Релігійно-філософський світогляд В. Екземплярського

• визначено, що боротьба за збереження християнської моралі в її біблійній і святоотчій первісності, незатьмареній корумпованістю церкви в бюрократичній системі самодержавної Росії й офіціозом “державницького” богослов’я, складала сенс наукової, викладацької і громадської діяльності мислителя;

• встановлено, що осереддям етичних пошуків В. Екземплярського є розробка проблеми християнського моральнісного ідеалу, сутність якого складає любов як найвище самозречення й самопожертва заради ближнього;

• виявлено, що одним з наскрізних мотивів концепції християнської любові в творчості

В. Екземплярського є ствердження несумісності християнської моралі з будь-якими виявами насилля, що знайшло конкретизацію у вченні мислителя про співвідношення моралі та політики і рішучому запереченні кари на смерть;

• з’ясовано, що В. Екземплярський є однією з ключових фігур у релігійно-філософських процесах в Києві початку ХХ століття; виявленні в контексті культурно-історичних умов маловідомі факти біографії мислителя дозволили стверджувати цілісність наукової, педагогічної і громадської діяльності;

• увиразнений глибокий зв’язок творчості мислителя з попередньою традицією київського духовно-академічного філософування (П. Юркевич, М. Олесницький, Н. Фаворов, П. Ліницький), з’ясований внесок В. Екземплярського у спільну справу осмислення християнсько-православної філософії;

• доведено, що В. Екземплярський є одним з найпослідовніших речників християнського гуманізму у вітчизняній духовній традиції.

Практичне значення дослідження полягає у здійсненні цілісного аналізу спадщини визначного представника київської духовно-академічної школи В. Екземплярського, з’ясуванні її місця і значення в історії філософської культури України початку ХХ століття. Вичленений науковозначущий доробок мислителя у галузі християнської етики. Матеріали дисертації можуть бути корисними у подальших наукових студіях з історії філософії в Україні загалом і київської академічної філософії зокрема та знайти застосування в практиці їх викладання.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднювались автором у доповідях та повідомленнях на науковій конференції “Україна: людина, суспільство та природа” (НаУКМА, Київ, 1998), Перших читаннях, присвячених пам’яті о. Олександра Глаголєва, (Київський будинок вчених, 1997) та Наукових читаннях “Вітчизняна філософська традиція: інтелектуальний і культурний контекст” (НаУКМА, Київ, 2001).

Матеріали дисертації використовувались дисертантом у підготовці курсів “Історія української філософії” та “Основи світової та вітчизняної культури”, для студентів Київського педагогічного коледжу № 1 (1998 – 1999) рр., а також обговорювались на засіданнях кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету “Києво-Могилянська Академія” (1999 – 2000) та кафедри суспільних наук Київського педагогічного коледжу № 1 (1998).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у трьох статтях загальним обсягом 1, 9 друкованих аркушів.

Структура дисертації обумовлена метою і завданням дослідження, логікою розкриття теми. Дисертацію складають вступ, три розділи (сім підрозділів), висновки та список використаних джерел. Обсяг основного змісту роботи становить 161 сторінку, список використаних джерел (448 одиниць) вміщений на 35-ти сторінках.

 

 

У вступі обгрунтована актуальність дослідження, визначена його мета і завдання, розкрита наукова новизна отриманих результатів та їх теоретичне і практичне значення.

У першому розділі “Релігійно-філософська спадщина Василя Екземплярського: стан і перспективи дослідження” з’ясований стан наукової розробки теми, визначені теоретичне і методологічне підгрунтя, джерельна база дисертації.

У першому параграфі – “Творчість В. Екземплярського як предмет наукового аналізу” – автор доводить, що відсутність цілісного уявлення, а тим паче аналізу, богословської і філософської спадщини В. Екземплярського є однією з прикрих прогалин у вивченні історії філософії України. Як з’ясовано в дисертації, ім’я професора згадується здебільшого у дореволюційній періодиці (“Церковный вестник”, “Киевская мысль” та ін.) у зв’язку з так званою “справою” В. Екземплярського, пов’язаною з несправедливим обвинуваченням мислителя в “антиправославній” діяльності. Шанобливі згадки про мислителя, його наукову і громадську діяльність знаходимо у працях його сучасників (С. Булгаков, В. Зеньковський, Д. Богдашевський, В. Рибінський, В. Вернадський, арх. Антоній (Храповицький)).

Ідеологічну заангажованість радянської філософської історіографії автор вважає причиною фактичного зникнення імені В. Екземплярського з наукової періодики, а згодом – і з історії вітчизняної культури. Дисертант констатує, що з 20 -х років у літературі – як фаховій, так і довідковій – марно шукати бодай побіжної згадки по особу мислителя, не кажучи про його творчий доробок.

Аналізуючи результати наукових досліджень київської духовно-академічної філософії, автор наголошує, що в останні роки постать В. Екземплярського пригортає дедалі пильнішу увагу дослідників. Так, в дисертації І. В. Кондратьєвої “Релігійно-моральнісні пошуки мислителів Київської духовної академії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) ” відзначена причетність В. І. Екземплярського до духовно-академічного кола поч. XX ст. На значущості постаті мислителя у духовно- академічному житті та релігійно-філософському відродженні в Києві на початку ХХ ст. наголошується у працях М. Ткачук. Епізодичні відомості про В. Екземплярського знаходимо у працях К. Крайнього, Є. Голлербаха, С. Шурлякова, М. Петровського, М. Глаголєвої-Пальян,

М. Чудакової, О. Земської, присвячених розгляду культурних подій у Києві початку ХХ століття. Водночас, спостерігаємо певну однобічність інтересу до київського мислителя, що виявляється в увазі здебільшого до біографії В. Екземплярського, а не його творчої спадщини.

Зважаючи на викладене, дисертант робить висновок про відсутність у науковій літературі цілісного, систематичного аналізу релігійно-філософської творчості В. Екземплярського. Серйозною прогалиною у вітчизняній історіографії автор вважає відсутність імені мислителя у найсучасніших навчальних та довідкових виданнях. Навіть у працях, спеціально присвячених аналізу доробку духовно-академічних філософів України кінця ХІХ –