світоглядної еволюції;

- осмислити зв'язок ідейно-філософських шукань та поезії М.Волошина в ранній період творчості;

- виявити естетичну та ідейно-тематичну своєрідність ранніх творів поета; 

- показати, якою мірою теософія й антропософія сформували особливості поетики ранньої творчості М.Волошина. 

Об'єктом дисертаційного дослідження є рання поетична творчість М. Волошина.

Предметом дисертаційного дослідження є поетика раннього етапу творчості М. Волошина (1905-1910 рр.).

Методи дослідження – історико-генетичний, системно-аналітичний, цілісний та біографічний.

Теоретико-методологічною базою дисертації є праці видатних учених, що досліджували проблеми авторської індивідуальності в контексті літературного процесу ( М. Бахтін, М. Бердяєв, Л. Виготський, Д. Лихачов, К. Юнг); роботи представників біографічного методу (Ш. Сент-Бев); дослідження з психології творчості (А. Горн, Б.Гріфцов, П. Медведєв); монографії, присвячені творчості М. Волошина (М. Кобзєв, І. Купріянов, В. Купченко, С. Пінаєв). 

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше зроблено спробу проаналізувати ранню лірику М. Волошина в аспекті становлення творчої індивідуальності поета, по-новому осмислити тотальний прояв теософсько-антропософського світовідчуття автора на художніх рівнях його поезії; уточнено й пояснено генезис як окремих творів, так і поетичних циклів (вірші “планетного циклу”, “Руанский собор”, “Киммерийские сумерки”). Крім того, до наукового обігу вводяться неопубліковані документальні джерела (“руанські листи” М. Волошина до М. Сабашникової, листування з Г. Р. Мінцловою), що дозволяють у деяких випадках переглянути існуючі оцінки й припущення. Висновки дисертації дозволяють окреслити нові шляхи й напрямки подальших волошинознавчих досліджень.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали та висновки можуть бути використані при читанні вузівських лекційних курсів з історії російської літератури початку ХХ століття, спецкурсів за творчістю М. Волошина та з окремих культурологічних, філологічних та філософських проблем.

Особистий внесок здобувача. Дисертація та всі опубліковані наукові статті написані автором самостійно.

Апробація дослідження здійснювалася в ході обговорення роботи на засіданнях кафедри російської і зарубіжної літератури ТНУ ім. В.І. Вернадського. Основні положення роботи викладено у доповідях на наукових конференціях: Х, ХI, XII Міжнародних Волошинських читаннях у Коктебелі (1999, 2001, 2002); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю Будинка Поета в Коктебелі (2003); XV, XVI Міжнародних Грінівських читаннях у Феодосії (2000, 2002); X, XI Міжнародних Пушкінських читаннях у Феодосії (2001); Керчі (2000); II Кримських Герциковських читаннях у Судаці (2001); Міжнародній науково-практичній конференції “Антропософія Р. Штайнера у творчій долі М.Волошина” в Коктебелі (2004), ХIV Міжнародних Волошинських читаннях у Коктебелі (2005).

Публікації. Основні положення дисертації відбито в 15 публікаціях, серед них 5 – окремі книжкові видання, 10 наукових статей, із яких 3 опубліковані в провідних наукових фахових виданнях України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (145 позицій). Загальний обсяг дисертації 182 сторінки. 

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, об'єкт та предмет аналізу, основні положення, що відображають наукову новизну роботи, вказано використані методи дослідження, розкрито теоретичне й практичне значення роботи, наведено дані про апробацію результатів дослідження, публікації та структуру дисертації.

Перший розділ – “Поезія М. Волошина періоду 1905-1910 рр. у літературній критиці та сучасному літературознавстві” – складається з чотирьох підрозділів.

У першому розділі аналізується оцінка поетичної творчості Максиміліана Волошина в російській та зарубіжній літературній критиці з 1903 до 2005 року.

Вже сучасники М. Волошина відзначили його інтерес до теософії та різних “таємних вчень” (В. Брюсов, Б. Леман, М. Кузмін). На цьому ж наголошували й перші зарубіжні літературні критики творчості М. Волошина: Д. Кленовський, Б. Філіппов та Е.Райс, укладачі докладно прокоментованого ними зарубіжного зібрання творів Волошина, виданого в Парижі в 1982-1984 рр.

Д. Кленовський ще в 1953 році стверджував, що теософське вчення Р. Штайнера (антропософія) істотно вплинуло на поетичну творчість Волошина, а Е. Райс навіть поставив антропософію на чільне місце у волошинському світогляді та творчості, яка, на його думку, тільки й може бути зрозумілою з позицій антропософії.

На тлі таких оцінок поезії М. Волошина дивним є факт повної відсутності в сучасному російському літературознавстві докладних і фундаментальних досліджень впливу ідей теософії та антропософії на світогляд і творчість поета. 

І. Купріянов, автор першої монографії про М. Волошина “Судьба поэта”, що вийшла друком в 1978 році, за умов радянського часу змушений був наголошувати на “шкідливому” інтересі поета до різних ідеалістичних систем, що відволікали його “від нагальних питань сучасності”.

В багатьох працях В. Купченка згадується низка біографічних фактів про “захоплення” поета теософією та штайнеріанством, але до літературознавчого аналізу впливу