Релігійно-філософський світогляд В. Екземплярського

У другому параграфі “Методологічні та джерелознавчі проблеми вивчення спадщини В. Екземплярського” визначається стратегія та джерельна база історико-філософського дослідження творчості мислителя.

Визначаючи методологічні орієнтири дисертаційного дослідження, автор виходить із розуміння історії філософії як історії філософської культури – простору взаємодії та взаємопроникнення багатоманітних ідей, напрямків та цінностей, на тлі яких формується світогляд та філософські ідеї конкретного мислителя. Виходячи з такого розуміння, культурологічний підхід до історико-філософського дослідження, що передбачає реконструкцію філософських ідей через призму реального суб’єкта філософської творчості, розглядається автором як найбільш ефективний для розкриття теми дисертації. Відтак, предметом особливої уваги постає особистість мислителя в контексті історичних і культурних реалій, на тлі яких формувались і функціонували філософські ідеї мислителя, визначалась громадянська позиція. Поруч із важливими принципами об’єктивності, історичності та логічності, як найбільш доречний у вивченні творчості окремих мислителів минулого через призму сучасного суб’єкта пізнання, автор виокремлює принципи полілогічності і толерантності, що забезпечуються шляхом дотримання герменевтичних засад розуміння і витлумачення тексту, і окреслює відповідне коло джерел, залучених до аналізу.

Джерельну базу дисертації складають, насамперед, праці В. Екземплярського. Об’єктом аналізу постають як тексти, друковані ще за життя мислителя, так і сучасні видання окремих праць В. Екземплярського. Необхідність відтворення віх життя і творчості мислителя, реконструкція картини його викладацької та наукової діяльності, обумовила звернення автора до архівних джерел, що стосуються як особи В. Екземплярського, так і історії Київської духовної академії кінця ХІХ – початку ХХ століття, освітянських документів, серед яких – навчальні програми, звіти викладачів і професорських стипендіатів, відомості про успішність і поведінку, виписки із журналів правління Київської духовної академіії, рецензії та відгуки викладачів, накази Св. Синоду, доповідні записки, “особисті міркування” окремих професорів, численні прохання, заяви, звіти та ін. Автором враховані результати попередніх досліджень духовно-академічної філософії, викладені у працях Г. Шпета, О. Введенського, Г. Флоровського, Д. Чижевського. Поряд із цим були вивчені праці колег В. Екземплярського, філософів і богословів Київської духовної академії –

П. Ліницького, В. Рибинського, М. Ястребова, Д. Богдашевського, Ф. Титова, П. Кудрявцева та ін. Для відтворення ідейного контексту, в якому відбувався розвиток київської духовно-академічної філософїї зазначеної доби, дисертант звертався також до праць російських богословів початку ХХ ст. (О. Бронзова, М. Стелецького, П. Солярського, М. Олесницького, Н. Фаворова та ін.), творчі пошуки яких розгортались у межах християнської етики, історії церкви та патрології. До кола джерел, залучених до аналізу, увійшли матеріали Релігійно-філософських зборів у Санкт-Петербурзі, дореволюційна філософська і богословська періодика. Предметом пильної уваги дисертанта стали публікації колег В. Екземплярського по Релігійно-філософському товариству (В. Зеньковського, І. Холопова, Є. Сабліна та ін.), надруковані в журналі “Христианская мысль”, а також праці російських мислителів кінця XIX – поч. XX ст. (В. Соловйова, С. Франка, М. Бердяєва, С. Булгакова, Д. Мережковського, Л. Толстого та ін.). Важливими джерелами стали філософські праці, що перебували в науковому обізі на зламі XIX – XX століть – твори європейських класиків (Канта, Ніцше та ін.), твори отців Церкви (Іоана Златоуста, Василія Великого, Максима Сповідника та ін.).

Значна увага була приділена дисертантом сучасній фаховій літературі з історії української філософії та культури (В. Горський, М. Попович, С. Кримський, І. Бичко, А. Бичко, Ю. Федів,

В. Огородник, І. Огородник, В. Нічик, М. Лук, та ін.), історії київської академічної філософії (

М. Ткачук, А. Тихолаз, О. Абрамов, Р. Пітч та ін.). У своєму дослідженні автор враховує результати сучасних релігієзнавчих студій (С. Головащенко, М. Красников, М. Мартиненко, В. Новік та ін.), праці вітчизняних (В. Малахов, А. Єрмоленко, Л. Ситниченко та ін.) та зарубіжних авторів (Д. Гільдебранд, Д. Лейн, С. Здибіцка, П. Москаль, Р. Нібур, Д. Путнем та ін.) з питань етики. Дисертантом вивчені як дореволюційні, так і сучасні фахові періодичні та довідкові видання.

У другому розділі “Василь Екземплярський: вчений, педагог, особистість” автор відтворює духовну біографію мислителя в контексті вітчизняної філософської культури кінця ХІХ – початку ХХ століття. В межах цього розділу дисертант вважав за необхідне звернення до характеристики духовних запитів цієї доби, культурно-історичного тла та ідей, що домінували у свідомості суспільства на зламі ХІХ – початку ХХ століть і за умов яких відбувалось формування світогляду та наукових принципів мислителя.

У першому параграфі – “В. Екземплярський у релігійно-філософському житті Києва початку ХХ століття” – простежений процес становлення світогляду мислителя, з’ясовані основні віхи наукової, педагогічної і громадської діяльності, його місце у духовному відродженні в Києві кінця ХІХ – початку ХХ століття. Аналізуючи складні процеси становлення духовно-академічної філософії на теренах Російської імперії і з’ясовуючи собливості розвитку духовно-академічної традиції філософування у Київській духовній академії кінця ХІХ початку ХХ ст., що складались і розвивались всупереч жорсткій духовній цензурі та ідеологічним урядово-бюрократичним регламентаціям, дисертант увиразнює місце мислителя у вітчизняній духовно-академічній традиції. Змальовуючи умови, в яких функціонувала київська духовно-академічна корпорація на початку ХХ століття, автор розмірковує над місцем мислителя у релігійно-філософських