Роль сечової кислоти в реалізації лікувальних ефектів бальнеочинників курорту Трускавець (клініко-експериментальне дослідження)

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 459 сторінках комп’ютерного тексту, ілюстрована 94 таблицями і 79 рисунками. Робота складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалу і методів дослідження, 7 розділів з викладом власних результатів, заключення, висновків та списку 717 джерел літератури (540 кирилицею і 177 латиною).

 

 

Матеріал і методи досліджень. Під нашим спостереженням знаходились 546 пацієнтів, розділених на три контингенти. Перший з них склали 200 хворих: 134 мужчини і 66 жінок віком 30-60 років. У 93 з-поміж них (61 мужчина і 32 жінки) діагностовано сечокислу, оксалатно-кальцієву і змішану уратно-оксалатно-кальцієву кристалоурію (діатез), а у 107 (73 мужчини і 34 жінки) – уратний та уратно-оксалатно-кальцієвий уролітіаз в стані після екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії (ЕУХЛ). Вторинний хронічний пієлонефрит в фазі латентного процесу чи ремісії діагностовано у 54 осіб, супутні гастро-ентерологічні захворювання (гастрити, дуоденіти, холецистити, гепатити, коліти, панкреатити) – у 111 осіб.

ЕУХЛ проведена в клінічному санаторії “Каштан” за допомогою апарату “Compact S” Х (фірма “Dornier Medizintechnik GmbH”, BRD).

Другий контингент – 66 жінок віком 40-54 роки і 18 мужчин віком 54-61 рік, котрі лікувалися в санаторії «Каштан» курорту Трускавець з приводу профільних для нього хронічних захворювань органів травлення (безкам’яний і калькульозний холецистити, стан після холецистектомії, дискінезія жовчевивідних шляхів, гастрит, гастродуоденіт, виразкова хвороба 12-палої кишки, панкреатит, коліт). Серцево-судинна патологія не діагностувалася, разом з тим, мали місце прояви міокардіодистрофії.

Третій контингент склали 280 ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1986-1987 р. р. віком 30-50 років, цілеспрямовано відібраних серед тих, котрі прибули на курорт Трускавець для лікування від уролоґічних захворювань. За даними документів, сумарна ефективна доза опромінення складала від 10 до 25 сҐр, що є найбільш характерною для даного континґенту.

Хворі отримували стандартний бальнеотерапевтичний комплекс (БТК), згідно з наявними методичними рекомендаціями, основу якого складало пиття води Нафтуся по 3-3, 5 мл/кг на прийом тричі на день; мінеральні купелі (концентрація Cl-SO4-Na-Mg солі 20-30 г/л, to – 36-37о С, тривалість 8-10 хв) через день, 8 процедур; аплікації озокериту на ділянку пораження (to – 45о С, тривалістю 20-30 хв) через день, 8 процедур; дієтичне харчування; лікувальна фізкультура (РД-2).

Об’єктивно про стан вегетативної регуляції міокарда судили за даними варіаційної кардіоінтервалометрії за Баевским Р. М. и др. (1984)  (установка “Cardio”, Київ).

Типування загальних адаптаційних реакцій організму (ЗАРО) здійснювали згідно з класичною методикою Гаркави Л. Х., Квакиной Е. Б., Уколовой М. А. (1990), в модифікації, запропонованій Поповичем І. Л. з участю автора (2000).

Для характеристики білково-азотистого обміну визначали вміст в сироватці крові альбумінів та глобулінів, їх фракцій та сечовини. Про ліпідний обмін судили за вмістом холестерину і розподілом його в складі альфа- та бета-ліпопротеїдів, ліпопероксидацію – за вмістом в сироватці її продуктів – дієнових кон'югатів і малонового диальдегіду – та активністю ферментів антиоксидантного захисту – каталази сироватки та супероксиддисмутази еритроцитів. Для оцінки вуглеводного обміну визначали вміст глюкози натще та в умовах орального глюкозотолерантного тесту.

Про електролітний обмін судили за концентрацією в плазмі неорганічних фосфатів, хлориду, кальцію, магнію, калію, натрію. Вміст Na+ і K+ визначали також в еритроцитах. З метою оцінки стану катіонного транспорту визначали активність Na, K-, Мg-, i Ca-АТФаз тіней еритроцитів, а також активність креатин (фосфо) кінази сироватки. Ключовий об’єкт досліджень – сечову кислоту – визначали в плазмі та сечі. Окрім того, визначали ряд традиційних маркерів реактивності та інтоксикації: С-реактивний білок, сіалові кислоти, тимолова проба, ШОЕ, молекули середньої маси (МСМ).

Користувалися аналізаторами “Pointe-180” (“Scientific”, USA) та “Reflotron” (“Boehringer Mannheim”, BRD) та уніфікованими методиками.

Імунний статус оцінювали за тестами І і ІІ рівнів згідно з меморандумом ВООЗ (1988), користуючись уніфікованими методиками.

Стан гемостазу оцінено за вмістом в крові тромбоцитів, активованим каоліном часом рекальцифікації плазми (КЧРП), протромбіновим індексом, вмістом в плазмі фібриногена А та фібриногена Б – розчинних комплексів фібрин-мономера з фібриногеном А (бета-нафтоловий тест), вмістом розчинних комплексів фібрин-мономера з продуктами розщеплення фібриногену/фібрину плазміном і фібрином (етаноловий тест). Про активність антикоагулянтної системи судили за толерантністю плазми до гепарину (ТПГ).

Для оцінки гемодинаміки методом ехокардіографії (ехокамера фірми «Toshiba-140», Японія) реєстрували основні параметри інтракардіальної та центральної гемодинаміки. Окрім того, використали запропоновану Ружило С. В. та ін. (2000) формулу для розрахунку індексу скоротливості міокарда (ІС) :

 

ІС = 0, 1332 Pm*SV/ (EDV*ET) = 0, 1332 Pm*EF/ET = W/EDV.

 

Для оцінки фізичної працездатності використано субмаксимальний велоергометричний тест в його щадному варіанті «проба PWC з врахуванням віку обстежуваних» (застосовували велоергометр «ТУНТУРІ», Фінляндія). Використано запроновані Ружило С. В. та ін. (2001) індекси тахікардійної і тахікардійно-гіпертензивної реакцій.

Цифровий матеріал оброблено на РС Pentium 200 з використанням пакетів програм “Excel” і “Statistica” для варіаційного, кореляційно-регресивного, дисперсійного, кластерного, дискримінантного і факторного аналізів.

 

 

Статистична сукупність хворих була розділена на кластери (квантитативно-квалітативні групи), кожен з яких відображує якісно (клінічно) характерну комбінацію кількісних