Релігійно-філософський світогляд В. Екземплярського

Активний учасник ліберального осередку в Київській духовній академії,

В. Екземплярський, як з’ясовує автор, став одним із укладачів “Проекту” необхідних змін та доповнень до статуту духовних академій, співавтором збірки-протесту “Правда про Київську Духовну Академію”, що заперечувала безпідставні звинувачення ревізора академії єпископа Антонія (Храповицького) на адресу професорів Київської духовної академії. Виступаючи за автономію духовних закладів освіти, В. Екземплярський підкреслював важливість піднесення наукової діяльності вищих богословських закладів освіти, надання їй характеру вільного та об’єктивного дослідження, необхідність більшої самостійності академічних Рад у розгляді наукових, виховних та внутрішньоакадемічних питань. Підкреслюючи складність існуючого в Київській духовній академії внутрішньоакадемічного протистояння прогресивного і консервативного осередків на тлі загальної бюрократизації церкви, автор дістає висновку, що справжніми причинами звинувачення В. Екземплярського в антиправославній діяльності та звільнення з Київської духовної академії стали реформаторські погляди мислителя та його гострокритичні публікації на адресу офіційного державницького богослов’я.

Виходячи з того, що діяльність В. Екземплярського мала не лише фахове, а й широке культурне значення у справі загальної філософської та релігійної просвіти, автор відзначає активну роботу мислителя часів його головування у Київському релігійно-філософському товаристві. Вказуючи на важливу роль філософських товариств, періодичних та академічних видань у справі “філософського пробудження” в Києві на початку ХХ століття, дисертант підкреслює велике значення заснованого і редагованого В. Екземплярським журналу “Христианская мысль” у розвиткові філософської культури, дослідженні широкого кола філософських, релігійно-церковних і богословських питань. Розглядаючи останні роки духовної біографії мислителя, автор засвідчує діяльну наукову і громадянську позицію В. Екземплярського, який у часи більшовицьких репресій 20 -30 років і закриття Київської духовної академії продовжував читати лекції вдома, був одним з організаторів церковних братств у Києві, активним учасником підпільної церковної общини.

Здійснений у дисертації послідовний життєпис мислителя переконливо засвідчує важливу роль наукової, громадської, просвітницької і культурної діяльності В. Екземплярського у релігійному і філософському відродженні в Києві кінця ХІХ – початку ХХ століття.

В другому параграфі “Основні напрямки релігійно-філософської творчості

В. Екземплярського” автор окреслює коло тем і проблем, представлених у науковій спадщині мислителя. Зважаючи на мету даного параграфу, автор здійснює загальний хронологічний огляд праць В. Екземплярського. Відзначаючи доволі широку палітру наукових інтересів і жанрове різноманіття його творчості (теоретичні богословсько-філософські праці, релігійна публіцистика, проповіді, промови та ін.), автор наголошує на пріоритетності проблем християнської етики як напрямку наукових студій В. Екземплярського. Розмірковуючи над особливостями релігійно-філософської спадщини київського мислителя, дисертант обгрунтовує висновок про вкоріненість етичних настанов мислителя у православно-християнському віровченні та органічну єдність його моральної філософії із святоотчою традицією. Серед провідних питань християнської етики, досліджуваних В. Екземплярським, автор виокремлює проблему християнського морального ідеалу, що мала своїм підгрунтям ствердження нормативного значення моральних заповітів Христа; концепцію любові, сутність якої полягає у розробці поняття любові-юродства як найвищого самозречення і самопожертви заради ближнього; соціальні аспекти християнської етичної доктрини (вчення про співвідношення моралі і політики, держави та церкви, питання правочинності кари на смерть).

Окреслюючи предметне поле творчості В. Екземплярського, дисертант аналізує особливості розвитку морального богослов’я як науки на теренах Російської імперії, у межах якої розгортались творчі пошуки мислителя. Розмірковуючи над причинами незадовільного наукового стану морального богослов’я в ХІХ ст., яке, за твердженням богословських авторитетів тієї доби (О. Бронзов, О. Гренков, М. Олесницький та ін.), залишалось найвідсталішою з усіх богословських дисциплін, дисертант наводить приклади державницького духовного насилля над богословськими науками загалом і моральним богослов’ям зокрема, численні урядові і синодальні регламентації думки і слова. Змальовуючи умови, в яких розгорталась наукова і викладацька діяльність В. І. Екземплярського, автор визначає, як стрижневе у релігійно-філософської творчості мислителя, питання реалізації змісту християнського ідеалу у практичному житті, що набуває керівне значення у розгляді ним усього кола проблем християнської етики.

Інтерпретація цих проблем у працях мислителя постає предметом аналізу в третьому розділі дисертації “Проблеми християнської етики у творчості В. Екземплярського”, зміст якого викладено у трьох параграфах.

У першому параграфі “Християнський моральний ідеал в етичній концепції

В. Екземплярського” автор розглядає стрижневу для творчості мислителя ідею практичного втілення християнського морального ідеалу в її біблійній та святоотчій первісності. Дисертант з’ясовує, що В. Екземплярський розуміє ідеал безмежного морального вдосконалення як основу моральної доктрини християнства і осереддя моральної свідомості християнина. Шлях до моральної досконалості і зміст християнського морального ідеалу він вбачає у відданості моральним заповітам, вираженим у Нагірній проповіді. Відтак визначальним у творчості мислителя, як підкреслюється у дисертації, постає питання про відповідність християнського морального ідеалу, проголошеного святим і істинним, реальному життю людини у світі. Автор наголошує, що відірваність останнього від євангельських моральних вимог є однією з найхарактерніших і найгостріших тем у творчості діячів релігійно-філософського відродження (

С. Булгаков, В. Соловйов, М. Бердяєв та ін.). Позиція В. Екземплярського у цьому питанні вирізняється, як доведено в дисертації, особливою безкомпромісністю. Відзначаючи, що у намаганнях сановних богословів виправдати соціально-політичні реалії шляхом перекручення євангельських текстів київський професор вбачає зраду справи Христа, автор наголошує на тому, що християнські моральні настанови В. Екземплярський визнає єдиноможливими і обов’язковими нормами для кожного християнина і стверджує неуникність їхнього дотримання, як керівних правил життя людини і суспільства. Така позиція, на думку автора,