Роль асиметрії головного мозку в регуляції рухових та вегетативних функцій організму

Таким чином, у тварин (1-а серія дослідів) спочатку визначались вихідні моторна активність лівої гемісфери і показники рухової функції кінцівок. Потім проводилась операція на кінцівці і визначалось відновлення показників рухової функції на протязі 4-х тижнів.

Ступінь індивідуальної асиметрії головного мозку змінювали пірацетамом та аміназином (Крапивин С. В., Иосифов Т., 1989). Це два різнопрофільні препарати: перший ноотропний засіб, а другий – із групи нейролептичних. Але обидва впливають на інтегральні процеси в ЦНС і на міжпівкульову взаємодію. Тому вони були використані для зміни ФМА.

Пірацетам (400 мг/кг маси) та аміназин (1 мг/кг маси) вводили інтраперитонеально впродовж 7 днів кожного дня. У 2-х групах (2 і 4 серії) неоперованих тварин спочатку визначали ступінь асиметрії до введення препаратів, а потім після їх введення для дослідження характеру змін асиметрії.

В групі людей (всього 43 особи – чоловіки та жінки, віком від 18 до 25 років) асиметрія визначалась за швидкістю обробки інформації в лівій та правій півкулях головного мозку для здійснення рухів впродовж певного часу. Ця асиметрія нами була названа сенсо-моторною часовою асиметрією.

В другій групі (20 осіб, 18-19 років, обох статей) асиметрія визначалась по ефективності здійснення рухів в просторі ліворуч та праворуч. Ця асиметрія була названа моторно-просторовою асиметрією.

Сенсо-моторну часову асиметрію визначали за методикою Владимирова А. Д., Тимофєєвой Т. В., (1986).

По цій методиці за допомогою електроміорефлексометрії (електороміорефлексометр – ЕМР-01) визначався час рухової реакції вибору (ЧРРВ) лівої і правої руки на світлові короткочасні сигнали, які включались в довільній черзі праворуч або ліворуч, тобто досліджуваний не знав з якого боку буде включено сигнал.

За середнім арифметичним ЧРРВ ліворуч та праворуч, визначили домінування півкуль мозку за швидкістю обробки інформації. При більш швидкій обробці півкуля вважалась домінуючою.

Домінування лівої півкулі приймали за лівосторонню асиметрію (ЛА), а правої – за правосторонню (ПА). Якщо достовірного домінування тієї чи іншої півкулі не було, то це називали амбідекстрією (А).

Показником міри асиметрії був коефіцієнт асиметрії (К), який визначався формулою: (К) = ЧРРВб / ЧРРВм  100-100, де ЧРРВб та ЧРРВм – відповідно більший та менший час РРВ лівої та правої рук.

Після визначення ФМА у досліджуваних проводилась реєстрація електрокардіограми (ЕКГ) для оцінки особливостей стану регуляції серцевої діяльності у стані спокою та після фізичного навантаження.

ЕКГ реєстрували в стані спокою (в положенні лежачи). Фізичне навантаження проводилось на велоергометрах ВЕД-9 та КЕ-12. Навантаження (в кГм або ватах) визначалось індивідуально для кожного досліджуваного в залежності від його віку, маси тіла, статі та фізичного розвитку за методики (Б. П. Преварський, Г. А. Куткевич, 1985, Т. С. Виноградова, і співавт., 1986). Після навантаження ЕКГ реєстрували в положенні сидячи на велоергометрі за допомогою електрокардіографа: Елкар -4 і 6NЕК – 4. Швидкість запису ЕКГ була 50 і 100 мм/с.

Після запису ЕКГ проводився аналіз серцевого ритму методом варіаційної пульсометрії (Баевский Р. М., 1979, 1984).

При цьому використовували 100 кардіоциклів і визначали показники, за якими і оцінювали особливості стану механізмів регуляції серцевої діяльності: Мсер – середнє арифметичне усіх інтервалів R-R; Мо – значення інтервалу R-R, що найбільш часто зустрічається; АМо (амплітуди моди) – кількість інтервалів R-R, які відповідають Мо в%; х – варіаційний діапазон тривалості інтервалів R – R; ІН (індекс напруги) = Амо / 2 Мо  х (умов. одиниць).

Результати дослідження оброблені за допомогою методів математичної статистики (Ю. И. Иванов, О. Н. Погорелюк, 1990, Г. Ф. Лакин, 1990) за спеціальними програмами. При ньому проводилось: обчислення середніх показників М, m, критерію t Стьюдента, U-критерію Уілкоксона (в окремих випадках), а також кореляційний, дисперсійний та регресивний аналізи.

Вірогідними вважали відмінності між показниками при Р0, 05.

Результати дослідження та їх обговорення

Нами встановлено, що дослідні тварини по показникам відстані між слідами передніх та задніх лап одноіменної сторони (h), індексу функціонального стану сідничного нерву в співставленні із ступенем моторної активності лівої півкулі розподілялися на 4 групи.

У тварин з відносно низькою моторною активністю лівої півкулі краще відновлювалася рухова функція лівої кінцівки в порівнянні з правою. Можливо, що у даної групи тварин по моторному контролю домінувала права півкуля, яка керує рухами лівої кінцівки. З збільшенням моторної активності лівої півкулі (друга група щурів) ступінь відновлення функції лівої і правої кінцівок був практично однаковим. В даній групі тварин, можливо, була низька асиметрія півкуль, тобто мало місце слабо виражене домінування однієї з півкуль по моторному контролю. У тварин з відносно високою моторною активністю лівої півкулі (третя група) показники рухової функції значно краще відновлювались на правій кінцівці, що можна пояснити явним домінуванням лівої півкулі по моторному контролю.

При аналізі показника стабільності рухів (4 група тварин) у щурів з дуже високою активністю лівої півкулі суттєвих відмін між показниками лівої і правої кінцівок не відмічено. Можливо, що у тварин з дуже високим домінуванням лівої півкулі недостатньо розвинута функціональна взаємодія півкуль головного мозку.

Відомо, що ефективність роботи півкуль залежить не тільки від ступеня їх асиметрії або